Справа: № 2-а-8851/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"17" червня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Попович О.В.
Суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,
при секретарі Кравченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» - Примака Костянтина Вікторовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» до Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2009 року Акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив суд скасувати постанову відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.06.2009 року та зобов'язати відповідача звільнити майно з-під арешту, який був накладений Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.06.2009 року.
Під час розгляду справи в суді позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд скасувати постанову відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.06.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги АКБ «Правекс-Банк» у повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що осудом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значенні для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також тим, що Окружним адміністративним судом м. Києва було допущено порушення норм матеріального та процесуального справа, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.09.2005 між АКБ «Правекс-Банк»та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 388-212/05Р, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит в сумі 16884,00 долари США строком до 09.09.2010.
02.02.2009 між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору, згідно з яким Кредитний договір викладено у новій редакції.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 09.09.2005 між позивачем та ОСОБА_4 укладено Договір застави транспортного засобу № 388-212/05Р, посвідчений 09.09.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1551, згідно умов якого ОСОБА_4 передав позивачу у заставу автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS, рік випуску 2005, колір синій, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, тип ТЗ легковий сєдан, реєстраційний № НОМЕР_1.
19.06.2009 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Лисенко О.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку із тим, що на виконанні у ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист № 2-1013 ЮР від 22.12.2008 Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 15 000,00 гривень.
З метою забезпечення, виконання рішення суду, головним державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві ОСОБА_6 накладено арешт на автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS, рік випуску 2005, колір синій, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, тип ТЗ легковий сєдан, реєстраційний № НОМЕР_1.
20.07.2009 позивач звернувся до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві із заявою, якою повідомив, що автомобіль знаходиться у заставі, а також про те, що позивач не надає згоди на реалізацію автомобіля і має намір звернутися до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було спростовано доводів відповідача щодо вчинення ним дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
З вказаним висновком колегія суддів не може не погодитись, виходячи з нижче наведеного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» даний Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 52 цього Закону стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.
З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтвердила, що відповідач, відповідно до наведених вище вимог Закону роз'яснив позивачу, як заставодержателю прав на звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту або на першочергове задоволення майнових вимог заставодержателя, після чого позивачем було прийнято рішення про звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи наведені положення Закону, колегія суддів приходить до висновку, що винесення державним виконавцем оскаржуваної позивачем постанови про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження жодним чином не порушує прав позивача.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було вжито заходів для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Однак, позивачем не було надано доказів щодо обґрунтованості його позиці стосовно порушення прав банку як заставодержателя.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Окружним адміністративним судом м. Києва було повно та об'єктивно встановлено всі обставини по справі та їм дана належна правова оцінка, а рішення постановлено з повним дотриманням норма матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» - Примака Костянтина Вікторовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
Е.Ю. Швед
(Повний текст Ухвали складено 22.06.2010 року).