Іменем України
24 лютого 2022 року м. Кропивницький
справа № 395/348/21
провадження № 22-ц/4809/144/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А..
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - ОСОБА_3 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року, у складі головуючого судді Орендовського В.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення орендної плати, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення орендної плати.
Зазначав, що 16 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди легкового автомобіля.
Вказував, що за умовами даного договору, позивач передав в тимчасове платне користування відповідачу автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель 124, який належить на праві приватної власності - ОСОБА_3 .
Фактичне передання автомобіля в користування відповідача підтверджується актом прийому-передачі автомобіля від 16 квітня 2016 року.
Договір укладено строком на 2 роки, тобто з 16.04.2016 до 16.04.2018.
Пунктом 3.1. договору плата за користування об'єктом оренди становить - 48 000,00 грн., які відповідач зобов'язується виплачувати готівкою позивачу щомісячно рівними частинами, тобто по 2 000,00 грн. щомісячно, але не пізніш п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Вказував, що протягом дії договору відповідач сплатив 30.04.2016 позивачу лише - 3000,00 грн., а станом на день звернення до суду із даним позовом відповідач не сплатив 45000,00 грн.
Просив стягнути з відповідача - 45000,00 грн. боргу; 3 % річних за користування грошовими коштами, що складає 4020,41 грн.; інфляційні збитки, що складає 7599,09 грн.; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач, не погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір оренди легкового автомобіля від 16 квітня 2016 року є нікчемним.
Вказує на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт, про те, що позивач та відповідач домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, а саме укладеним договором за підписами сторін та акт прийому-передачі за підписами сторін, і відбулося часткове виконання договору, а саме перерахування коштів на рахунок позивача на підставі договору.
Крім того, вказує, що відповідач не звертався до позивача із пропозицією нотаріально засвідчити договір оренди автомобіля.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Відмовляючі у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що договір договір оренди (найму) легкового автомобіля від 16 квітня 2016 року є нікчемним, а тому він не створює юридичних наслідків для сторін такого договору.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2016 року було укладено договір оренди легкового автомобіля між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Сторони договору домовилися про передачу позивачем відповідачу строком на два роки з 16.04.2016 до 16.04.2018 у тимчасове користування автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель 124 на платній основі (а.с.7-9).
Позивач та відповідач мали намір на вчинення письмового двостороннього правочину.
В матеріалах справи міститься копія вказаного договору.
Звернувшись із даним позовом до суду позивач просив стягнути заборгованість з орендної плати згідно вказаного вище договору.
Суд першої інстанції правильного дійшов висновку, що оскільки договір оренди легкового автомобіля від 16.04.2016 не посвідчений нотаріально у відповідності до ч.2 ст. 799 ЦК України є нікчемним.
Згідно ч. 4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною першою, другою ст.. 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. ч. 1,4 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
У відповідності до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином ,суд першої інстанції правомірно визначив, що недотримання форми укладення договору не потягло у учасників угоди зобов'язання щодо її виконання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
06.04.2022 - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний