Номер провадження: 22-ц/813/4618/22
Номер справи місцевого суду: 522/31077/13-ц
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Заїкін А. П.
21.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/31077/13-ц
Номер провадження: 22-ц/813/4618/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є -Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є -Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою адвоката Ростомова Гранта Артуровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бондаря В.Я. 05 лютого 2014 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є -Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк), звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість у розмірі - 267 449,63 грн. за кредитним договором № ODXRRW00700343 від 24.09.2008 року. Також позивач просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі - 2 674,50 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору ODXRRW00700343 від 24.09.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі - 20 441,18 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 25,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідачки у заяві.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Позивач умови Договору виконав в повному обсязі, проте відповідачка платежі належним чином не здійснювала, у зв'язку з чим станом на 02.04.2013 року за нею виникла заборгованість у загальній сумі - 267 449,63 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 15 186,04 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом - 10,98 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 239 040,72 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 12 711,89 грн..
Відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов'язання, заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 1 -2).
Разом з позовом Банк надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій не заперечував проти заочного розгляду справи (а. с. 35).
Під час розгляду справи Банк повторно надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій не заперечував проти заочного розгляду справи (а. с. 69).
2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції
Матеріали справи не містять відзиву ОСОБА_1 на відзив. Доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи не містять.
2.3 Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року вищевказаний позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № ODXRRW00700343 від 24.09.2008 року в розмірі -267 449,63 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 15 186,04 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом - 10,98 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 239 040,72 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 12 711,89 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір у розмірі - 2 674,50 грн..
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами 24.09.2008 року був укладений кредитний договір № ODXRRW00700343, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі - 20 441,18 грн., строком з 24.09.2008 року по 24.05.2010 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 25,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Банк умови Договору виконав в повному обсязі, проте відповідачка платежі належним чином не здійснювала, у зв'язку з чим станом на 02.04.2013 року за нею виникла заборгованість у загальній сумі - 267 449,63 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 15 186,04 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом - 10,98 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 239 040,72 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 12 711,89 грн..
Під час звернення до суду Банк поніс витрати зі сплати судового збору в сумі - 2 674,50 грн. (а. с. 71 - 72).
2.4 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, мотивування його висновків
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2021 року (а. с. 94 - 95) залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 від 26.07.2021 року (а. с. 80 - 84) про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно відповіді з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 . Поштова кореспонденція направлялася відповідачці за місцем її реєстрації, втім відсутні докази про сповіщення ОСОБА_1 .. Таким чином, вбачається, що ОСОБА_1 сповіщалася судом у встановленому законом порядку, втім вона не отримувала судові повістки та процесуальні документи. До заяви про перегляд заочного рішення не додано жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи. Посилання у заяві пов'язані з переоцінкою доказів з боку ОСОБА_1 .. Посилання заявниці на практику Верховного Суду 2019 року є необґрунтованими, оскільки рішення ухвалено у 2014 році (а. с. 94 - 95).
2.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Ростомов Грант Артурович, діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати вищевказане заочне рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Банку.
2.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) відповідачка не була належним чином сповіщена про розгляд справи, тому не мала можливості заявити про сплив строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу); 2) строк кредитування за кредитним договором становив - до 24.05.2010 року. Право кредитодавця нараховувати проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Суд не мав права стягувати кошти за правовідносинами, які вичерпали свою дію у 2010 році; 3) у заяві відсутні умови нарахування неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов'язання. Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг вона не підписувала, а тому вони не можуть бути складовою частиною кредитного договору.
2.7 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Банк не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.10.2021 року апеляційну скаргу адвоката Ростомова Гранта Артуровича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишено без руху.
22.10.2021 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява адвоката Ростомова Гранта Артуровича, діючого від імені ОСОБА_1 , про усунення зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліків.
26.10.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку до апеляційного суду не повернулося.
Після отримання актуальної інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти - «отримано 04.11.2021 року».
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.04.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (267 449,63 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні заочного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Ростомова Гранта Артуровича, діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
24.09.2008 року ОСОБА_1 звернулася до Банку із заявою позичальника, за умовами якої відповідачка отримала строковий кредит у сумі - 20 441,19 грн., строком на 20 місяців, а саме до - 24.05.2010 року, зі сплатою процентів у розмірі - 0,01% на місяць на суму залишку. Погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, з 5 по 10 кожного місяця, у розмірі - 1 503,15 грн.. За порушення зобов'язань з погашення кредиту позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений в п. 5.1 Умов за кожний день прострочки. У вказаній заяві також зазначено, що позичальник ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), а також, що вказана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») і Тарифами становить між нею та Банком кредитно-заставний договір (а. с. 6).
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Умови та правила надання банківських послуг у Банку (а. с. 7 - 25). Вказані Умови не містять підпису ОСОБА_1 ..
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 02.04.2013 року за ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальній сумі - 267 449,63 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 15 186,04 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом - 10,98 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 239 040,72 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 12 711,89 грн. (а. с. 3 - 4).
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідачка не спростувала доводи Банку щодо наявності заборгованості у розмірі - 9 586,30 грн..
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів невірно встановив обставини по справі, дійшов неправильного вищезазначеного висновку про задоволення позову Банку в повному обсязі. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 256, 257, 261, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 633, 634, 1048, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів апеляційної суду зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на заяву позичальника, за умовами якої відповідачка отримала строковий кредит у сумі - 20 441,19 грн., строком на 20 місяців, а саме до - 24.05.2010 року, зі сплатою процентів у розмірі - 0,01% на місяць на суму залишку. Погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, з 5 по 10 кожного місяця, у розмірі - 1 503,15 грн.. За порушення зобов'язань з погашення кредиту позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений в п. 5.1 Умов за кожний день прострочки. У вказаній заяві також зазначено, що позичальник ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), а також, що вказана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») і Тарифами становить між нею та Банком кредитно-заставний договір (а. с. 6).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користуванням кредитом та неустойку - пеню та штраф.
Відповідачка ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг. Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема - верховенство права.
Згідно ст. 42 Конституції України - Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості станом на 02.04.2013 року за ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальній сумі - 267 449,63 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 15 186,04 грн.; - заборгованість за процентами за користування кредитом - 10,98 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 239 040,72 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 12 711,89 грн. (а. с. 3 - 4).
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вказані висновки узгоджуються зправовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, від яких не було відступлено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року по справі № 358/384/19, від 23.12.2020 року у справі № 191/2648/17.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Разом з тим, з наявних у справі матеріалів вбачається, що додані до позову Банку Умови та правила надання банківських послуг у Банку (а. с. 7 - 25) відповідачкою не підписані.Матеріали справи також не містять доказів, що на час підписання заяви позичальника ОСОБА_1 була ознайомлена саме з доданою до позову редакцією Умов та правил надання банківських послуг у Банку.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, недоведеними є позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом - 10,98 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 239 040,72 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 12 711,89 грн..
Виходячи з вищевказаного заява представника відповідачки до апеляційного суду про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) не підлягає задоволенню, оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки необхідно відмовити за їх недоведеністю.
Матеріали справи не містять доказів сповіщення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції. Разом з тим, відповідачкою не спростовано під час апеляційного перегляду вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції наявність заборгованості у розмірі - 15 186,04 грн.. Позовні вимоги Банку в цій частині є доведеними, вони підлягають задоволенню.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Банку за вищевказаного обґрунтування.
3.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Банку, то у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що Банком за звернення з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі - 2 674,50 грн. (а. с. 33).
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Банку судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (6%) у розмірі - 160,47 грн. = 2 647,50 грн. х 6%.
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції апелянтом сплачено судовий збір у розмірі - 4 011,75 грн. (а. с. 103).
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру відмовленим у задоволені вимогам (94%) у розмірі - 3 771,05 грн. = 1 362,00 грн. х 96%.
Відповідно до ч. 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Виходячи з вищевказаного, підлягає стягненню з Банку на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 3 610,58 грн. = 3 771,05 грн. - 160,47 грн..
3.6 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Ростомова Гранта Артуровича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року- скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є -Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьАкціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № ODXRRW00700343 від 24 вересня 2008 року у розмірі - 15 186 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 04 коп..
В решті позову - відмовити.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути зАкціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користьОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі - 3 610 (три тисячі шістсот десять) грн. 58 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе