Справа № 760/25411/20 Головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
Провадження № 22-ц/824/82/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
17 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 8 лютого 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про виселення та зняття з реєстрації місця проживання,
У листопаді 2020 року ПАТ КБ «Укргазбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА в м. Києві, Солом'янська РДА в м. Києві, в якому просило виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації місця проживання.
Одночасно позивач подав до районного суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та Солом'янській РДА в м. Києві вчиняти дії щодо реєстрації третіх осіб у предметі іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заяви зазначено, що всупереч умов договору іпотеки від 29 березня 2007 року без згоди іпотекодержателя в предметі іпотеки - квартирі АДРЕСА_1 , яка була придбана за кредитні кошти та є предметом примусового звернення стягнення на підставі рішення суду від 20 травня 2010 року,іпотекодавцем проведено реєстрацію місця проживання відповідачів, тому наявний ризик повторної реєстрації третіх осіб у вказаному житловому приміщенні до моменту набрання законної сили рішенням суду з метою уникнення його виконання. Внаслідок чого права та інтереси банку не будить захищені, а виконання рішення суду у випадку задоволення позову, стане ускладненим або взагалі неможливим.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 8 лютого 2021 року у задоволенні заяви ПАТ КБ «Укргазбанк» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, однак не вжиття запропонованого позивачем виду забезпечення позову не утруднить та не зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову про виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через представника за довіреністю - Шевчука О.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права, та прийняти постанову, якою вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.
Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості ефективно захистити порушені права у випадку задоволення позовних вимог, тоді як у спірному житловому приміщенні 1 грудня 2009 року позичальником (іпотекодавцем) без дозволу банку було зареєстровано відповідачів, а відтак наявний ризик повторної реєстрації третіх осіб у предметі іпотеки, що у свою чергу призведе до ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, такий захід забезпечення позову, як заборона третім особам у справі вчиняти дії щодо реєстрації інших осіб у обтяженій іпотекою квартирі жодним чином не порушує законних інтересів сторін та при цьому дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача.
Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно із пунктами 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.
Судом встановлено, що предметом спору за заявленими позовними вимогами ПАТ КБ «Укргазбанк» є виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_1 , з квартири АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстрації місця проживання у цьому помешканні.
У поданій заяві про забезпечення позову банк просив заборонити третім особам у справі: ОСОБА_3 та Солом'янській РДА в м. Києві вчиняти дії щодо реєстрації інших осіб у предметі іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що всупереч умов договору іпотеки від 29 березня 2007 року без його згоди як іпотекодержателя у вказаній квартирі 1 грудня 2009 року іпотекодавцем проведено реєстрацію місця проживання відповідачів, тому наявний ризик повторної реєстрації третіх осіб у вказаному житловому приміщенні до моменту набрання законної сили рішенням суду з метою уникнення його виконання.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19 (провадження № 61-6385св21).
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Частиною десятою статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.
Встановивши, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та Солом'янській РДА в м. Києві вчиняти дії щодо реєстрації третіх осіб у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки, є не доречним і не співмірним із заявленими позовними вимогами щодовиселення відповідачів та зняття їх з реєстрації місця проживання, а саме по собі посилання в заяві на не виключення можливостіповторної реєстрації інших осіб у вказаному житловому приміщенні до моменту набрання законної сили рішенням суду без наведення відповідного обґрунтування та документального підтвердження не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, реєстрація місця проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , за доводами позивача відбулась ще 1 грудня 2009 року, тобто до ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як даний позов про виселення пред'явлений зі спливом значного проміжку часу і будь-яких доказів того, що іпотекодавець вчиняв дій щодо реєстрації інших осіб у цьому житловому приміщенні не надано.
Застосування заходу забезпечення позову, про який просить сторона позивача, ніяким чином не може запобігти утрудненню або невиконанню рішення суду у даній справі, оскільки з урахуванням порядку виконання рішення про виселення та зняття з реєстрації місця проживання визначеного кола відповідачі(в разі задоволення позовних вимог), заборона третім особам вчиняти дії щодо реєстрації інших осіб у житловому приміщенні не є забезпеченням позивачу реального та ефективного виконання судового рішення для попередження потенційних труднощів у його подальшому виконанні.
Відтак, ураховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, у той час як запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони третім особам у справі вчиняти певні дії не забезпечать, у разі задоволення позову, виконання рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду, що вимоги позивача про забезпечення позову не відповідають заявленим позовним вимогам, обставинам справи та критеріям співмірності.
Наведений захід забезпечення позову також не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Разом з тим заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аргументи апеляційної скарги фактично дублюють доводи заяви про забезпечення позову, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового забору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 8 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: М.В. Мережко
С.І. Савченко