Іменем України
22 лютого 2022 року м. Кропивницький
справа № 388/1523/20
провадження № 22-ц/4809/150/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А..
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Проценко Оксана Миколаївна;
відповідач - ОСОБА_2 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року, у складі головуючого Степанова С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, -
У грудні 2020 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Проценко Оксана Миколаївна звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним.
В обгрунтування позову вказувала, що нa підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія III- KP № 026861 № 3521980700:07:000:0336, виданого 25 квітня 2002 року їй належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 6,14 га, розташована на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Зазначала, що 26 березня 2007 року між нею та ОСОБА_2 строком на сорок дев'ять років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Даний договір було зареєстровано 21 травня 2007 року ДП «Центр ДЗК» за № 25.
Посилається на те, що у договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, а в акті прийому - передачі б/н і дати, що є додатком до договору оренди землі, дані щодо кадастрового номеру земельної ділянки, що передається в оренду відсутні.
Вважає, що відсутність в тексті спірного договору кадастрового номеру земельної ділянки, порушує її право на вільне волевиявлення щодо передачі в оренду земельної ділянки.
Зазначає, що в договорі оренди землі відсутні істотні умови щодо індексації орендної плати, строки, порядок її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Вказує, що її права є порушеними, оскільки її волевиявлення щодо передачі в оренду земельної ділянки в момент підписання договору оренди не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.
Зазначала, що вона мала психічні розлади та не розуміла наслідків вчинюваних нею дій, що в подальшому призвело до стаціонарного лікування в медичному закладі.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням адвокат Проценко О.М., яка представляє інтереси позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, судом першої інстанції не було належним чином встановлено, що спірний договір не містить істотних умов договору, а саме в договорі не вказано кадастровий номер земельної ділянки, не визначено порядок обчислення орендної плати, не встановлені строки внесення орендної плати, договір не містить періодичності перегляду розміру орендної плати , а також відстій розмір пені (відсотків) у разі невнесення орендної плати у строки.
Також зазначала, що акт про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду не містить дати передачі земельної ділянки в оренду, а державний акт на право приватної власності на землю не є додатком до спірного договору, як зазначає суд першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР № 026861, № 3521980700:07:000:0336 належить право власності на земельну ділянку площею 6,14 гектарів, що розташована на території Богданівської сільської ради, ділянка № НОМЕР_1 (а.с. 9).
Встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі від 26.03.2007, а згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки позивач передала її в оренду відповідачу.
Договір зареєстровано у встановленому порядку.
Таким чином належним встановлено, що позивач передала у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,14 га строком на 49 років (пункт 8 договору) (а.с. 10-12).
В матеріалах справи міститься розписка від 26 березня 2007 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 здала в оренду ОСОБА_2 земельний пай. Орендну плату одержала за весь термін дії договору, яка складає ціну продажу земельної ділянки і претензій до ОСОБА_2 не має (а.с.44).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, що підтверджується договором оренди землі та актом прийому - передачі земельної ділянки, а позовні вимоги є необгрунтованими та недоведеними.
Також, суд першої інстанції встановив, що позивач передала в оренду відповідачу земельний пай, а орендну плату одержала за весь термін дії договору, що підтверджується розпискою.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони при укладені договору дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору.
Матеріали справи не містять будь - яких доказів про порушення прав орендодавця через відсутність кадастрового номера земельної ділянки.
До договору оренди земельної ділянки було додано державний акт на право приватної власності на землю, в якому і вказано повний опис земельної ділянки та місце її розташування.
Тому, земельна ділянка є ідентифікованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір не містить істотних умов угоди, а саме в договорі не вказаний кадастровий номер земельної ділянки, не визначено порядок обчислення орендної плати, не встановлені строки внесення орендної плати,не визначено періодичності перегляду розміру орендної плати , а також розміру пені (відсотків) у разі несвоєчасної виплати орендної плати, колегія суддів не визнає такими, що суттєво впливає на правову природу правовідносин, що склалися між сторонами та зобов'язання за якими виконувалися протягом тривалого часу.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частин 3,4 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять, умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
04.04.2022 - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний