21 лютого 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/519/20-ц
номер провадження №22-ц/824/696/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник відповідачів Фінагіна В.Б. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року /суддя Козлов Р.Ю./
у справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економіки України, треті особи - ОСОБА_4 , Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», про визнання незаконним та скасування рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 року №89570 та №89571 про відмову у реєстрації авторського права на твір та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, просив визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 р. № 89570 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» повністю; визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 р. № 89571 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» повністю та зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повторно розглянути заявку про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.04.2019 р. № 89570 та заявку про реєстрацію авторського права на твір « ІНФОРМАЦІЯ_2» від 09.04.2019 р. № 89571 зі збереженням первісної дати їх подання та прийняти рішення про реєстрацію або обґрунтоване рішення про відмову у реєстрації у строки та в порядку, встановлені чинним законодавством України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено./т. 2 а.с. 13-17/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що заявки на реєстрацію були оформлені правильно та у повному обсязі, жодних повідомлень щодо неправильного оформлення від Мінекономіки не надходило, а тому, відповідно до Порядку державної реєстрації №1756, авторське право підлягало реєстрації, оскільки Мінекономіки не має повноважень щодо проведення експертизи твору і не встановлює факт виникнення авторства. Таким чином, відповідач не діяв на підставі, у межах своїх повноважень, та у законодавчо визначений спосіб. Вказувала, що позивачем спростовані зауваження відповідача про те, що збірки творів не є збірками, оскільки законодавство не містить такого визначення. Наголошувала, що твори позивача є результатами творчої праці, а тому мають право бути зареєстрованими в якості об'єктів авторського права. Твори про співавтора ОСОБА_4 містяться у заяві на реєстрацію авторського права, твори інших авторів до збірки включені не були.
Представник Мінекономіки Тюріна Л.А. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказувала, що зазначені у п. 1 заявок за № 89570, № 89571 від 09.04.2019 «вид і повна назва твору» не можуть вважатися збірками творів, оскільки: збірка - видова назва видань авторських творів, пройнятих спільною чи близькою тематикою або зібраних за хронологічним принципом. Поширена в літературно-критичному слововживанні. Збірки частіше за все бувають однотомними виданнями, лише деякі збірки виходять у декілька томів. Також збірки частіше містять літературні твори одного автора. Збірка відрізняється від видань збірника та зібрання. В збірнику на відміну від збірки, авторів декілька, і це часто профільні видання, а не художня література. У зібранні викладені твори одного автора, проте зібрання представлено декілька томами. Крім того, абз. 11 п. 15 Розділу III Порядку передбачено, що залежно від того, щодо якого об'єкта авторського права подано заявку на реєстрацію, примірник твору подається у такій матеріальній формі, зокрема: похідні твори, збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторського права на твори, які входять до них як складові частини, -у формі, визначеній у підпунктах 1-10 пункту 15 цього Порядку. Проте, у порушення зазначеної вимоги у п. 7.2. заявок за № 89570, № 89571 від 09.04.2019 зазначено, що «до творів не включені інші твори», що не узгоджується з тим, що згідно з Порядком збірники творів, містять твори, які входять до них як складові частини. Крім того, протягом розгляду справи, позивач та його представник не були позбавлені можливості порушити питання про призначення відповідної експертизи у сфері інтелектуальної власності, та поставити перед експертом питання чи відповідають об'єкти авторського права, які були подані на реєстрацію вимогам ч. 1 ст. 433 ЦК України, позивач таким процесуальним правом не скористався.
Додатково наголошувала, що 21.05.2021 року Міністерства економічного розвитку і торгівлі України перейменовано на Міністерство економіки України.
Представник Укрпатенту Фінагіна В.Б. також звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, підтримувала доводи відзиву Мінекономіки. Вказувала, що позивач не навів жодної правової норми, яка б підтверджувала порушення закону, не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів, всі твердження ґрунтуються виключно на його припущеннях. Рішення про відмову у реєстрації є законними та прийнятими в межах повноважень та у відповідності до законодавчо встановленої процедури, а твердження позивача такими, що суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах законодавства в сфері авторського права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, яка з'явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення скасуванню, з частковим задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що позивач у співавторстві з третьою особою ОСОБА_4 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке у подальшому змінило свою назву Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, подали дві заявки на реєстрацію авторського права, а саме: заявку про реєстрацію авторського права на ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована під № 89570 від 09.04.2019 року та заявку про реєстрацію авторського права на ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була зареєстрована під № 89571 від 09.04.2019 р.
Як вбачається з матеріалів справи, окрім заявок про реєстрацію авторського права, до їх матеріалів були додані примірники творів на паперових носіях; квитанції № 11797308 від 05.04.2019 р. та № 11797036 від 05.04.2019 р. на суму 55,25 грн. про сплату збору за підготовку до державної реєстрації авторського права; квитанції № 11798663 від 05.04.2019 р. та № 11798498 від 05.04.2019 р. на суму 8,50 грн. про сплату збору за оформлення та видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір; оригінали довіреностей від заявників.
За результатами розгляду зазначених заявок, Мінекономрозвитку були прийняті рішення про відмову в реєстрації авторського права на твори.
Підставою для відмови у реєстрації заявок було те, що вони не відповідають вимогам частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Процедура подання заявок на реєстрацію авторського права, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, встановлена Порядком державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756.
Згідно з п. 2 розділу І Порядку заявкою є сукупність документів, необхідних для державної реєстрації авторського права або договору, який стосується права автора на твір.
Відповідно до п. 6 розділу II Порядку заявка на реєстрацію авторського права на твір обов'язково повинна містити:
а) заяву, викладену українською мовою, що складається за формою, затвердженою Мінекономіки;
б) примірник твору (оприлюднений чи неоприлюднений) у матеріальній формі, визначеній пунктом 15 цього Порядку;
в) документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору;
г) документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору;
ґ) документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати мита за видачу свідоцтва;
д) довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені автора або його спадкоємця подається довіреною особою, або копію довіреності, засвідченої відповідно до законодавства;
е) документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора);
є) інші документи згідно з переліком, наведеним у пунктах 8, 9 і 10 цього Порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).
Зважаючи на те, що на реєстрацію авторського права було подано «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2", в яких відсутні ознаки збірника творів, визначеного законодавством України, а лише представлено назву терміну, на підставі пункту 18 Порядку, суд першої інстанції дійшов висновків, що Мінекономрозвитку прийняло обґрунтоване рішення про відмову у реєстрації авторського права на твір.
21.05.2021 року Міністерства економічного розвитку і торгівлі України перейменовано на Міністерство економіки України.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Мінекономрозвитку діяло в даному випадку не у спосіб, визначений законом, оскільки в рішенні про відмову у реєстрації відсутнє посилання на конкретні підстави у відмові.
Підставою для відмови у реєстрації заявок було те, що вони не відповідають вимогам частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Відповідно до вимога частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України, об'єктами авторського права є твори, а саме:
1) літературні та художні твори, зокрема:
романи, поеми, статті та інші письмові твори;
лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні
твори;
музичні твори (з текстом або без тексту);
аудіовізуальні твори;
твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
фотографічні твори;
твори ужиткового мистецтва;
ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
2) комп'ютерні програми;
3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
4) інші твори.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового,
технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп'ютерні програми;
4) бази даних;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
17) інші твори.
За змістом заяви про реєстрацію авторського права на твір, а саме п. 3, заявником вказано до якого об'єкту авторського права належить твір: - «твір неологізму, складений твір» /т. 1 а.с. 19/
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» , а саме п. 15, реєструються інші складені твори.
Відповідно до абзацу 4 пункту 17 Порядку державної реєстрації №1756, Мінекономіки може надсилати заявнику запити про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи.
Тобто, відмовляючи у реєстрації заявки, без конкретизації в чому саме полягала відмова, яку було встановлено лише в ході розгляду справи в судовому порядку, Мінекономрозвитку прийняло необґрунтоване рішення.
Отже, судом не взято до уваги, що дії відповідача не відповідали вимогам законодавства України та законодавчо встановленій процедурі, а відповідач не діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у законодавчо визначений спосіб.
У своїх рішеннях про відмову у реєстрації авторського права відповідач лише посилається на те, що подані заявки позивача не відповідають вимогам ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України та вимогам ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при цьому відсутня будь-яка аргументація щодо причин прийняття таких рішень.
При цьому, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що вони є матеріальними нормами права, в яких наводиться перелік творів, що є об'єктами авторського права, в тому числі й інші твори, тобто даний перелік не є вичерпним і до цього переліку включаються, в тому числі, й будь-які інші твори. Це свідчить про те, що твори неологізму цілком можуть бути об'єктами авторського права.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції постановляє визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 р. № 89570 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» повністю; визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 р. № 89571 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» повністю.
Щодо вимог зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повторно розглянути заявку про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.04.2019 р. № 89570 та заявку про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 09.04.2019 р. № 89571 зі збереженням первісної дати їх подання та прийняти рішення про реєстрацію або обґрунтоване рішення про відмову у реєстрації у строки та в порядку, встановлені чинним законодавством України, апеляційний суд в них відмовляє, як у передчасних.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
За дві задоволених немайнових вимоги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 768, 40 грн*2, що становить 1536, 80 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 150%, що становить 2305, 20 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Міністерства економіки України, треті особи - ОСОБА_4 , Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», про визнання незаконним та скасування рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 року №89570 та №89571 про відмову у реєстрації авторського права на твір та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 р. № 89570 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за заявкою від 09.04.2019 р. № 89571 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» повністю.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_2 1536, 80 /одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок/ грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 2305, 20 /дві тисячі триста п'ять гривень двадцять копійок/ грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Сторони: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;
Міністерство економіки України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008 ідентифікаційний код юридичної особи: 37508596;
ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ;
Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», вул. Глазунова, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ: 31032378.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: