Справа № 757/38400/21-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2828/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Ільєва Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
16 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Ящук Т.І.,
при секретарі - Максюк І.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 доАпарату Верховної Ради України про зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом до відповідача та просила зобов'язати Апарат Верховної Ради нарахувати та виплатити позивачугрошову компенсацію за невикористані 95 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи на посаді помічника - консультанта народного депутата України Безбахи Я.Я., без поширення Закону України «Про державну службу»та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись ізухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначила, що оскільки предметом вказаного позову є стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку на користь позивача за час роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України, без поширення Закону України «Про державну службу», тому з врахуванням ч. 1 ст. 19 ЦПК України спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Також зазначила, що 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ відповідно до якого посада помічника- консультанта народного депутата України не є державною службою та не пов'язана з проходженням публічної служби, а тому вважає, що висновки суду першої інстанції про публічно-правовий характер спору є передчасними, посилаючись, зокрема, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021, залишеною без змін ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 640/2695/20.
28 вересня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 в інтересах Апарату ВРУ, в якій представник відповідача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду без змін посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 815/1594/17.
Зазначив, що посада помічника-консультанта народного депутата України відноситься до публічної служби, а тому з врахуванням ч. 2 ст. 4 КАС України такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Також зазначив, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває на розгляді адміністративна справа № 640/4526/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та ухвалою від 04 жовтня 2021 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2021 року визначено склад колегії суддів: ОСОБА_3 - головуючий суддя, Вербова І.М., Головачов Я.В.
На підставі Розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду Радченка О.М. №594/0602/21 від 03 грудня 2021 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпунктів 5.4. розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, у зв'язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2021 року №2259/0/15-21 звільненоОСОБА_3 з посади судді Київського апеляційного суду, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 757/38400/21-ц (а/п 22-ц/824/13257/2021).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2021 року визначено склад колегії суддів: Семенюк Т.А. - головуючий суддя, Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
Справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року прийнято до провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки посада помічника- консультанта народного депутата України не втратила характеристик публічної служби.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь - яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Ст. 4 ЦПК України гарантується, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 19 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Згідно із п.17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, згідно положень КАС України у редакції з 15 грудня 2017 року, тобто чинній на час звільнення позивача з посади та розгляду справи, у зміст поняття "публічна служба" було включено також патронатну службу в державних органах (пункт 17 частини першої статті 4).
Посада помічника-консультанта прямо віднесена законодавством до посад публічної служби. Так, згідно ст. 92 Закону України «Про державну службу» № 889-УІІІ від 10 грудня 2015 року до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що як на час звільнення позивача з посади, так і на час розгляду справи судом, патронатна служба в державних органах є публічною службою, в тому числі на посадах помічників-консультантів народних депутатів України.
Необхідність встановлення того, чи відноситься патронажна служба до державної служби була актуальною до внесення Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017року, який набрав чинності з 15 грудня 2017р., змін до КАС України, оскільки в попередній редакції КАС України, зокрема, п.15 ч.1 ст. 15 КАС України було передбачено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З 15 грудня 2017 року те, що патронатна служба в державних органах є публічною службою, а також те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, прямо зазначено в п.17 ч.1 ст.4 та п.2 ч.1 ст. 19 КАС України, що свідчить про те, що в законі є пряма вказівка на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За такого відсутня необхідність для визначення того чи виник спір у даній справі з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, перевіряти такі критерії відповідності, як: чи проходила особа конкурс на зайняття вакантної посади; чи складала така особа присягу посадової особи; чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач 30 червня 2016 року була призначена на посаду помічника-консультанта народного депутата України Безбаха Я.Я. без поширення дії Закону України «Про державну службу» (патронатна служба).
29 серпня 2019 року позивача звільнено із займаної посади.
Отже, оскільки даний спір пов'язаний із проходженням позивачем патронатної служби на посаді помічника-консультанта народного депутата України, тобто із проходженням публічної служби, дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому колегія суддів враховує положення ст. 256 ЦПК України про те, що тільки у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст. 255 цього Кодексу.
В даному випадку провадження у справі Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку адміністративного судочинства не закривалося.
Враховує колегія суддів також те, що публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога помічника-консультанта народного депутата України про стягнення компенсації за невикористану відпустку, яка не була їй виплачена при звільненні, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржникана те, що спір у даній справі є трудовим спором приватного характеру та не стосується проходження позивачем публічної служби, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства, оскільки вимоги публічних службовців про зобов'язання суб'єкта владних повноважень провести розрахунок і виплатити їм компенсацію за невикористану відпустку при звільненні з публічної служби, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби є пов'язаними з проходженням публічної служби, а тому такі вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначене також узгоджується з правовимивисновками, викладенимив постановах Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 рокуу справі № 426/160/14-202цс18, від 27.11.2019 рокуу справі № 640/3452/19|14-583цс19, а також у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц, у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 та у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 686/6775/18.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідноінформації Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва на даний час перебуває на розгляді адміністративна справа № 640/4526/21за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної ради України про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за невикористані 176,5 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 08.10.2013 року по 02.11.2014 року на посаді помічника-консультанта народного депутата України Бехбаха Я.Я., з 03.11.2014 по 27.11.2014 на посаді помічника-консультанта народного депутата України Безбаха Я.Я., з 28.11.2016 по 29.06.2016 та з 30.06.2016 по 29.08.2019 на посаді помічника-консультанта народного депутата України Безбаха Я.Я.Провадження у вказаній справі відкрито ухвалою судді від 01.03.2021 року, і на даний час розгляд справи не закінчений.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгодиапелянта з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 23 лютого 2022 року.
Головуючий
Судді