Справа: № 2а-3613/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"24" червня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Мельничука В.П., Желтобрюх І.Л.,
при секретарі Кравченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Пугач Людмили Миколаївни на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -
У липні 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати постанови начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в черкаській області від 06.04.2009 року №057959, від 27.04.2009 року №084301, від 12.05.2009 року №084320, від 12.05.2009 року №084321, від 12.05.2009 року №084322 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанови начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в черкаській області від 06.04.2009 року №057959, від 12.05.2009 року №084320, від 12.05.2009 року №084321, від 12.05.2009 року №084322 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з даною Постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю та постанови начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Черкаській області визнати винесеними відповідно о вимог чинного законодавства та залишити їх в силі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що Постанова Черкаського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, до уваги суду були прийняті лише докази представника позивача, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судове засідання сторони не з'явився представник апелянта, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову СПД ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 48 Постанови КМ України №1184 від 26.09.2007 року та статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт», які зафіксовані в акті проведення рейдової перевірки від 17.03.2009 року.
З вказаними висновками суду першої інстанції не можна не погодитись.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та здійснює діяльність по наданню послуг з регулярних спеціальних перевезень пасажирів.
Внаслідок проведення ряду рейдових перевірок, за наслідками яких складені відповідні акти державним інспектором територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві та в Черкаській області, було виявлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутність ліцензійної карти та паспорту маршруту (постанові від 06.04.2009 року), відсутність полісів особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (щодо позивача були прийняті (постанови від 27.04.2009 року та від 12.05.2009 року).
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: 1) визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; 2) установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; 3) визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 39 вказаного Закону водій автобуса повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктом 48 Постанови КМ України від 18.02.1997 року №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» закріплено, що під час здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Пункт 6 статті 7 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року визначає такий вид обов'язкового страхування, як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
Факт порушення позивачем наведених вище вимог, а саме відсутність доказів страхування пасажирів від нещасного випадку на транспорті 17.03.2009 року, за наслідками чого було прийнято постанову від 27.04.2009 року №084301, підтверджується поясненнями водія ОСОБА_5, що керував транспортним засобом позивача, оскільки на підтвердження виконання вимог Закону про обов'язкове страхування пасажирів, водій посилався на договір страхування, існування кого позивачем доведено не було.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова від 27.04.2009 року №084301 прийнята відповідно до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.
Притягнення позивача за аналогічне правопорушення постановами від 12.05.2009 року №084321, №084322, №084320, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки позивачем надано Договори добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №1184 від 17.03.2009 року та №1183 від 17.03.2009 року, із змісту яких вбачається, що даними договорами застраховані пасажири застрахованого транспортного засобу впродовж проміжку часу з моменту початку ними посадки у застрахований транспортний засіб до моменту закінчення посадки з нього.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порушення вимог даної статті, відповідачем не було надано доказів правомірності оскаржуваних постанов про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Черкаський окружний адміністративний суд, при постановленні оскаржуваної Постанови повно та об'єктивно встановив всі обставини по справі, дав їм належну правову оцінку та постановив рішення відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - Пугач Людмили Миколаївни на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
І.Л. Желтобрюх
(Повний текст Ухвали складено 29.06.2010 року).