Номер провадження: 22-ц/813/5498/22
Номер справи місцевого суду: 495/5665/20
Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.
Доповідач Заїкін А. П.
21.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 495/5665/21
Номер провадження: 22-ц/813/5498/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Шевчук Ю.В. 25 лютого 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 13.12.2008 року, станом на 30.06.2020 року в розмірі - 14 605,85 грн., з яких: - заборгованість за кредиту - 3 683,50 грн.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10 922,35 грн.; - заборгованість за комісією - 0,00 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 0,00 грн.;. Також позивач просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2 102,00 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 15.12.2008 року, згідно якої було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці кредитування та обслуговування картрахунку. Для використання кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну карту. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до - 1 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Однак, ОСОБА_1 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, чим порушила умови кредитного договору. З урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 30.06.2020 року у відповідачки виникла заборгованість у розмірі - 14 605,85 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 3 683,50 грн.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом -10 922,35 грн..
Невиконання відповідачкою зобов'язань по укладеному договору зумовило звернення Банку до суду із відповідним позовом (а. с. 1 - 2 зворотна сторона).
До позову Банк надав клопотання: 1) про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а. с. 36); 2) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 37)
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
Будучи належним сповіщеним про дату, час та місце розгляду справ (а. с. 52) ОСОБА_1 не скористалася правом надання відзиву на позов. Відзив на позов до суду першої інстанції не надійшов.
2.3 Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2021 року задоволено частково вищевказаний позов Банку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за Договором б/н від 15.12.2008 року в розмірі - 3 683 гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі - 529 гривень 91 копійка.
В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 15.12.2008 року, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці кредитування та обслуговування картрахунку. Для використання кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну карту, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до - 1 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Відповідачка прийняла на себе зобов'язання по поверненню наданого кредиту і виплаті нарахованих відсотків у порядку, розмірі і терміни передбачені договором та підтвердила свою згоду, що Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Однак, ОСОБА_1 в порушення умов Договору б/н від 15.12.2008 року не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що підтверджується відповідними розрахунками банку (а. с. 3 - 7). У зв'язку з чим, станом на 30.06.2020 року у відповідачки виникла заборгованість у загальному розмірі - 14 605,85 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 3 683,50 грн.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10 922,35 грн.. В добровільному порядку ОСОБА_1 вказану заборгованість не погасила.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Встановлено, що ОСОБА_1 у порушення умов Договору б/н від 15.12.2008 року та норм чинного законодавства не надавала Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами. Тобто, відповідачка свої зобов'язання, визначені цим договором, виконувала несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 30.06.2020 року у відповідачки виникла вищезазначена заборгованість.
Між тим, у заяві позичальника строк повернення кредиту не зазначено. Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості відповідачем не підписувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 15.12.2008 року шляхом підписання Анкети-заяви.
В той же час, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), який підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (ч.4 ст.263 ЦПК) сама по собі відсутність в кредитному договорі вказівки про строк повернення кредиту не є підставою для відмови в задоволенні вимого кредитодавця про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, оскільки за змістом ч.2 ст.530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту, який останній в добровільному порядку не повернув, є доведеним, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту.
Одночасно суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом. До такого висновку суд прийшов, виходячи з того, що у підписаній ОСОБА_1 . Анкеті-заяві процентна ставка не зазначена. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України не можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо не ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Пред'являючи позовні вимоги про погашення кредиту, Банк просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту, а також відсотки за несвоєчасну сплату кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник АТ КБ «Приватбанк» вказував, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Анкету-заяву. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.
Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт, Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідачка була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах № 6-16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь Банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню тільки заборгованість за тілом кредиту в сумі - 3 683,50 грн., у зв'язку з чим позов Банку підлягає частковому задоволенню (а. с. 60 - 66).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Банк в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції в оскарженій частині при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду про безпідставність вимог про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом. З моменту підписання Анкети-заяви між клієнтом та Банком був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до запропонованого Банком Договору; 2) у підписаній відповідачем заяві зазначена базова процента ставка - 36% річних з розрахунку 360 днів у році. Таким чином, відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування щодо сплати процентів; 3) судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2020 року по справі № 753/10779/16-ц щодо зазначення розміру відсотків у підписаній заяві, схвалення правочину в послідуючому (а. с. 69 - 74).
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Відповідач ОСОБА_1 правом надання відзиву не скористався. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 року апеляційну скаргу Банку залишено без руху (а. с. 89).
У січні 2022 року до апеляційного суду надійшла заява Банку про усунення зазначених в ухвалі апеляційного суду недоліків (а. с. 94 - 95).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.101.2022 року відкрито апеляційне провадження (а. с. 92). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «вручено 08.02.2022 року». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до суду з приміткою пошти - «отримано 17.01.2022 року».
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи повідомлені про надходження апеляційної скарги, розгляд справи в апеляційному суді.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (14 605,85 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 15.12.2008 року, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці кредитування та обслуговування картрахунку. Для використання кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну карту, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до - 1 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Відповідачка прийняла на себе зобов'язання по поверненню наданого кредиту і виплаті нарахованих відсотків у порядку, розмірі і терміни передбачені договором та підтвердила свою згоду, що Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Однак, в порушення умов Договору б/н від 15.12.2008 року ОСОБА_1 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку з чим, згідно наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 30.06.2020 року у відповідачки виникла заборгованість у загальному розмірі - 14 605,85 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 3 683,50 грн.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10 922,35 грн.. В добровільному порядку ОСОБА_1 вказану заборгованість не погасила.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви частково прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Банк оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11 - 13, 19, 207, 526, 6262, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1058 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просить стягнути, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 15.12.2008 року, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці кредитування та обслуговування картрахунку. Для використання кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну карту, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до - 1 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Відповідачка прийняла на себе зобов'язання по поверненню наданого кредиту і виплаті нарахованих відсотків у порядку, розмірі і терміни передбачені договором та підтвердила свою згоду, що Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Однак, в порушення умов Договору б/н від 15.12.2008 року ОСОБА_1 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку з чим, згідно наданого Банком розрахунку заборгованості станом на30.06.2020 року у відповідачки виникла заборгованість у загальному розмірі - 14 605,85 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 3 683,50 грн.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10 922,35 грн..
В добровільному порядку ОСОБА_1 вказану заборгованість не погасила.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Матеріали справи містять належні докази того, що ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування щодо сплати відсотків, що вбачається з підписаною нею заяви (а. с. 10 - 10 зворотна сторона) в якій вказані; - базова процента ставка - 36% річних з розрахунку 360 днів за рік. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами у розмірі - 7% від суми заборгованості.
Розмір заборгованості по відсоткам, який Банк зазначив у розрахунку заборгованості, а також факт обізнаності з умовами кредитування щодо сплати відсотків шляхом підписання вказаної заяви відповідачка, будучі освідомленою про розгляд справи, у встановленому законом порядку не спростувала, жодних заяв суду не надала.
Підписана відповідачкою заява є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, про що зазначено в постановах Верховного суду від 04.11.2020 року по справі № 534/1072/18-ц, від 20.10.2020 року по справі № 456/3643/17, від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 23.12.2019 року по справі № 572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі № 355/1091/17).
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, які містять інформацію про сплату відсотків за користування кредитним коштами та процентна ставка при не виконанні зобов'язань щодо повернення кредиту.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з наданим Банком суду розрахунком, станом на30.06.2020 року у відповідачки виникла заборгованість у загальному розмірі - 14 605,85 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 3 683,50 грн.; - заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10 922,35 грн. (а. с. 3 - 7 зворотна сторона).
З огляду на викладене, враховуючи межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом у розмірі - 10 922,35 грн. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог Банку.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Банку є доведеними, а тому її треба задовольнити.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитомне відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог Банку за вищевказаного обґрунтування.
3.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі - 10 922,35 грн. підлягають задоволенню необхідно змінити розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 2 102,00 грн. (а. с. 29), в апеляційній інстанції - 3 153,00 грн. (а. с. 77), разом - 5 255,00 грн..
3.6 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та стягнення судового збору - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 04 листопада 2019 року в розмірі - 10 922 (десять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 35 коп..
Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі - 5 255,00 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О.М. Таварткіладзе