справа № 755/10464/21
провадження № 22-ц/824/1368/2022
головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.
15 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 1 листопада 2021 року у справі за заявою представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні за вимогою іншого співвласника,
У червні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні за вимогою іншого співвласника.
Рішенням суду від 15 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні за вимогою іншого співвласника.
29жовтня 2021 року до судунадійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення у справі додаткового рішення, у якій вона просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Свою заяву ОСОБА_3 обгрунтовувала тим, що з метою отримання правової допомоги у справі відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги №45/21 від 26липня 2021 року з АБ «Наталія Михальчук та Партнери». Відповідно до Акту наданих правових послуг від 21 жовтня 2021 року на виконання договору про надання правової допомоги, клієнту надано правову допомогу на загальну суму 6500 грн. При цьому, відповідно до п. 3 Акту наданих правових послуг, до клієнта застосована знижка у розмірі 2000 грн. Таким чином, загальний розмір винагороди за надання правової допомоги клієнту у справі про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника у Дніпровському районному суді м. Києва за фактично надані послуги, з урахуванням знижки, складає 4500грн
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 1 листопада 2021 року у задоволенні заявипредставника відповідача Михальчук Наталії Петрівни відмовлено.
Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в повному обсязі .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що розглядаючи справу по суті Дніпровським районним судом м. Києва не вирішено питання про судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з поданням позову про припинення права на частку у спільному майні за вимого іншого співвласника.
Вказує, що 22 жовтня 2021 року представником відповідача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи №755/10464/21 у розмірі 4500 грн.
Зазначає, що судом першої інстанції при постановлені ухвали було зазначено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не долучено будь якого підтвердження надсилання (надання) копій доказів щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу іншим учасникам справи а саме позивачу. У даному випадку суд дійшов висновку, що у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення має бути саме відмовлено, а не залишено заяву без розгляду, як це, передбачено у випадку неподання доказів, натомість стороною відповідача докази фактично подані, однак при здійсненні такої процесуальної дії порушено встановлений законом порядок подання доказів щодо надання суду підтвердження про направлення копії доказів іншим учасникам справи.
Звертає увагу, що сторона має не докази подати до закінчення судових дебатів у справі, а зробити відповідну заяву. Тобто, повідомити суд про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Вказує, що на виконання вимог частини першої статті 134 ЦПК України представником відповідача разом з першою заявою по суті, а саме відзивом на позовну заяву, у межах встановлених процесуальних строків, було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач, ОСОБА_1 , очікувала понести у зв'язку із розглядом справи №755/10464/21 за позовною заявою ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, та який включав витрати на професійну правничу допомогу. Таким чином, на виконання частини восьмої статті 141 ЦПК України: з першою заявою по суті, а саме відзивом на позовну заяву відповідачем, у межах встановлених процесуальних строків, повідомлено суд про витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подавши попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач. ОСОБА_1 очікувала понести у зв'язку із розглядом справи №755/10464/21 за позовною заявою ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, та який включав витрати на професійну правничу допомогу.
Зазначає, що навіть у випадку задоволення заяви проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та проведення судових дебатів, зазначена вимога процесуального закону виконана відповідачем належним чином: подані належні, допустимі та достатні докази щодо витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи, що відповідач своєчасно повідомила Дніпровський районний суд м. Києва про намір заявити про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, подавши попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікувала понести у зв'язку із розглядом справи, разом із відзивом на позовну заяву, в межах процесуальних строків, встановлених частиною першою статті 278 ЦПК України та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі та своєчасно подала докази понесення відповідачем, ОСОБА_1 судових витрат у зв'язку з розглядом позовної заяви, у строк визначений процесуальним законом, а тому були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Також просить суд взяти до уваги, що 8 вересня 2021 року позивач надала суду відповідь на відзив, що свідчить про її ознайомлення з відзивом на позовну заяву, попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які відповідач очікувала понести у зв'язку із розглядом справи №755/10464/21, який є додатком 7 до відзиву, а також з клопотанням самого відповідача про зменшення витрат на правову допомогу позивача, який знаходиться в матеріалах справи з 13 серпня 2021року.
Враховуючи вище зазначене позивач знала про можливе стягнення витрат відповідачем, та мала можливість подати свої заперечення щодо вказаного розміру витрат. Однак матеріали справи не містять заперечення або клопотання про їх зменшення.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Мішустін М.К. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Михальчук Н.П. просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що у червні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні за вимогою іншого співвласника (а.с. 1-5) .
13 серпня 2021 року представником позивача з відзивом на позовну заяву було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 , очікувала понести у зв'язку із розглядом справи, а саме 3 500 грн (а.с. 64).
Рішенням суду від 15 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні за вимогою іншого співвласника (а.с. 166-172).
29жовтня 2021 року до судунадійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення у справі додаткового рішення, у якій вона просиластягнути з позивача на користь відповідача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн (а.с. 183-186).
Із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, представник відповідача надав суду копію договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року, акт наданих правових послуг від 21 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року, копію розрахунку вартості адвокатської допомоги, що є додатком №1 до договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року та копію згоди клієнта на обробку персональних даних, що є додатком №2 до договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року (а.с. 187-194).
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення має бути саме відмовлено, а не залишено заяву без розгляду, як це передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки залишення заяви без розгляду передбачено у випадку неподання доказів, натомість стороною відповідача докази фактично подані, однак при здійсненні такої процесуальної дії порушено встановлений законом порядок подання доказів щодо надання суду підтвердження про направлення копії доказів іншим учасникам справи.
Апеляційний суд не може погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року
№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Як вбачається із матеріалів справи, 13 серпня 2021 року представником позивача з відзивом на позовну заяву було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 , очікувала понести у зв'язку із розглядом справи, а саме 3 500 грн (а.с. 64).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2021 року питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу не було вирішено.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн, представник відповідача, обґрунтував її доводи тим, що, подаючи відзив на позовну заяву, скаржник зазначив про необхідність вирішити питання щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки під час звернення з відзивом адвокатом був заявлений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
Також до заяви про ухвалення додаткового рішення заявник додав копію договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року, акт наданих правових послуг від 21 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року, відповідно до якого загальний розмір винагороди за надання правової допомоги клієнту у справі складає 4 500 грн, копію розрахунку вартості адвокатської допомоги, що є додатком №1 до договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року та копію згоди клієнта на обробку персональних даних, що є додатком №2 до договору про надання правової допомоги №45/21 від 26 липня 2021 року (а.с. 187-194).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на позовну заяву сторона відповідача додавала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат стосовно отримання професійної правничої допомоги на суму 3500 грн.
Також у вказаному розрахунку зазначено, що усі докази стосовно розміру витрат, які відповідачка сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Разом з цим, відповідно до положень ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи до заяви про ухвалення додаткового рішення не було долучено будь-якого підтвердження надсилання (надання) копій доказів щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу іншим учасникам справи, а саме - позивачу.
На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви, без врахування положення частини 8 статті 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції, підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михальчук Н.П. про стягнення судових витрат - залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 141, 142, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 1 листопада 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ.О. Писана
Судді К. П. Приходько
С.О. Журба