Справа: №2а-1150/09 Головуючий у 1- й інстанції Ковальчук Л.М.
Суддя - доповідач: Попович О.В.
Іменем України
08 липня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого - судді Попович О.В., суддів Мельничука В.П., Желтобрюх І.Л.,
при секретарі Кравченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень з ненадання відповіді у визначений законом термін часу по суті запиту, -
9 вересня 2009 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень з ненадання відповіді у визначений законом термін часу по суті запиту.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 листопада 2009 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Направляючи адміністративний позов ОСОБА_2 за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проживає за іншою адресою, ніж та, що зазначена в адміністративному позові.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Підпунктом 1 пункту 1 статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається із змісту адміністративного позову, ОСОБА_2 оскаржує дії органу державної виконавчої влади щодо ненадання відповіді на його звернення в строки, встановлені законодавством України.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Саме положеннями зазначеного закону повинен був керуватися суд під час встановлення місця проживання, перебування чи знаходження позивача для визначення територіальної підсудності адміністративної справи.
Разом із цим потрібно мати на увазі, що виходячи із завдань та принципів адміністративного судочинства для визначення територіальної підсудності спору під місцем перебування позивача слід розуміти також його фактичне перебування в межах адміністративно-територіальної одиниці, де виникли спірні правовідносини у зв'язку з цим перебуванням. Тому такий позивач має право звернутися до суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на ту адміністративно-територіальну одиницю, у межах якої виникли спірні правовідносини та де перебуває позивач, що не виключає його права звернення до суду за місцем проживання (перебування).
Постановляючи Ухвалу про направлення справи за підсудністю, судом першої інстанції не було встановлено фактичне місце проживання позивача. Посилання на те, що позивач проживає за адресою, зазначеною в довіреності на представлення його інтересів в суді, колегія суддів вважає недостатнім.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, а тому Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2009 року підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду та постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 195, 196, 199, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2009 року - задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.11.2009 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою справу за адміністративними позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень з ненадання відповіді у визначений законом термін часу по суті запиту направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
Л.І. Желтобрюх
(Повний текст Ухвали складено 09.07.2010 року.)