21 лютого 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/20250/18
номер провадження №22-ц/824/752/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року /суддя Журибеда О.М./
у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
Представник позивачів ОСОБА_5 у грудні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки просив стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 376 360, 59 грн, 10 000,00 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 50 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 277 360 грн. 59 копійок в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 2 773 грн. 61 коп. В задоволенні решти вимог - відмовленою /а.с. 194-199/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що додані позивачем до позовної заяви письмові докази ремонту та запчастин є такими, що не відповідають положенням ст.ст.77,79,80 ЦПК України оскільки не містять інформації щодо предмета доказування і на їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи. Дані докази не містять інформації щодо марки, моделі, року випуску КТЗ, номер кузову (двигуна, шасі), державний номер транспортного засобу, а також дані особи - замовника (покупця) вказаних в них запасних частин. А відтак на їх підставі не можна встановити, що безпосередньо ОСОБА_3 придбав у ФОП ОСОБА_6 запасні частини і що вказані в товарних чеках назви запчастин мають відношення до пошкодженого автомобіля «Хонда», д.н.з. Honda CR-V, 2009 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того, враховуючи, що в момент ДТП відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як власника колісного транспортного засобу, перед третіми особами, була застрахована ТДВ СТДВ «Глобус» з лімітом відповідальності 100 000,00 грн., а 31.08.2018 року ТДВ СТДВ «Глобус» здійснило на користь ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн. що в повній мірі покриває збитки ОСОБА_3 , відсутні підстави вважати, що коштів страхової виплати (страхового відшкодування) було недостатньо, оскільки позивачем ОСОБА_3 не доведений інший розмір спричиненої внаслідок ДТП шкоди. Відтак, виходячи з положень статті 1194 ЦК України, вказувала, що відповідач ОСОБА_1 не може вважатися зобов'язаною особою перед позивачем ОСОБА_3 , оскільки останнім не доведена належними і достовірними доказами, що завдана шкода є більшою аніж розмір отриманої ним страхової виплати.
Представник позивачів ОСОБА_5 звернувся з заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з розглядом справи у Бориспільському міськрайонному суді Київської області.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки доказів на підтвердження зазначеного ним не надано, правом на відзив на апеляційну скаргу представник позивачів також не скористався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що 29.03.2018 року, близько 10 год. 10 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Шевролет» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в місті Києві на перехресті вул. Козацька та вул. Сумська, не стежив за дорожньою обстановкою, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 дати дорогу, не надав перевагу в русі автомобілю «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 яка рухалась по головній дорозі, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем.
Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України (а.с. 12).
Власником транспортного засобу «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ, є ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що у відповідності до товарних чеків № 123 від 04.09.2018 р., № 135 від 14.09.2018 р. та № 148 від 04.10.2018 р. позивачами було сплачено за придбання запасних частин для пошкодженого автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 392489,00 грн. (а.с. 13-15).
Відповідно до Акту виконаних робіт та гарантійного талону № 1888к від 29.10.2018 р. ОСОБА_3 було сплачено за ремонт автомобіля та запчастин 48864,47 грн., що підтверджується чеком (а.с. 16-17, 18-22).
Відповідно до Акту виконаних робіт та гарантійного талону № 1888к від 30.10.2018 р. ОСОБА_3 було сплачено за ремонт автомобіля та запчастин 35007,12 грн., що підтверджується чеком від 30.10.2018 р. (а.с. 23, 24).
Таким чином, позивачі звернулись з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 376 360, 59 грн, 10 000,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 50 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 22 ЦК України якою передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Тому з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню а саме в розмірі 277360,00 грн. із розрахунку ( 376360,59 грн. вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 - 99000,00 грн. сума виплаченого страхового відшкодування згідно ліміту відповідальності).
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції, розглядаючи первісні позовні вимоги, не врахував, що на момент звернення до суду, згідно страхового акту ЦВ-ЦВ-6678, затвердженого 31.08.2018 року ТДВ СТДВ «Глобус» за платіжним дорученням № 11258 від 31.08.2018 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 99000,00 грн. на користь ОСОБА_3 .
Про вказану обставину позивач не повідомляв суд першої інстанції, жодних змін позовних вимог не здійснював.
Вказана обставина стала відома після перегляду заочного рішення суду.
Так, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ СТДВ «Глобус» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4388493 від 30.06.2017 року з лімітом відповідальності 100000,00 грн.
Здійснена виплату страхового відшкодування становила 99000,00 грн. на користь ОСОБА_3 (а.с. 51).
Таким чином, заявляючи вимоги про стягнення з ОСОБА_1 повної вартості матеріального збитку у розмірі 376 360,59 грн., позивачем приховано виплату страхового відшкодування, а вимоги щодо ремонту автомобіля не ґрунтуються на ремонтній калькуляції у справі, здійсненій страховою компанією.
Жодних співставлень позивачем не проводилось.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, докази ремонту автомобіля повинні відповідати даними ремонтної калькуляції та переліку деталей і робіт, як і повністю співвідноситись з даними чеків по придбанню деталей та ремонтних робіт, виконаних по факту ремонту, оскільки саме на позивача покладається обов'язок довести недостатність страхової виплати для відшкодування шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає в АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в місті Києві, 20.04.2007 року/ судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4160, 40 гривень.
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 128 гривень.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: