Номер провадження: 22-ц/813/5338/22
Номер справи місцевого суду: 496/2198/20
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Заїкін А. П.
21.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 496/2198/20
Номер провадження: 22-ц/813/5338/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідачі - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» доОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Шевчук Ю.В. 08 листопада 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 рокуАкціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк), звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі - 4 829,94 долара США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2020 року становить - 135 528,12 грн. за кредитним договором № ODMLGA00000014 від 21.02.2008 року, як складається з: - заборгованість за відсотками за період з 15.08.2019 року по 31.03.220 року в розмірі - 4 829,94 долара США. Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 21.02.2008 року був укладений кредитний договір ODMLGA00000014, за умовами якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі - 113 100,00 доларів США, на термін - до 21.02.2028 року, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав повному обсязі, а саме - видав відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі - 113 100,00 доларів США. В порушення умов кредитного Договору відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, а саме - не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідачки ОСОБА_1 станом на 31.03.2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі - 583 714,23 доларів США, яка складається з: - 83 626,92 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); - 104 874,76 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 3 974,65 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 391 237,90 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Діючим законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить - 4 829, 94 доларів США, яка складається з: - 4 829,94 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 15.08.2019 року по 31.03.2020 року.
21.02.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Договором №ODMLGA00000014 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки.
Оскільки у добровільному порядку грошові кошти відповідачами не повернуті, Банк змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів (а. с. 1 - 3).
Разом з позовом Банк надав заяви про отримання процесуальних документів в електронному вигляді та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 26, 27).
2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції
Адвокат Черепов Дмитро Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні позову Банку. Посилається на те, що: 1) відсутні первинні документи бухгалтерського обліку та звітності, що підтверджують заборгованість за кредитним договором; 2) наданий Банком розрахунок заборгованості не відповідає реальній заборгованості. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24.10.2012 року (справа № 1506/4204/2012), зміненим рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.10.2013 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальній сумі - 188 387,42 долара США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає - 1 505 215,47 грн., звернуто стягнення на належний ОСОБА_1 на праві власності житловий будинок, загальною площею - 138,40 кв. м., з надвірними спорудами розташований з адресою - АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за вказаною адресою, площею - 0,042 га.. У вказаній справі встановлено, що Банк звернувся з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Тобто, Банком було змінено строк виконання основного зобов'язання. Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором був визначений вказаними рішеннями судів і перерахунку не підлягає. На час розгляду даної справи Банк продав предмет іпотеки третій особі, тобто рішення суду по справі № 1506/4204/2012 виконане; 3) нарахування Банком відсотків за період з 15.08.2019 року по 31.03.20128 року є незаконним; 4) за наявності вищевказаних судових рішень провадження у справі підлягає закриттю; 5) Банк пропустив строк позовної давності. Пунктом 5.5 кредитного договору встановлено строк позовної давності - 5 років. Останній платіж за кредитом здійснено у 2009 року. Крім того, Банк змінив строк виконання основного зобов'язання на серпень 2010 року. З позовом Банк звернувся - 03.06.2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Звернення Банку раніше з позовом про звернення стягнення не перериває строку позовної давності; 6) порука ОСОБА_2 є припиненою у зв'язку із зміною Банком строку виконання основного зобов'язання та пропуском строку пред'явлення вимоги до поручителя (а. с. 49 - 56).
Крім того, від адвоката Черепова Дмитра Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшла окрема заява про застосування строку позовної давності (а. с. 88 - 89).
ОСОБА_2 правом надання відзиву на позов не скористався. Відзив на позов від нього не надійшов.
2.3 Позиція позивача на відзив на позов
У відповіді на відзив на позов Банк зазначає, що розрахунок заборгованості здійснено автоматизованою системою і в ньому відображено та враховано усі фінансові зобов'язання боржника за умовами договору. У наданій виписці по рахунку вказаний рух коштів та усі проведені позичальником операції. Відсутність заборгованості не доведено відповідачами. Предмет іпотеки, на який рішенням суду звернуто стягнення на час розгляду даної справи реалізовано. Разом з тим, коштів, які надійшли від реалізації предмета іпотеки недостатньо для погашення заборгованості. Тому, Банк змушений був звернутися з позовом про стягнення залишку заборгованості, що відповідає судовій практиці. Раніше винесене рішення суду не припиняє дію кредитного договору та не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором. Строк виконання основного зобов'язання не змінювався, оскільки відсутній окремий письмовий договір щодо цього. Тому, нарахування відсотків є правомірним. Правовідносини сторін за кредитним договором тривають, а тому порука не є припиненою. Згідно умов договору строк виконання зобов'язання спливає - 21.02.2028 року. Тому, Банк звернувся з позовом в межах строку позовної давності (а. с. 90 - 94 зворотна сторона).
2.4 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні вищевказаного позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, рішенням Біляївського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року по справі №1506/4204/2012 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ODMLGA00000014 від 21.02.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , яка складає - 188 387,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає - 1 505 215 грн. 47 коп., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 92 816,52 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 43 828,71 доларів США; - заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 156,01 доларів США; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 41 585, 55 доларів США; - штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США; - штраф (процентна складова) - 8 969,34 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: - житловий будинок, вартістю - 581 447 грн., загальною площею - 138,40 кв. м., з надвірними спорудами, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; - земельну ділянку, площею - 0,042 га., вартістю - 75 058,00 грн., яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого відділом земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області 26 листопада 2007 року, кадастровий номер 5121084200:02:004:0741, шляхом укладання ПАТ КБ «Приватбанк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та здійснення цим банком всіх необхідних дій для продажу предметів іпотеки, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про надання позивачу дозволу укласти договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_1 , а також в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.10.2013 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року змінено. Доповнено абзац 4 резолютивної частини рішення після слів «договору купівлі-продажу» словами «від імені ОСОБА_1 ». В решті рішення залишено без змін.
Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором №ODMLGA00000014 від 21.02.2008 року, що був визначений рішенням Біляївського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року по справі №1506/4204/2012 року, перерахунку не підлягає.
16 березня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» на житловий будинок, загальною площею - 138,4 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку.
16 березня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» на земельну ділянку, загальною площею - 0,0424 га., кадастровий номер 5121084200:02:004:0741, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки № 729.
Таким чином, на час розгляду даної справи позивач скористався своїм правом та в рахунок виконання основного зобов'язання здійснив продаж іпотеки - житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 . Звернення з позовом про дострокове стягнення Кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, при вирішенні питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості потрібно визначати згідно рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 01 серпня 2018 року, розглянувши справу №541/62/16-ц.
Суд погодився з доводами сторони відповідачки ОСОБА_1 , що нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами з 15.08.2019 року по 31.03.2020 року в розмірі - 4 829,94 доларів США не відповідає вимогам діючого законодавства.
Також суд погодився з доводами сторони відповідачки ОСОБА_1 , що в силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука відповідача ОСОБА_2 є припиненою з наступних підстав.
Пунктом 12 Договору поруки №ODMLGA00000014 від 21.02.2008 року встановлено, що порука по даному договору припиняється по закінченню 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Так, в серпні 2010 року Банком було направлено позичальнику повідомлення про повернення суми кредиту в повному обсязі протягом тижневого строку.
Враховуючи те, що позичальником у наданий строк вимога не була виконана, то через 7 днів настав строк виконання основного зобов'язання в повному обсязі.
За таких обставин, перебіг п'ятирічного строку для пред'явлення АТ КБ «ПриватБанк» вимоги до поручителя - ОСОБА_2 розпочався в серпні 2010 року та закінчився в серпні 2015 року. В зазначений проміжок часу АТ КБ «Приватбанк» до суду з відповідними вимогами до поручителя не звертався.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь Банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 15.08.2019 року по 31.03.2020 рік у сумі - 4 829,94 доларів США задоволенню не підлягають (а. с. 116 - 122).
2.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить скасувати вищевказане рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку.
2.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) на виконання попереднього рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки останній реалізовано. Але отриманих коштів від реалізації предмета іпотеки недостатньо для повного погашення заборгованості, в результаті чого Банк змушений був звернутися до суду з позовом по даній справі. Раніше ухвалене рішення не припиняє дію кредитного договору та не позбавляє відповідачів від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором. Тому, правомірним є нарахування Банком відсотків за користування кредитом. Ухвалене рішення не позбавляє права кредитора звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором; 2) відповідно до п. 6.2 кредитного договору зміни до нього повинні вноситися у такій самі формі, що й договір. Відсутній письмовий договір щодо зміни строку виконання основного зобов'язання. Оскільки кредитний договір діє до - 21.02.2028 року, тому строк звернення з позовом до відповідачів не минув, порука не є припиненою (а. с. 123 - 128).
2.7 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Адвокат Попова Олена Анатоліївна, діюча від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позов.
2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції
22.12.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку на рішення Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.11.2021 року (а. с. 142 - 142 зворотна сторона).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти - «отримано 04.01.2022 року».
Після отримання актуальної інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно надіслано відповідачам. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «отримано 18.01.2021 року». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повернулися до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній».
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді.
25.01.2021 року до апеляційного суду надійшов відзив адвоката Попової Олени Анатоліївни, діючої від імені ОСОБА_1 ..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (135 528,12 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні заочного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню частково.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
21.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ODMLGA00000014, за умовами якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі - 113 100,00 доларів США, на термін - до 21.02.2028 року, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором (а. с. 11 - 16 зворотна сторона).
21.02.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Договором №ODMLGA00000014 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну, в повному обсязі відповідальність за невиконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором (а. с. 17 - 17 зворотна сторона).
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав повному обсязі, а саме - видав відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі - 113 100,00 доларів США. В порушення умов кредитного Договору відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, а саме - не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.
Рішенням Біляївського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року по справі №1506/4204/2012 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ODMLGA00000014 від 21.02.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , яка складає - 188 387,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає - 1 505 215 грн. 47 коп., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 92 816,52 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 43 828,71 доларів США; - заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 156,01 доларів США; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 41 585, 55 доларів США; - штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США; - штраф (процентна складова) - 8 969,34 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: - житловий будинок, вартістю - 581 447 грн., загальною площею - 138,40 кв. м., з надвірними спорудами, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; - земельну ділянку, площею - 0,042 га., вартістю - 75 058,00 грн., яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого відділом земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області 26 листопада 2007 року, кадастровий номер 5121084200:02:004:0741, шляхом укладання ПАТ КБ «Приватбанк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та здійснення цим банком всіх необхідних дій для продажу предметів іпотеки, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про надання позивачу дозволу укласти договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_1 , а також в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.10.2013 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 24.10.2012 року змінено. Доповнено абзац 4 резолютивної частини рішення після слів «договору купівлі-продажу» словами «від імені ОСОБА_1 ». В решті рішення залишено без змін.
Таким чином, звернувшись з вищевказаним позовом, Банк змінив строк виконання основного зобов'язання.
16 березня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» на житловий будинок, загальною площею - 138,4 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку.
16 березня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» на земельну ділянку, загальною площею - 0,0424 га., кадастровий номер 5121084200:02:004:0741, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки № 729.
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за відповідачкою ОСОБА_1 станом на 31.03.2020 року рахується заборгованість у загальному розмірі - 583 714,23 доларів США, яка складається з: - 83 626,92 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); - 104 874,76 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 3 974,65 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 391 237,90 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Колегія у повній мірі не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів вірно встановив обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову Банку в повному обсязі. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 559, 610, 612, 625, 626 - 628, 638, 1048, 1054 ЦК України) права. Разом з тим, посилання суду на відмову в позові Банку до позичальника ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строку позовної давності є помилковим. В цій частині суд допустився порушення вищевказаних норм матеріального права та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів апеляційної суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернувшись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки Банк змінив строк виконання основного зобов'язання. Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки.
Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити в їх задоволенні в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
У випадку недоведеності позову суд відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Таким чином, нарахування Банком відсотків за користування кредитом протягом періоду після зміни строку виконання основного зобов'язання є безпідставним. Тому, в задоволенні позовних вимог Банку до позичальника ОСОБА_1 про стягнення відсотків за період з 15.08.2019 року по 31.03.220 року в розмірі - 4 829,94 долара США необхідно відмовити за безпідставністю цих вимог.
Висновки суду про пропуск Банком передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 є вірними. Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог Банку до позичальника ОСОБА_1 не відповідають обставинам справи, в цій частині судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного обґрунтування підстав відмови у позові в цій частині, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.
В решті рішення необхідно залишити без змін.
3.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміні підлягає тільки мотивувальна частина рішення, що не призвело до зміни резолютивної частини, розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснювався.
3.6 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 366, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року - змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , виклавши її в редакції даної постанови.
В решті рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В.Князюк
О. М. Таварткіладзе