Справа № 2607/6975/12 Головуючий у суді І інстанції Ковбасюк О.О.
Провадження № 22-ц/824/91/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
17 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 5 серпня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження,
У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»(далі - ТОВ «ФК «Інвест Хаус») звернулось до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, заінтересовані особи: стягувач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
На обґрунтування заяви зазначено, що 12 липня 2012 року Подільський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 2607/6975/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 50/П/14/2006-840 від 16 листопада 2006 року.
На підставі виданих на виконання вищевказаного рішення виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з боржників були відкриті виконавчі провадження № 46282225, № 40385906 та № 46289147.
15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL2N79276ПВ272, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 50/П/14/2006-840 від 16 листопада 2006 року перейшло до ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
У зв'язку з цим, відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, а саме: ТОВ «ФК «Інвест Хаус»стало новим кредитором у правовідносинах з боржниками та отримало право грошової вимоги до них, у тому числі право на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором.
З наведених вище підстав заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» у справі № 2607/6975/12 на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 5 серпня 2021 року заяву задоволено.
Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 2607/6975/12 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра»заборгованості за кредитним договором № 50/П/14/2006-840 від 16 листопада 2006 року у розмірі 28 827,34 доларів США, стягувачем в якому зазначено ПАТ «КБ «Надра», його правонаступником - ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги заявник став правонаступником стягувача (новим кредитором) та набув прав вимоги до боржників за кредитним договором, тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, боржник ОСОБА_1 через представника - адвоката Ільїну Д.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів істотного порушення судом першої інстанції норм процесуального права та ухвалити судове рішення, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження повернути заявнику без розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розглянута судом першої інстанції по суті заява про заміну сторони виконавчого провадження не відповідає вимогам статті 183 ЦПК України (у редакції від 13 серпня 2020 року, чинній на момент звернення до суду) та підлягала поверненню без розгляду, оскільки заявником не долучені докази надсилання (надання) заяви та додатків до неї іншим учасникам справи, сама заява підписана і подана неуповноваженою особою - представником, яка б діяла в порядку самопредставництва та мала право на заняття адвокатською діяльністю, а всі копії документів, долучені до заяви, не засвідчені належним чином та відповідно не мають жодної юридичної сили.
Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасника справи, що з'явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року у справі № 2607/6975/12 частково задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 50/П/14/2006-840 від 16 листопада 2006 року у загальному розмірі 28 827,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 5 квітня 2012 року становило 230 269,87 грн, а також судовий збір у розмірі 3 219,00 грн (а.с. 23-25).
Вказане заочне рішення за заявою відповідачів у встановленому законом порядку не переглядалось і не скасовувалось, набрало законної сили та перебувало на примусовому виконанні згідно із виданими виконавчими листами, виконавчі провадження № 46282225, № 40385906 та № 46289147 (а.с. 10-12, 29-33).
15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL2N79276ПВ272, за умовами якого банк відступає новому кредитору, а ТОВ «ФК «Інвест Хаус» за плату набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (а.с. 4-6).
Згідно із копією реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/заставодавців/дебіторів за такими договорами, який є додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги № GL2N79276ПВ272 від 15 травня 2020 року, до ТОВ «ФК «Інвест Хаус», як правонаступника стягувача, перейшло право вимоги за кредитним договором № 50/П/14/2006-840 від 16 листопада 2006 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 7, 8).
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
У відповідності до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статей 442, 512 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-122цс13, Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 6-1355/10, 5 грудня 2018 року в справі 643/4902/14.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, частиною п'ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення статті 442 ЦК України (заміна сторони виконавчого провадження) застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Тобто, вказана норма закону має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, замінюючи сторону у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовано виходив з того, що ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги є правонаступником і отримало всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Колегія суддів відзначає, що по своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача з примусового виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50/П/14/2006-840 від 16 листопада 2006 року у розмірі 28 827,34 доларів США, а саме: стягувача ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником - ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Вищевказане відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 9 червня 2021 року у справі № 553/42/13 (провадження № 61-15757св20) та від 9 жовтня 2019 року у справі 711/10368/2012 (провадження № 61-11549св19).
В оцінці доводів апеляційної скарги колегією суддів враховано наступні норми законодавства та обставини дотримання заявником загальних процесуальних вимог щодо форми і змісту поданої письмової заяви.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 8 березня 2017 року у справі «ТОВ Фріда проти України»).
Така правова позиція висловлена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19).
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року у справі № 2607/6975/12 ТОВ «ФК «Інвест Хаус» надало докази надіслання заяви з доданими до неї матеріалами боржникам, а саме: список № 76 згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів відділення поштового зв'язку № 56 Київської міської дирекції ПАТ «Укрпошта» та фіскальні чеки від 27 серпня 2020 року про оплату послуг з відправки рекомендованих листів, в тому числі на адресу ОСОБА_1 (а.с. 1, 18-20).
Крім того, боржник ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом першої інстанції про розгляд заяви щодо заміни сторони виконавчого провадження з одночасним направленням відповідних процесуальних документів, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з розпискою боржника (а.с. 41, 42), проте своїм процесуальним правом на подання обгрунтованих заперечень щодо поданої заяви останній не скористався і в судове засідання без поважних причин не з'явився, а тому його право на доступ до правосуддя і справедливий судовий розгляд ніяким чином порушено було.
Отже, у даному випадку повернення заяви без розгляду з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а саме через недотримання вимог частин другої статті 183 ЦПК України, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права саме заявника на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Установлено, що заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні підписана і подана до суду першої інстанції керівником відділу врегулювання проблемної заборгованості ТОВ «ФК «Інвест Хаус» Семченковою Н.С., яка діяла на підставі довіреності юридичної особи від 30 липня 2020 року (а.с. 17).
Так, 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Відповідно до частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закріплено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1, та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Згідно зі статтею 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до підпункту 18 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України, положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.
Отже, з 1 січня 2019 року представництво у судах першої інстанції в справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами.
Якщо провадження розпочате до 30 вересня 2016 року, то представництво у судах першої інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката, оскільки такі правила були закріплені у статтях 40-42 ЦПК України 2004 року і діяли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов'язків цивільного характеру» пов'язується з поданням цивільного позову (зокрема, REDKA v. UKRAINE, № 19164/04, § 32, ЄСПЛ, від 21 червня 2007 року; VASILCHUK v. UKRAINE, № 31387/05, § 49, ЄСПЛ, від 10 грудня 2009 року). Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру (LITVINYUK v. UKRAINE, № 55109/08, § 19, ЄСПЛ, від 01 березня 2018 року).
Тлумачення підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини до визначення початку «вирішення спору», свідчить, що цей підпункт повинен застосовуватися як до тих проваджень в яких постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі по суті спору.
Як свідчать матеріали справи, провадження у цивільній справі № 2607/6975/12 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було розпочате до 13 червня 2012 року.
Таким чином заміна сторони (стягувача) проведена судом першої інстанції у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у справі № 2607/6975/12, провадження в якій було відкрито ще 13 червня 2012 року відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі, тобто до 30 вересня 2016 року, дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», а заява подана на завершальній стадії судового процесу і примусового виконання судових рішень, тому представництво інтересів у цій справі може здійснювати не лише адвокат, але й інший представник за довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 рокуу справі № 345/1075/13-ц (провадження № 61-13659св18), від 4 вересня 2019 року у справі № 405/5236/18 (провадження № 61-1886св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 208/5133/16-ц(провадження № 61-46663св18), від 29 січня 2020 року у справі № 175/2838/15-ц (провадження № 61-47136св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 172/1129/15-ц(провадження № 61-48048св18) та багато інших.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги в частині підписання (подання) заяви про заміну сторони виконавчого провадження неуповноваженою особою - представником ТОВ «ФК «Інвест Хаус» ґрунтується на неправильному тлумаченні представником боржника підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, тому відхиляються колегією суддів як необгрунтовані.
Також не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про те, що копії документів, долучені до заяви, не засвідчені належним чином та відповідно не є належними та допустимими доказами у справі.
Відповідно до положень статті 95 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, відповідно до яких відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.
Зазначеним способом повинна засвідчуватися кожна сторінка документа, поданого у копії.
У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 910/8794/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 761/19104/15-ц.
Матеріалами справи, яка переглядається в апеляційному порядку, підтверджено, що до заяви про заміну стягувача виконавчого провадження булододано копію довіреності від 30 липня 2020 року, якою ТОВ «ФК «Інвест Хаус» уповноважило, в тому числі й Семченкову Н.С. представляти його інтереси в суді. При цьому на копії цієї довіреності поставлено штампи «копія», «згідно з оригіналом» та підпис представника, скріплений печаткою товариства, а на зворотному боці пакета документів заяви з доданими до неї матеріалами міститься напис «прошито, пронумеровано на 14 арк, представник за довіреністю ТОВ «ФК «Інвест Хаус» Семченкова Н.С.», який підписано цим же представником та скріплений печаткою ТОВ «ФК «Інвест Хаус» (а.с. 17 зворот).
З огляду на вищенаведене, безпідставними є аргументи апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ільїною Д.В. про те, що додані до заяви копії документів не засвідчені належним чином.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну стягувача його правонаступникому даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Районний суд правильно встановив правову природу питання заміни сторони (стягувача) у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого боржником судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 5 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: М.В. Мережко
С.І. Савченко