Номер провадження: 22-ц/813/4838/22
Номер справи місцевого суду: 946/8000/20
Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.
Доповідач Заїкін А. П.
21.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 946/8000/20
Номер провадження: 22-ц/813/4838/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Адамова А.С. 22 вересня 2021 року, повний текст рішення складений 27 вересня 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 рокуАкціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.05.2019 року станом на 28.10.2020 року в розмірі - 206 214,49 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 24.05.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Позивач умови Договору виконав в повному обсязі, проте відповідачка платежі належним чином не здійснювала, у зв'язку з чим станом на 28.10.2020 року за нею виникла заборгованість у загальній сумі - 242 739,18 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 206 214,49 грн., у тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 138 252,78 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 67 961,71 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками - 11 960,18 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками - 24 564,51 грн..
Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише усієї суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.
Таким чином, заборгованість до стягнення становить - 206 214,49 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом у розмірі - 206 214,49 грн. (а. с. 1 - 5 зворотна сторона).
До позову Банк надав клопотання: 1) про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а. с. 77); 2) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 78).
2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції
Представник відповідачки у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, щододана до позову анкета-заява б/н від 24.05.2019 року не містить жодних прохань відповідачки про надання їй позивачем кредиту у будь-якій сумі. Крім того, в анкеті-заяві б/н від 24.05.2019 року зобов'язання відповідачки зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також встановлення відповідальності у вигляді сплати пені та штрафів також відсутні.
«Умови та правила надання банківських послуг», згідно з якими позивач самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування, відповідачкою не підписувались. Позивач не надає суду підтверджень того, що саме додані ним до позову Умови та Правила були додатком до підписаної відповідачкою анкети-заяви б/н від 24.05.2019 року. Вважає, що надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт» за таких умов не можна вважати складовими частинами укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору.
З документів, які були надані позивачем та знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що ще 04.06.2018 року позивачем був відкритий кредитний рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідачки та вона отримала кредитну картку. Однак, позивач не надав суду будь-яких документів, які б підтверджували підписання відповідачкою анкети-заяви на той період часу, суму встановленого кредитного ліміту, термін повернення кредитних коштів, а також покладання на відповідачку зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також встановлення відповідальності у вигляді.
Виписка по кредитному рахунку відповідачки також не може бути достовірними та належними доказами наявності заборгованості у відповідачки, оскільки у вказаній виписці, крім наданої 04.06.2018 року позивачем картки, також фігурує зовсім інша картка відповідачки, з якої позивач самостійно списував грошові кошти на погашення наданих відповідачці кредитних коштів саме з моменту підписання першої анкети-заяви, тобто з червня 2018 року.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку AT КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві б/н від 24.05.2019 року будь-яка процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору. Однак при цьому позивач не надає суду доказів, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету від 24.05.2019 року про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Позивача змінювалися самим AT КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які надані позивачем та розміщені на сайті; www.privatbank.ua, і містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою і не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.05.2019 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Вважає, що позивач, всупереч вимогам ст. ст. 77 - 79 та 81 ЦПК України, не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт наявності у відповідачки заборгованості в розмірі, який вказано у позовній заяві (а. с. 99 - 102).
2.3 Позиція позивача на відзив на позов
У відповіді на відзив Банк просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що відповідачкою було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідачка ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; http://сlient-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, відповідачці було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, що засвідчується власним підписом в Заяві про приєднання. Підписавши заяву, Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua., складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах - в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким способом чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Заява, яка разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privathank.ua), складають Договір про надання банківських послуг.
Відповідачці було відкрито картковий рахунок (п.п. 1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов), ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримала Відповідачка та мобільний телефон, який вказала Відповідачка (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві. Картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта (п.п. 1.1.1.90 Умов) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку Відповідачці надана можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку, є невід'ємною частиною Договору. Перелік може мінятися і доповнятися, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил.
Позичальниця в Банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.
Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 24.05.2019 року, з якої чітко вбачається наступна інформація - персональні дані, адреса проживання, інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. З копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "World Black Edition" та особистим підписом засвідчила, що "Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта. Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".
Також до матеріалів позовної заяви долучено "Витяг з тарифів обслуговування преміальних кредитних карток", з якого чітко вбачається, що Відповідачці встановлено поточну процентну ставку у розмірі - 3,1% (37,2% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між Банком і відповідачкою було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
04.06.2018 р. відповідачка стала клієнтом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно якої отримала кредитну картку "World Black Edition". Відповідачка здійснювала погашення заборгованості. Наприклад 03.04.2019 р. в розмірі - 14 000,00 грн. на кредитну карту № НОМЕР_1 , що ще раз підтверджує її отримання відповідачкою. Відповідно 04.06.2018 року встановлено кредитний ліміт на кредитну картку та формування розрахунку заборгованості, на підтвердження чого надано виписку по рахунку та розрахунок заборгованості та Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04.06.2018 року.
У подальшому відповідачка пройшла повторну ідентифікацію. Крім того, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 24.05.2019 р. щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 Договору, на підставі яких Відповідачка при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Банк зазначив, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.
При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому, належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.
У зв'язку з цим, обставини, на які відповідачка посилається у своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Умови про порядок внесення змін до Тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто Позичальник перед підписанням кредитного договору мала можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладання такої угоди. Під час підписання договору Позичальника влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ №705 від 05.11.2014 року, а саме Банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором.
Клієнт на сьогоднішній день не зверталася до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціювала розірвання договору. Більше того, активно користувалася карткою, що говорить про прийняття Клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення Відповідача являються необґрунтованими.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на 28.10.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов'язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його виконання. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить - 206 214,49 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 206 214,49 грн..
Банком не заявлено вимог про стягнення неустойки, а тому заперечення Відповідачки з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги. Предметом позову, який підлягає доказуванню є - розмір заборгованості за кредитним договором. AT КБ "ПРИВАТБАНК" надав суду докази щодо наявності заборгованості за Договором (розрахунок заборгованості). Відповідачка у свою чергу не спростувала надані Банком докази щодо цього факту. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідачка до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідачка знала про умови кредитування та визнала свої зобов'язання за Договором. Тому, посилання Відповідачки про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги (а. с. 142 - 147 зворотна сторона).
2.4 Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотивування його висновків
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПРВАТБАНК» .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 04.06.2018 р. відповідачка ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно якої отримала кредитну картку "World Black Edition".
У подальшому відповідачка пройшла повторну ідентифікацію, крім того, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток, підписала Заяву №б/н від 24.05.2019 року.
Протягом визначеного у позові періоду відповідачка користувалася кредитними коштами, що нею визнається.
У наданому банком розрахунку, заборгованість станом на 28.10.2019 року становить у загальній сумі - 242 739,18 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 206 214,49 грн., в тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 138 252,78 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 67 961,71 грн.; - заборгованості за нарахованими відсотками - 11 960,18 грн.; - заборгованості за простроченими відсотками - 24 564,51 грн..
При цьому, суд звернув увагу на наступне.
У заяві позичальника (паспорт споживчого кредиту) від 24.05.2019 року, яка особисто підписана відповідачкою, вказана процентна ставка у пільговий період та поза межами пільгового періоду.
При цьому, у паспорті споживчого кредиту зазначено дату надання інформації - 24.05.2019 р. та зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 08.06.2019 р., таким чином узгоджений розмір відсотків був чинний лише у період з 24.05.2019 р. по 08.06.2019 р.. При цьому позивачем не надано суду розрахунку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами саме у вказаний період - з 24.05.2019 р. по 08.06.2019 р..
Суд вважав, що оскільки Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи вказані обставини суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 24.05.2019 р.. При цьому, суд вказав, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Що стосується фактично отриманих та використаних позичальником коштів, суд першої інстанції зазначив наступне.
За змістом частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
У наданому представником відповідачки розрахунку руху коштів по картковому рахунку (а. с. 175 - 178), зазначено, що за період з 24.05.2019 року (підписання Заяви №б/н про ознайомлення із умовами обслуговування кредитних карток) по 01.10.2020 року на карту поступило - 271 339,66 грн., а витрачено - 159 .925,70 грн., тобто боргу перед Банком у відповідачки немає.
Перевіривши та перерахувавши суми коштів за витягом руху коштів по картці за період з 24.05.2019 року по 01.10.2020 року (а. с. 9 - 11), судом встановлено наступне:
1) - знято готівки/перераховано на інші рахунки/витрачено відповідачем: - 596,70 + 3 933,67 + 15 450 + 8 016 + 440,96 + 199 + 95,74 + 812,26 + 8 240 + 1 236 + 4 635 + 302,68 + 87,85 + 431,56 + 309 + 618 = 45 404,42 грн.;
- погашення обов'язкового платежу/автоматичне погашення заборгованості/поповнення рахунку відповідача: - 200 + 955 + 2 337,56 + 17 000 + 6 000 + 7 5 14,51 + 7 600 + 5 000 + 2 000 + 7 029,54 + 5 000 + 26 + 231,44 + 850 + 1 000 + 450 + 3 500 + 268,50 = 66 962,55 грн. (а. с. 9);
2) - знято готівки/перераховано на інші рахунки/витрачено відповідачем: - 1 545 + 5 150 + 5 150 + 1 642,77 + 1 285 + 372,66 +2 781+ 2 060 + 4 944 + 4 120 + 4 14,07 + 239 + 10,30 + 4 120 + 6 180 = 40 013,80 грн.;
- погашення обов'язкового платежу/автоматичне погашення заборгованості/поповнення рахунку відповідача: - 180 + 20 000 + 4 776 + 5 000 + 600 + 11 500 + 73,89 + 3 000 + 1 017,85 + 10 945 + 1 829,62 + 54,78 + 193,94 + 246,50 + 17,07+ 13,25 + 389,78 + 41,66 + 2 577,77 + 71 000 + 2 660,49 + 493,13 = 136 610,73 грн. (а. с. 10);
3) - знято готівки/перераховано на інші рахунки/витрачено відповідачем: - 2 060 + 309 + 11 330 + 1 545 + 4 120 + 4 120 + 10 300 + 927 + 1 545 + 2 060 + 2 060 + 6 643,50 + 8 240 + 10 300 + 490 + 2 170,48 + 4 944 = 73 163,98 грн.;
- погашення обов'язкового платежу / автоматичне погашення заборгованості / поповнення рахунку відповідача: -13 498,87 + 595 + 6 200 + 1 485,04 + 1 079,53 + 3 353,50 + 1 145 + 995 + 4 055 + 9 000 + 2 970,07 + 7 059,20 + 5,35 + 646 + 1 000 + 5 593,38 + 15 000 + 600 + 40 000 + 100 + 300 + 76 + 4 000 = 118 756,94 грн. (а. с. 11).
Загалом знято готівки/перераховано на інші рахунки/витрачено відповідачем - 158 582,20 грн. =
45 404,42 + 40 013,80 + 73 163,98.
Загалом погашено обов'язковий платіж / автоматичне погашення заборгованості / поповнення рахунку - 322 330,22 грн. = 66 962,55 + 136 610,73 + 118 756,94.
Таким чином, підсумкова сума витрачених відповідачем коштів є меншою, ніж сума поповнення рахунку та погашення кредиту, отже відповідачем у повному обсязі погашено отримане від банку тіло кредиту.
Суд також звернув увагу на те, що справа розглядається лише в рамках заявлених позовних вимог, з огляду на що досліджуються лише правовідносини за період з 24.05.2019 р. по 28.10.2020 р.. Період до 24.05.2019 р. судом не брався до уваги. Будь-яких уточнень позовних вимог, незважаючи на зазначення про це позивачем у відповіді на відзив, до суду не надано.
За вищевказаних обставин, суд вважав можливим відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 (а. с. 181 - 187 зворотна сторона).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Банк в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредитування. Між сторонами було досягнуто домовленостей щодо усіх істотних умов договору. Паспорт споживчого кредитування разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами становлять кредитний договір між сторонами; 2) суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів. Правових підстав відмовляти у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, принаймні в розмірі - 182 428,36 грн. у суду не було; 3) висновок суду про те, що підсумкова сума витрачених відповідачем коштів є меншою чим сума поповнення рахунку та погашення кредиту не відповідає умовам договору та вимогам ст. 534 ЦК України, оскільки не враховує встановлену черговість погашення кредиту, згідно якої основна сума боргу погашається у третю чергу. Сплачені кошти йшли у першу чергу на погашення відсотків (а. с. 191 - 195).
Виходячи зі змісту доводів та вимог апеляційної скарги апелянт фактично оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та простроченими відсотками.
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції (а. с. 217)
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.11.2021 року відкрито апеляційне провадження (а. с. 211). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «отримано 19.11.2021 року». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Банку повернулося до суду з приміткою пошти - «отримано 23.11.2021 року».
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи повідомлені про надходження апеляційної скарги, розгляд справи в апеляційному суді.
10.01.2022 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Банку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.04.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (206 214,49 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
04.06.2018 р. відповідачка ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно якої отримала кредитну картку "World Black Edition".
У подальшому відповідачка пройшла повторну ідентифікацію, крім того, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток, підписала Заяву №б/н від 24.05.2019 року.
Протягом визначеного у позові періоду відповідачка користувалася кредитними коштами, що нею визнається.
У наданому банком розрахунку, заборгованість станом на 28.10.2019 року становить у загальній сумі - 242 739,18 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 206 214,49 грн., в тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 138 252,78 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 67 961,71 грн.; - заборгованості за нарахованими відсотками - 11 960,18 грн.; - заборгованості за простроченими відсотками - 24 564,51 грн..
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
3.3 Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції. Мотиви частково прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Банк оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та простроченими відсотками. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченим відсоткам. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11 - 13, 19, 207, 526, 6262, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1058 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просить стягнути, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановлено, що 04.06.2018 р. відповідачка ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно якої отримала кредитну картку "World Black Edition".
У подальшому відповідачка пройшла повторну ідентифікацію, крім того, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток, підписала Заяву №б/н від 24.05.2019 року.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Матеріали справи містять належні докази того, що 24.05.2019 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, що вбачається з паспорту споживчого кредиту за програмою кредитна картка"World Black Edition" (а. с. 23 - 24) про умови кредитування з урахуванням побажань споживача, який містить інформацію про сплату відсотків за користування кредитним коштами. Тому, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові щодо стягнення заборгованості за відсотками.
Розмір заборгованості по відсоткам, який Банк зазначив у розрахунку заборгованості, а також факт обізнаності з умовами кредитування щодо сплати відсотків шляхом підписання паспорту споживчого кредиту від 24.05.2019 року відповідачка у встановленому законом порядку не спростувала.
У паспорті споживчого кредиту визначено наступні умови кредитування: - процентна ставка: у пільговий період 0,00001% річних; - поза межами пільгового періоду - 37,2 % річних для картки"World Black Edition"; - процентна ставка при не виконанні зобов'язань щодо повернення кредиту - 74,4% річних для картки "World Black Edition".
Наданий паспорт споживчого кредиту за формою та змістовним доповненням відповідає вимогам, які до нього ставляться в Законі №1734-VIII, тобто сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту): погодили строк дії, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов'язань, тощо, на що суд першої інстанцій уваги не звернув. Заперечень щодо підпису указаного паспорту відповідачкою не надано. Підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, про що зазначено в постановах Верховного суду від 04.11.2020 року по справі № 534/1072/18-ц, від 20.10.2020 року по справі № 456/3643/17, від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 23.12.2019 року по справі № 572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі № 355/1091/17).
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, які містять інформацію про сплату відсотків за користування кредитним коштами та процентна ставка при не виконанні зобов'язань щодо повернення кредиту.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з наданим Банком суду розрахунком, заборгованість відповідачки станом на 28.10.2019 року становить у загальній сумі - 242 739,18 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 206 214,49 грн., в тому числі: - заборгованість за поточним тілом кредиту - 138 252,78 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 67 961,71 грн.; - заборгованості за нарахованими відсотками - 11 960,18 грн.; - заборгованості за простроченими відсотками - 24 564,51 грн. (а. с. 7 - 8 зворотна сторона).
Колегія суддів не приймає до уваги наданийпредставником відповідачки розрахунок руху коштів по картковому рахунку (а. с. 175 - 178), в якому зазначено, що за період з 24.05.2019 року (підписання Заяви №б/н про ознайомлення із умовами обслуговування кредитних карток) по 01.10.2020 року на карту поступило - 271 339,66 грн., а витрачено - 159 925,70 грн., тобто боргу перед Банком у відповідачки немає, оскільки вказаний розрахунок не враховує умови про сплату процентів.
Клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи заявлено не було.
За вказаних обставин колегія суддів не приймає до уваги посилання суду на те, що згідно руху коштів по картковому рахунку за період з 24.05.2019 року по 01.10.2020 року сума витрачених відповідачкою коштів є меншою, ніж сума поповнення рахунку та погашення кредиту.
Колегія суддів також приймає до уваги, що у суді першої інстанції відповідачка визнала користування кредитними коштами.
З огляду на викладене, враховуючи межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі - 67 961,71 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі - 24 564,51 грн., що разом становить - 92 526,22 грн., підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог Банку.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Банку є доведеними, а тому її треба задовольнити.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсоткамине відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог Банку за вищевказаного обґрунтування.
3.5 Остаточний розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов Банку підлягає частковому задоволенню необхідно остаточно змінити розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 3 093,22 (а. с. 6), в апеляційній інстанції - 4 639,83 грн. (а. с. 196), разом - 7 733,05 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 38 %, тобто у розмірі - 2 938,56 грн. = 7 733,05 х 38 %.
3.6 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченим тілом кредиту та заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 24 травня 2019 року в розмірі - 92 526 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 22 коп..
Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі - 2 938 (дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 56 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе