Справа № 369/8077/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2798/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Дубас Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
15 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі - Максюк І.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2013 рокупозивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, щовідповідно до укладеного договору№ К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 400 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості кредитом з кінцевим терміном повернення 16 червня 2025 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 16 червня 2005 року уклали договір іпотеки № К2Н0GК00260889, за умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором №К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 29 квітня 2013 року має заборгованість у розмірі 920 102,85 доларів США.
На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року, у розмірі 920 102,85 доларів США, що складає 7 351 621 грн 77 коп.:
звернути стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв.м., житловою площею 86,30 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;
виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, а також стягнути з відповідача судові витрати (а.с. 3?57 т. 1).
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково (а.с. 60-64 т. 1).
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2Н0СК00260889 від 16 червня 2005 року, у розмірі 920 102, 85 доларів США, що за курсом 7.99 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року складає 7 351 621 грн 77 коп.: звернути стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв.м., житловою площею 86,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № К2Н0СК00260889 від 16 червня 2005 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 3 441 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
24 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції, із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року (а.с. 76, 77 т. 1).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року заяву ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року скасовано та призначено справу в судове засідання (а.с. 123-124 т. 1).
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року повторно ухвалено заочне рішення у справі, яким позов задоволено частково (а.с. 159-162 т. 1).
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року у розмірі 920 102, 85 доларів США, що за курсом 7,99 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року, складає 7 351 621 грн 77 коп., звернуто стягнення на будинок, загальною площею 301,10 кв.м., житловою площею 86,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № К2Н0GК00260889 від 16 червня 2005 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати що складаються з судового збору у розмірі 3 441 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
16 жовтня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Касьяненко Д.Л. звернувся до суду першої інстанції, із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року (а.с. 174 -213 т. 1).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с. 23-24 т. 3).
Не погоджуючись із заочним рішенням, Касьяненко Д.Л. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано фактичні обставини справи(а.с. 25-50 т. 3).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, внаслідок чого не мав можливості реалізувати свої процесуальні права і доводити неправомірність стягнення з нього заборгованості на користь позивача.
Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі №310/11024/15-ц, зазначив, якщо сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.
Також зазначав, що в матеріалах справи відсутні виписки щодо погашення кредитної заборгованості, нарахування кредитної заборгованості (в тому числі по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами і штрафним санкціям) за період з моменту укладення кредитного договору і до 29.04.2013 року, отжев матеріалах справи відсутні докази наявності у Позичальника заборгованості за кредитним договором у розмірі, зазначеному позивачем в позовній заяві, тому вважає, що розмір заборгованості є недоведеним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу Касьяненко Д.Л. в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року скасовано, справу переданодо апеляційного суду для продовження розгляду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 16.06.2005 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № К2Н0GК00260889, відповідно до якого відповідач 16.06.2005 року отримав кредит у розмірі 400 000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості кредитом з кінцевим терміном повернення 16.06.2025 року.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в наслідок чого відповідач станом з 29.04.2013 року має заборгованість - 920 102.85 доларів США, яка складається з наступного: 378197,77 доларів США - заборгованість за кредитом; 221544.96 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 39444,71 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 280915,41 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до умов погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в період з « 05» по « 10» число в розмірі 5 021,51 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач 16.06.2005 року уклали договір іпотеки № К2Н0GК00260889 (надалі - договір іпотеки), що з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме; будинок загальною площею 301.10 кв.м.. житловою площею 86.30 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить Відповідачу на праві власності на уставі договору купівлі-продажу від 16.06.2005 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 2 375 850.00 грн.
Повторне заочне рішення мотивовано тим, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань з повернення позики, у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, місцевий суд виходив з того, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не оскаржується та судом не переглядається.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині задоволених вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору № К2Н0СК00260889від 16.06.2005 року, укладеного між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем, станом з 29.04.2013 року ОСОБА_2 має заборгованість - 920 102.85 доларів США, яка складається з наступного:
378197,77 доларів США - заборгованість за кредитом;
221544.96 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 39444,71 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 280915,41 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач 16.06.2005 року уклали договір іпотеки № К2Н0СЇК00260889 (надалі - договір іпотеки), що з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме; будинок загальною площею 301.10 кв.м.. житловою площею 86.30 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2005 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 2 375 850.00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Входячи з положень ст.33 Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К2Н0СК00260889 від 06.2005 року, в розмірі 920 102.85 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.04.2013 року складає 7 351 621.77 гри: звернути стягнення на будинок загальною площею 301.10 кв.м., житловою площею 86.30 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № К2Н0СК00260889 від 16.06.2005 р.) ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Проте, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).
З огляду на вказане, Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду(стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 цього Закону).
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку») не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Це означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.
Судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов'язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, і на цьому зауважував апелянт, сторони у договорі іпотеки досягли домовленості про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя через продаж ним від власного імені предмета іпотеки третій особі.
Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з Договоруіпотеки,сторони передбачили іпотечне застереження з двома визначеними частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки. Натомість позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем від імені відповідача будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку».
З огляду на вищевикладене, враховуючи обов'язковість договору для сторін, які, визначаючи його умови, реалізували принцип свободи договору , колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, помилковими.
Задовольняючи позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторони у договорі іпотеки визначили відповідний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як позасудовий.
Наявність істотних перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження позивачем суду не надано.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував Закон України «Про іпотеку» та вважав, що через невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, у позивача виникло право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернувши на нього стягнення шляхом його продажу з укладенням позивачем від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
Проте,стаття 38 Закону України «Про іпотеку» регламентує право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, не передбачає можливість реалізації цього права від імені іпотекодавця. Тоді як позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладенням від імені відповідача, а не від імені іпотекодержателя, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Незважаючи на вимоги закону, суд першої інстанції цю вимогу задовольнив.
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця.
Вищевикладене узгоджується і з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанови від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц.
Зважаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові в цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5161 грн 50 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року - в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмент іпотеки відмовити.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 5161 грн 50 коп. в дохід держави.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді