Справа № 359/2232/22
Провадження № 1-в/359/152/2022
18 квітня 2022 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , представника колонії ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною аудіо та відео фіксацією в режимі відео конференції з ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)» в залі суду клопотання начальника державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 та встановлення відносно нього адміністративного нагляду,
07.04.2022 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло вищезазначене клопотання начальника державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 та встановлення від нього останнього адміністративного нагляду.
У клопотанні зазначається, що засуджений ОСОБА_4 за час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений 5 разів, має 2 стягнення, які зняті та погашені у встановленому законом порядку. Працевлаштований в установі. Довів своє виправлення.
Представник ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
В судовому засіданні засуджений клопотання також підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не заперечувала.
Ознайомившись з поданим клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із особової справи, вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 27.09.2018 ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.01.2019 вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 27.09.2018 змінено в частині призначеного покарання. ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ст.69, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Початок строку відбування покарання 23.07.2019, а кінець строку 23.07.2023.
Згідно ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
В той же час, згідно рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 16.09.2021 року № 6-р(II)/2021, частину першу статті 81 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в тім, що вона унеможливлює її застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, згідно з Рішенням Конституційного Суду.
Як вбачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_4 засудженого вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 27.09.2018 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України, зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 16.01.2019, застосовано ст.69 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, а тому по відношенню до нього може бути застосована норма ст. 81 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Для застосування звільнення, згідно п.2 ч.3 ст.81 КК України, необхідно щоб засуджений фактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджений за тяжкі злочини, вину у скоєнні яких визнав повністю.
Пунктом 2 ППВСУ "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" № 2 від 26.02.2002 р., передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Крім того, відповідно до положень пункту 17 вказаної Постанови, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
З матеріалів особової справи, зокрема останньої характеристики від 31.03.2022, вбачається, що засуджений ОСОБА_4 міру кримінального покарання в місцях позбавлення волі відбуває з 23.07.2019 року.
Під час знаходження в державній установі «Київський слідчий ізолятор» зарекомендував себе посередньо, стягнень та заохочень не мав. До праці не залучався.
23.10.2019 року прибув до державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» для подальшого відбування покарання. За час відбування покарання характеризувався посередньо. Стягнень та заохочень не мав.
11.12.2019 року був етапований до державної установи «Київський слідчий ізолятор» для участі в судовому засіданні. Характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
15.01.2020 року повернувся до державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)». На даний час характеризується позитивно. Отримав 5 заохочень правами начальника установи та 2 стягнення, які зняті та погашені у встановленому законом порядку.
Працевлаштований робітником в майстерні установи на дільниці ремонту піддонів. Відношення до праці сумлінне.
Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику в свою адресу. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.
Відповідно до статті 123 КВК України приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу а саме: "Духовне відродження", "Правова просвіта", "Професія".
Відповідно до статті 127 КВК України не приймає участь у роботі самодіяльних організацій.
Відповідно до статті 110 КВК України підтримує зв'язки з рідними шляхом побачень та отримує від них передачі.
Термін застосування статті 101 КВК України щодо зміни умов тримання - за відбуттям 1/3 призначеного строку покарання, а саме -23.11.2020 року. Рішенням комісії Бориспільської виправної колонії №119 від 26.11.2020 року в зміні умов тримання відмовлено як особі яка не стає на шлях виправлення.
Термін застосування статті 82 КК України щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким - за відбуттям 1/2 призначеного строку покарання, а саме - 23.07.2021 року. Рішенням комісії Бориспільської виправної колонії №119 від 28.07.2020 року в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким було відмовлено як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Термін застосування умовно - дострокового звільнення від покарання згідно статті 81 КК України - за відбуттям 2/3 призначеного строку покарання, а саме - 23.03.2022 року.
Вину у скоєному злочині визнав повністю.
Під час проведення із засудженим ОСОБА_4 соціально - виховної роботи для досягнення мети виправлення та ресоціалізації, визначено: рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення - середній; рівень шкоди життю та здоров'ю, з огляду на характер скоєного злочину - низький; рівень ймовірності небезпеки для суспільства, з огляду на характер скоєного злочину - середній.
На думку суду засуджений ОСОБА_4 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, з огляду на що суд вважає за доцільне задовольнити клопотання та звільнити умовно-достроково засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання призначеного судом на не відбуту його частину.
Щодо клопотання начальника державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про встановлення відносно ОСОБА_4 адміністративного нагляду суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 158 КВК України адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначених у статті 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», за постановою судді в порядку, передбаченому статтею 5 вищезазначеного Закону.
Однією з підстав для встановлення адміністративного нагляду є вирок суду, що набрав законної сили, - щодо осіб, зазначених у пунктах «г» і «ґ» статті 3 цього Закону (п.а) ч.1 ст.4 Закону).
Згідно п.г) ч.1 ст.3 вищевказаного Закону адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» до осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначених місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць. Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу Національної поліції з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень, передбачених цією статтею.
Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, за які засуджений ОСОБА_4 пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а тому суд вважає, що клопотання начальника ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Після звільнення з місць позбавлення волі до ОСОБА_4 необхідно встановити адміністративний нагляд терміном 1 (один) рік з відповідними обмеженнями дій піднаглядного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81 КК України, ст.ст. 3, 4, 5, 6, 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі», ст. 158 КВК України, ст.ст. 376, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання начальника державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)» Міністерства юстиції України ОСОБА_6 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково на невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 27.09.2018 року за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України, що становить 1 рік 3 місяці 6 днів.
Встановити адміністративний нагляд відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 1 (один) рік після звільнення з місця позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обмеження: заборонити вихід з будинку (квартири) за місцем проживання з 21 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступного дня; заборонити перебувати у розважальних закладах, де алкогольні напої реалізуються на розлив; заборонити виїзд за межі населеного пункту за місцем проживання без узгодженнями з органами Національної поліції України; зобов'язати реєструватися з органах Національної поліції України 2 (два) рази на місць.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня проголошення судового рішення шляхом подання апеляції через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Повний текст ухвали суду оголошено о 08 год. 50 хв. 22.04.2022.
Суддя ОСОБА_1