про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
21 квітня 2022 року №320/3747/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою ОСОБА_1 до Старости Великосолтанівського старостинського округу Калинівської селищної ради ОСОБА_2, Калинівської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старости Великосолтанівського старостинського округу Калинівської селищної ради ОСОБА_2, Калинівської селищної ради з вимогами:
- визнати протиправними дії Старости Великосолтанівського старостинського округу Калинівської селищної ради ОСОБА_2 щодо прийняття рішення про збільшення території кладовища, яке розташоване за адресою: 08641, Київська область, Фастівський район, с. Хлепча, вул. Вільхова, 4 , шляхом встановлення нового паркану на земельних ділянках поза межами кладовища;
- визнати протиправною бездіяльність Калинівської селищної ради щодо незабезпечення утримання в належному стані та охорони місць поховання у с. Хлепча Фастівського району Київської області;
- зобов'язати Старосту Великосолтанівського старостинського округу Калинівської селищної ради ОСОБА_2 , привести суміжні з кладовищем у с. Хлепча Фастівського району Київської області земельні ділянки до первісного стану шляхом демонтування нового паркану довжиною у 272 м., що встановлений 21.10.2021 на відстані 50 м. від житлових будівель мешканців с. Хлепча, та відновити огорожу кладовища у с. Хлепча Фастівського району Київської області по межі кладовища (місця розташування старого паркану, що встановлений ще 12.06.1995), а саме:
із північної сторони - перенести новий паркан на 20 м. на південь;
із західної сторони - перенести новий паркан на 20 м. на схід;
із південної сторони - перенести новий паркан на 8 м. на північ;
після демонтажу та перенесення загальна довжина паркану з трьох сторін (північної, західної та південної) повинна становити не більше 169 м.
Також, позивачем разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Старості Великосолтанівського старостинського округу Калинівської селищної ради ОСОБА_2 та Калинівській селищній раді надавати дозволи на поховання померлих на суміжних з кладовищем у с. Хлепча Фастівського району Київської області земельних ділянках, а саме на території - від місця розташування старого паркану цього кладовища, що встановлений ще 12.06.1995 (межа кладовища у с. Хлепча Фастівського району Київської області) до встановленого нового біля цього кладовища паркану довжиною у 272 м., що встановлений 21.10.2021.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що 21.10.2021 за кладовищем, що розташоване за адресою: 08641, Київська область, Фастівський район, с. Хлепча, вул. Вільхова, 4 , встановлений новий паркан довжиною 272 м. на відстані 50 м. від житлових будівель с. Хлепча. Даний паркан розширює територію кладовища із північної сторони - на 20 м., із західної сторони на - 20 м., із південної сторони - на 8 м. Загальна площа кладовища до встановлення нового паркану складала 2975 кв.м., після встановлення нового паркану - 7020 кв.м., таким чином площа кладовища збільшилась більше ніж у 2 рази.
Зауважив, що наближення кладовища до житлових будинків в с. Хлепча, що розташовані на відстані до 300 м. від кладовища по вул. Лісова, вул. Вільхова, вул. Центральна (більше 40 будинків), призведе до отруєння підземних вод у криницях, колодязях, скважинах таких житлових будинків, до збільшення ймовірності та кількості онкологічних та інших захворювань мешканців таких житлових будинків.
Позивач вважає, що встановлення нового паркану навколо кладовища є незаконним та суперечить вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України, в тому числі вимогам п. 1 класу ІІІ «Санітарно-захисна зона 300 м» розділу «Санітарно-технічні споруди та установки комунального призначення» додатку №4 до Державних санітарних правил, згідно з якими санітарно-захисна зона для кладовищ складає 300 м., порушує його законні права та інтереси, оскільки законодавство України чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволені даної заяви слід відмовити виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду позивачем не представлено переконливих доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення, оскільки відсутні очевидні ознаки протиправності дій відповідача.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували факт того, що відповідачами встановлено паркан на кладовищі з метою надання дозволів на нові поховання на додатковій території, а не для благоустрою кладовища.
Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії із зазначеною вище земельною ділянкою на якій розташоване кладовище до набрання законної сили рішення суду по справі є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.