Номер провадження 22-ц/821/439/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/8054/21 Категорія: на ухвалу Демчик Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
21 квітня 2022 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Сіренка Ю.В., за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська Аліса Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Футуйма Вікторія Богданівна, про визнання заповіту недійсним , -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська А.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Футуйма В.Б.про визнання заповіту недійсним.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову у даній справі.
В обґрунтування заяви вказує, що він є спадкоємцем за законом першої черги спадкування після смерті батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При зверненні 13.09.2021 року до приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу Футуйма В.Б. із заявою при прийняття спадщини йому стало відомо, що за життя його батько залишив заповіт на ім'я ОСОБА_2 .
Вважає, що пред'являючи позов із вимогою про визнання оспорюваного заповіту недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Оскільки до прийняття остаточного рішення у цій справі спадкове майно може перейти у повне володіння і розпорядження відповідача, а в подальшому буде відчужене на користь інших осіб.
На підставі наведеного просив заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська А.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Футуйма В.Б.про визнання заповіту недійсним задовольнити повністю, шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Футуйма В.Б. та приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Михайловській А.А. видавати свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 , що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Орленка В.В. про забезпечення позову.
Ухвала суду мотивована тим, що перевіривши аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосування заходів забезпечення позову, врахувавши, що між сторонами дійсно виник спір, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви, оскільки заходи які просить заявник застосувати до вступу в законну силу рішення суду по даній справі, він може реалізувати захист своїх прав , без ухвали суду на підставі звернення до нотаріуса із відповідною письмовою заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну, необгрунтовану, а по справі ухвалити нове рішення, яким відповідну заяву задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач може реалізувати захист свої прав без ухвали суду на підставі звернення до нотаріуса із відповідною письмовою заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій , проте судом не враховано , що ст. 49 Закону України « Про нотаріат» чітко визначені випадки при яких нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.
Вказує, що у разі звернення відповідача у встановлений законом строк до нотаріуса для видачі правовстановлюючих документів на спадщину померлого ОСОБА_4 , у нього відсутні законні підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд мотивуючи рішення, порушив норми процесуального права позивача, оскільки вказане прямо протирічить принципам диспозитивності цивільного судочинства.
Крім того, в заяві про забезпечення позову він наголошував про існуючу реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки до прийняття остаточного рішення у цій справі спадкове майно може перейти у повне володіння і розпорядження відповідача, а в подальшому буде відчужене на користь інших осіб.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до наступних висновків.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, проте заходи які просить заявник застосувати до вступу в законну силу рішення суду по даній справі, він може реалізувати без ухвали суду на підставі звернення до нотаріуса із відповідною письмовою заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Одними із видів забезпечення позову відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська А.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Футуйма В.Б.про визнання недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 13.08.2021 року та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1705.
Предметом даного спору є визнання недійсним заповіту, тобто існує спір немайнового характеру.
Крім того, позивачем не постановлено жодної з вимог, у разі задоволення яких, без вжиття зазначених заходів забезпечення позову, виконання судового рішення буде неможливим чи ускладненим, адже визнання недійсним заповіту не є майновою вимогою і для її виконання компетентними органами, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено того, що не вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений судом першої інстанції способом.
Крім того, ч.2 ст.8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Таке положення також містить ч.3 Глави 2 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Доказів звернення позивача ОСОБА_1 з відповідною заявою до нотаріус Київського міського нотаріального округу Футуйма В.Б. про перебування на розгляді Придніпровського районного суду м. Черкаси поданої ним до ОСОБА_2 позовної заяви про визнання недійсним заповіту та зупинення у зв'язку з цим вчинення нотаріальних дій по спадковій справі, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду надано не було.
За вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обгрунтування позивачем обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, на законність ухвали суду не впливають та спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2021 року залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.
Судді: