Номер провадження: 22-ц/813/5461/22
Номер справи місцевого суду: 495/4885/21
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Заїкін А. П.
21.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 495/4885/21
Номер провадження: 22-ц/813/5461/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Шевчук Ю.В. 26 листопада 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 04.11.2019 року, станом на 12.05.2021 року в розмірі - 19 435,85 грн., з яких: - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн., у тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками - 3 923,13 грн.; - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України -0,00 грн.; - нарахована пеня - 0,00 грн.; - нарахована комісія - 0,00 грн.. Також позивач просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2 270,00 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 04.112019 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач умови Договору виконав в повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснював, у зв'язку з чим станом на 12.05.2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі - 19 435,85 грн., з яких: - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн., у тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками - 3 923,13 грн.; - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України -0,00 грн.; - нарахована пеня - 0,00 грн.; - нарахована комісія - 0,00 грн.. Також позивач просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2 270,00 грн., яка відповідачем не погашена (а. с. 1 - 4).
До позову Банк надав клопотання: 1) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 45); 2) про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а. с. 46).
Під час розгляду справи Банк надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а. с. 52).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
Матеріали справи не містять відомостей про належне сповіщення відповідача про даті, час та місце розгляду справи. Відзив на позов до суду першої інстанції не надійшов.
2.3 Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року задоволено частково вищевказаний позов Банку.
Стягнуто зОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі - 15 512,73 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 04.11.2019 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
В заяві №б/н від 04.11.2019 року відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ними договір. Договором та зазначеними правилами передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Згідно банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи, останнє погашення за кредитом відповідачем було виплачено - 30.01.2021 року в сумі - 23,51 грн..
Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості відповідачем не підписувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 04.11.2019 року шляхом підписання Анкети-заяви.
В той же час відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), який підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (ч. 4 ст. 263 ЦПК) сама по собі відсутність в кредитному договорі вказівки про строк повернення кредиту не є підставою для відмови в задоволенні вимог кредитодавця про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, оскільки за змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Позичальником використовувалися кредитні кошти та частково погашався борг, проте в добровільному порядку борг повністю не повернутий Банку.
Враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту, який останній в добровільному порядку не повернув, є доведеним, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту.
Одночасно суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів. До такого висновку суд прийшов виходячи з того, що у підписаній відповідачем Анкеті-заяві процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України не можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо не ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначені висновки викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Пред'являючи позовні вимоги про погашення кредиту, Банк просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту та заборгованість за простроченими відсотками та простроченим тілом кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вже зазначеній Постанові від 03.07.2019 року (справа №342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт, Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах №6-16цс15, №6-698цс15, №6-757цс15.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь Банку заборгованості за простроченими відсотками, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі - 15 512,73 грн. (а. с. 58 - 61).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Банк в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції в оскарженій частині при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду про безпідставність вимог про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом. У підписаній відповідачем заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг зазначено розмір процентів: - 43,2% - для карт Універсальна; - 42,0% для карт Універсальна Gold. При невиконанні умов договору: - 86,4% - для карт Універсальна; - 84,0% для карт Універсальна Gold. Аналогічні положення містить підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту; 2) судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 та від 29.07.2020 року по справі № 753/10779/16-ц щодо зазначення розміру відсотків у підписаній заяві, схвалення правочину в послідуючому (а. с. 63 - 70).
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Відповідач ОСОБА_1 правом надання відзиву не скористався. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 року відкрито апеляційне провадження (а. с. 92). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до суду з приміткою пошти - «отримано 17.01.2022 року».
Після отримання актуальної інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Крім того, на офіційному сайті Одеського апеляційного суду було розміщено оголошення ОСОБА_1 про розгляд справи за апеляційною скаргою Банку.
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи повідомлені про надходження апеляційної скарги, розгляд справи в апеляційному суді.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (19 435,86 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву-анкету №б/н від 04 листопада 2019 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 9 - 10). У вказаній заяві-анкеті Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписанням анкети - заяви він приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач 04.11.2019 року отримав кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до - 08/23 (а. с. 7).
Розмір кредитного ліміту по кредитній картці № НОМЕР_2 збільшувався до - 14 500 грн. (а. с. 8).
04.11.2019 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (а. с. 11 - 14). Співставляючи зміст паспорту споживчого кредиту та зазначений у розрахунку заборгованості розмір відсотків (3,5% на місяць, 42% на рік) вбачається, що відповідачу була видана кредитна картка «Універсальна Gold».
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховано заборгованість станом на 12.05.2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі - 19 435,85 грн., з яких: - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн., у тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками - 3 923,13 грн.; - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України -0,00 грн.; - нарахована пеня - 0,00 грн.; - нарахована комісія - 0,00 грн. (а. с. 5 - 6 зворотна сторона).
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви частково прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Банк оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11 - 13, 19, 207, 526, 6262, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1058 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просить стягнути, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву-анкету №б/н від 04 листопада 2019 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 9 - 10). У вказаній заяві-анкеті Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписанням анкети - заяви він приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач 04.11.2019 року отримав кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до - 08/23 (а. с. 7).
Розмір кредитного ліміту по кредитній картці № НОМЕР_2 збільшувався до - 14 500 грн. (а. с. 8).
04.11.2019 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (а. с. 11 - 14). Співставляючи зміст паспорту споживчого кредиту та зазначений у розрахунку заборгованості розмір відсотків (3,5% на місяць, 42% на рік) вбачається, що відповідачу була видана кредитна картка «Універсальна Gold».
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховано заборгованість станом на 12.05.2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі - 19 435,85 грн., з яких: - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн., у тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками - 3 923,13 грн.; - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України -0,00 грн.; - нарахована пеня - 0,00 грн.; - нарахована комісія - 0,00 грн. (а. с. 5 - 6 зворотна сторона).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Матеріали справи містять належні докази того, що ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, що вбачається з паспорту споживчого кредиту за програмою кредитна картка«Універсальна Gold» про умови кредитування з урахуванням побажань споживача, який містить інформацію про сплату відсотків за користування кредитним коштами. Тому, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові щодо стягнення заборгованості за відсотками.
Розмір заборгованості по відсоткам, який Банк зазначив у розрахунку заборгованості, а також факт обізнаності з умовами кредитування щодо сплати відсотків шляхом підписання паспорту споживчого кредиту відповідач, будучі освідомленим про розгляд справи, у встановленому законом порядку не спростував.
Наданий паспорт споживчого кредиту за формою та змістовним доповненням відповідає вимогам, які до нього ставляться в Законі №1734-VIII, тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов'язань, тощо, на що суд першої інстанцій уваги не звернув. Заперечень щодо підпису указаного паспорту відповідачкою не надано. Підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, про що зазначено в постановах Верховного суду від 04.11.2020 року по справі № 534/1072/18-ц, від 20.10.2020 року по справі № 456/3643/17, від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 23.12.2019 року по справі № 572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі № 355/1091/17).
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, які містять інформацію про сплату відсотків за користування кредитним коштами та процентна ставка при не виконанні зобов'язань щодо повернення кредиту.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з наданим Банком суду розрахунком, станом на 12.05.2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі - 19 435,85 грн., з яких: - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн., у тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 512,73 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками - 3 923,13 грн.; - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України -0,00 грн.; - нарахована пеня - 0,00 грн.; - нарахована комісія - 0,00 грн. (а. с. 5 - 6 зворотна сторона).
З огляду на викладене, враховуючи межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом у розмірі - 3 923,13 грн. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог Банку.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Банку є доведеними, а тому її треба задовольнити.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитомне відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог Банку за вищевказаного обґрунтування.
3.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі - 3 923,13 грн. підлягають задоволенню необхідно змінити розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 2 270,00 грн. (а. с. 41), в апеляційній інстанції - 3 405,00 грн. (а. с. 196), разом - 5 675,00 грн..
3.6 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом та стягнення судового збору - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 04 листопада 2019 року в розмірі - 3 923 (три тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 13 коп..
Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі - 5 675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
С. О. Погорєлова