Справа: № 2-а-5335/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"24" червня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Попович О.В.
Суддів Мельничука В.П., Желтобрюх І.Л.,
при секретарі Кравченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейком Біллінг Сервісіз ЛТД (Україна)» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійним податкового повідомлення - рішення, -
У травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейком Біллінг Сервісіз ЛТД (Україна)» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, в якому просили суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 7.06.2007 року №0002712302/0-25606 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 7500,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1500,00 грн., а також позивачем було подано клопотання про поновлення строків звернення до суду з вказаним вище позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року адміністративний позов ТОВ «Пейком Біллінг Сервісіз ЛТД (Україна)» задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а судом першої інстанції не було надано оцінку всім доказам, на які посилається відповідач, що не дало можливості з'ясувати всі обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити докази у їх сукупності.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до статті 196 КАС України судова колегія вважає за можливим розгляд апеляційної скарги у відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено перевірку господарської діяльності позивача, за результатами якої складено Акт від 31.05.2007 року№2161-23/2-31118030, яким встановлено порушення позивачем п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями, а саме не включення позивачем до складу валового доходу підприємства 30000,00 грн., отриманих як внески від засновників до статутного фонду товариства.
На підставі зазначеного Акту, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 07.06.2007 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002712302/0-25606, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 7500,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 1500,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що внески до статутного фонду товариства є інвестиціями, тому не можуть бути включені до складу валового доходу підприємства.
З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не можна не погодитись.
За змістом підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» операція з внесення майна або грошових коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
За визначенням пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.
У випадку, коли товарно-матеріальні цінності, в тому числі основні фонди, вносяться до статутного фонду платника податку в обмін на корпоративні права, такі цінності відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, не зараховуються до складу валових доходів останнього.
Крім того, посилання апелянта на те, що 30000,00 грн., які були внесені до статутного фонду товариства його засновниками є фінансовою допомогою, жодним чином не підтверджується та не ґрунтується на положеннях діючого законодавства України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановив всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору та вірно застосували приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
І.Л. Желтобрюх
(Повний текст Ухвали складено 29.06.2010 року).