Номер провадження: 22-ц/813/4894/22
Номер справи місцевого суду: 947/21316/21
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Заїкін А. П.
21.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 947/2131/20
Номер провадження: 22-ц/813/4894/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Васильків О.В. 29 вересня 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.01.2018 року, станом на 15.03.2021 року, у розмірі - 144 617,26 грн., як а складається з: - заборгованість за наданим кредитом - 144 417,26 грн.: - заборгованість за пенею - 200 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що у жовтні 2017 року Банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є - платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток. Видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту, надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в акціонерному товаристві "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
03.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачці наданий кредит у гривні, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі - 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних).
У зв'язку з порушенням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 15.03.2021 утворилася заборгованість, яка становить - 172 793,82 грн., як а складається з: - заборгованість за наданим кредитом - 144 417,26 грн.: - заборгованість за пенею та комісією - 28 376,56 грн..
Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості. Тому, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість (а. с. 1 - 4).
Разом з позовом Банк надав заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача (а. с. 5), про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 6).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву адвокат Середа В.Ю. діюча від імені ОСОБА_1 , просить відмовити в задоволенні позову Банку в повному обсязі. Посилається на те, що в обґрунтування позовних вимог позивачем не надані суду первинні документи (їх засвідчені копії), що могли б підтвердити факт видачі кредиту та наявну суму заборгованості позичальника станом на дату подання позову. Не надано належним чином оформлених виписок про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій та інших документів.
Розрахунок заборгованості банку не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, позивачем не надано документів, які б засвідчували повноваження особи, яка підписала розрахунок вимог банку та довідки станом на 15.03.2021 року.
Встановлений кредитний ліміт у розмірі - 70 000,00 грн. є тілом кредиту, тобто тою сумою, яку позичальник фактично отримує на руки (основний борг). При цьому, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості за тілом кредиту без надання відомості про спосіб та порядок нарахування вказаної у позові суми заборгованості в розмірі - 144 617,26 грн. (а. с. 43 - 46 зворотна сторона).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотивування його висновків
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимоги Банку.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 03.01.2018 року між позивачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви. З вказаного документу вбачається, що в ньому зазначені персональні дані відповідачки щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата та підпис. Крім того, до Договору відповідачем додано копії паспорту громадянки України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру відповідача.
В Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 03.01.2018 позичальник просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору.
Зазначена Анкета-заява містить підпис ОСОБА_1 , що не оспорювалось останньою у наданому відзиві на позовну заяву.
Згідно Умов і Правил анкета-заява до Договору про надання банківських послуг monobank (Анкета-заява) - письмове звернення клієнта до Банку з проханням відкрити їй банківський рахунок та/або надання їй інших банківських послуг на умовах, визначених Договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору.
Суд прийняв до уваги той факт, що в Анкеті-заяві позичальника від 03.01.2018 року процентна ставка за кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.01.2018 року, посилався на Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» (розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms) та Тарифи.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Не містить укладений у вигляді анкети-заяви кредитний договір від 03.01.2018 р. і строку повернення кредиту (користування ним).
Крім того, роздруківка із сайту позивача - не може бути належним і допустимим доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що встановлено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд прийняв до уваги той факт, що надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи та Витяг з Тарифів, які долучені до матеріалів справи, не місять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору та не може бути належним та допустимим доказом.
Отже, враховуючи вищезазначене, відсутні підстави вважати що сторони обумовили у письмовому вигляді суму та ліміт кредитного договору, які крім того відсутні у анкеті-заяві.
За таких обставин і без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про кредитний ліміт, сплату комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг і Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, анкета-заява від 03.01.2018 року не містить вказівки про кредитний ліміт та суми кредиту, яка була отримана відповідачкою.
Інших доказів, які б підтверджували отримання відповідачкою зазначеної у позовній заяві суми кредиту позивачем взагалі не долучено до матеріалів позовної заяви.
Суд не прийняв до уваги розрахунок заборгованості за договором №б/н від 04.01.2018 року, укладеного між Універсал Банк та ОСОБА_1 , згідно якого вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить - 144 417,26 грн., заборгованість за пенею та комісією становить -28 376,56 грн., оскільки, згідно посилання позивача у позовній заяві зазначено, що відповідачка отримала кредитний ліміт у розмірі - 70 000,0 грн.. При цьому, відсутні будь-які докази збільшення кредитного ліміту.
Суд прийшов до висновку, що стороною позивача не доведена заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 144 417,26 грн..
Суд також звернув увагу на те, що в розрахунки заборгованості наданому позивачем до позову вказано, що договір №б/н було укладено між сторонами 04.01.2018 року, хоча, відповідно до Анкети-заяви, договір було укладено 03.01.2018 року. А тому вказаний розрахунок заборгованості не може вважатися належним та допустимим доказом.
За таких обставин, зваживши та проаналізувавши у сукупності наведені вище докази, які подано позивачем, суд вважав, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді кредитний ліміт, можливість нарахування відсотків і комісії, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені (а. с. 52 - 59).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт посилається на те, що: 1) сторонами у визначеній законом формі погоджено істотні умови договору в частині процентної ставки, пені та комісії, оскільки підписуючи Анкету-заяву позичальник погодився й був ознайомлений з Умовами та Тарифами Банку. Невиконання боржником умов договору та непогашення у повному обсязі заборгованості перед Банком матиме наслідком порушення фундаментального положення Цивільного права України про обов'язковість договору; 2) укладення між Банком та боржником договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію»; 3) відсутність підпису позичальника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Банку, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту не свідчить про неукладеність договору; 3) розрахунок заборгованості відображає наявну обґрунтовану заборгованість. Заборгованість за тілом кредиту змінювалась у зв'язку з тим, що кошти на погашення розстрочки відповідач не вносив, заборгованість за тілом кредиту зростала, адже сума регулярного платежу по розстрочці відноситься до тіла кредиту, тому що Банк надав кошти у користування, а клієнт їх виплачує відповідно до договору розстрочки. Судом не враховано практику Верховного Суду щодо розрахунку заборгованості (а. с. 61 - 65).
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
ОСОБА_1 правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
17.11.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження (а. с. 97 - 97 зворотна сторона). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Після отримання актуальної інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «вручено 26.01.2022 року».
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до суду з приміткою пошти - «вручено 09.12.21 року».
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.04.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (144 617,26 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
Як вбачається з матеріалів справи у жовтні 2017 року Банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є - платіжні картки monobank.
Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою за- вантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в акціонерному товаристві "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
03.01.2018 між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а. с. 11).
В анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 06.01.2018 позичальник просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняла пропозицію Банку та погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Розмір наданого для позичальника ліміту становить - до 100 000 грн. (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит та відображена у мобільному додатку) (а. с. 25).
Згідно Умов і правил, Кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) розмір грошових коштів, наданих Банком клієнту на термін, обумовлений в Договорі, на умовах платності і зворотності.
Згідно наданого Банком розрахунку станом на 15.03.2021 наявна заборгованість у розмірі - 172 293,82 грн., з яких: - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 144 417,26 грн.; - заборгованість за відсотками - 0,00 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 28 376,56 грн. (а. с. 7 - 10).
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви частково прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів вірно встановив обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про відмову в задоволенні позову Банку. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 633, 634, 1048, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів апеляційної суду зазначає, що позивач в обґрунтування як позовних вимог, посилається на анкету-заяву від 03.01.2018 року, в якій відсутнє зазначення бажаного кредитного ліміту по платіжній карті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором від 03.01.2018 року виконав, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по картковим рахункам, відкритим на ім'я відповідачки.
Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства підстави і предмет позову визначає позивач. Суд визначає правову природу відносин між сторонами спору (надає правову кваліфікацію відносинам сторін), визначає норму матеріального права, яка регулює правовідносини сторін. Банк у позові не вказує, яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. У позові вказується тільки на те, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Ні зі змісту позовної заяви, ні з наданого Банком розрахунку заборгованості не вбачається отримання відповідачем кредиту у розмірі - 144 417,26 грн..
Відповідачка є споживачем банківських послуг. Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема - верховенство права.
Згідно ст. 42 Конституції України - Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
З матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості вбачається, що Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути залишок простроченої заборгованості.
Дослідивши надані Банком розрахунки, судом встановлено, що за період з 06.01.2018 року по 23.05.2020 року у стовпчику - «залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту» заборгованість зазначена у розмірі - 67 971,62 грн. (а. с. 7 - 10).
У наданому Банком розрахунку заборгованості за період з 30.05.2020 року по 30.12.2019 року у стовпчику - «залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту» заборгованість зазначена у розмірі - 135 488,10 грн., «залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту» заборгованість зазначена у розмірі - 8 929,16 грн.. Разом з тим, станом на 31.12.2019 року у стовпчику - «залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту» заборгованість вже зазначена у розмірі - 0,00 грн. грн., «залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту» заборгованість зазначена у розмірі - 144 417,26 грн.. Як вбачається із вказаного розрахунку заборгованості сума погашення за наданим кредитом становить загальну суму - 813 275,00 грн. (а. с. 7 - 10).
За таких вищевказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» у суду апеляційної інстанції відсутні.
3.5 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня його прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе