Справа: № 2-а-3389/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"10" червня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,
при секретарі Окис Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» - Якименка Юрія Віталійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі за великими платниками податків про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.09.2008 року № 0001604120/0, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2009 в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі за великими платниками податків про визнання нечинними рішення №0001604120/0 від 09.09.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення дотримання вимог податкового, валютного законодавства - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову про задоволення позовних вимог, оскільки Окружний адміністративний суд м. Києва зробив помилковий та необґрунтований висновок, який не відповідає обставинам справи, а саме: «операція з перерахування на картковий рахунок позивача в АТ «Казкоммерцбанк» (Республіка Казахстан) не передбачена умовами ліцензії НБУ». Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив положення статті 5 Декрету КМ України «ПРО систему валютного регулювання та валютного контролю».
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів щодо правомірності заявлених вимог, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2008 р. За результатами перевірки був складений акт від 22.08.2008 р. № 481/4120/31570412 та встановлено порушення абз. «д» п. 4 ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 та п. 1.9 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. №485.
В акті перевірки було зазначено, що ВАТ «Укратнаснафта» відповідно до умов чинного законодавства Республіки Казахстан було створено на території ціїє республіки закордонний структурний підрозділ (представництво), яке було зареєстровано 27 січня 2007 року. 26 грудня 2007 року ВАТ «Укртранснафта» отримали індивідуальну ліцензію НБУ № 251 на право розміщення валютних цінностей за межами України в уповноваженому Банку Республіки Казахстан Акмолинський філіал Акціонерного товариства «Казкоммерцбанк» рахунок №000603917 (а.с.49), однак ВАТ «Укртранснафта» здійснювало розміщення коштів на картковому рахунку № 4405637508273597 в АТ «Казкоммерцбанк» (Республіка Казахстан), який не передбачений умовами ліцензії, що підтверджується банківськими виписками з рахунку № 000603917, розшифровками за проведеними операціями у січні та березні 2008 року.
Перевіркою також було встановлено, що розрахунки проводились в доларах США, а не в казахстанських тенге.
За порушення, зазначені в Акту перевірки, на підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень - рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.07.2001 р. за № 567/5758 та п. 2.7 «Положення про валютний контроль» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.04.2000 р. за №209/4430, до ВАТ «Укртранснафта» була застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 15 952,62 грн.
Позивач - ВАТ «Укртранснафта», не погодився з прийнятим рішенням від 09.09.2008 р. № 0001604120/0про застосування штрафних (фінансових) санкцій та оскаржив дане рішення 18.09.2008 року до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків; 17.11.2008 року до ДПА у м. Києві; 21.01.2009 року до ДПА України.
Всі три рішення про результати розгляду скарг були про відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду першої інстанції з адміністративним позовом та вказуючи в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що з метою уникнення можливих небезпечних ситуацій при розрахунках готівкою в державі перебування, ним було укладено договір від 05.11.2007 року №1010/11 Ast. для забезпечення безготівкового розрахунку за проживання в готелі, зв'язок, пальне та сервісне обслуговування автомобіля, по витратам представницького характеру того та відкрито картковий рахунок №4405637508273697 на якому було розміщено грошові кошти в казахських тенге відповідно до законодавства Республіки Казахстан та чинного законодавства України.
Однак, колегія суддів вважає дані твердження апелянта такими, що не ґрунтуються на нормах Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. №485.
Відповідно до п.п. «д» п.4 ст.5 Декрету КМУ № 15-93, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальні ліцензії потребують такі операції, к розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття фізичними особами-резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кодоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету.
Абзацом четвертим п.5 ст.1 Декрету КМУ визначено, що «резиденти»- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ «Укртранснафта» отримало індивідуальну ліцензію НБУ №251 від 26.12.2007 року на право розміщення валютних цінностей за межами України в уповноваженому Банку Республіки Казахстан Акмолинській філії Акціонерного товариства «Казмомерцбанк», якою чітко визначені операції з розміщення валютними цінностями.
Таким чином, при здійсненні операцій позивачем за вищезазначеною Індивідуальною ліцензією на розміщення валютних цінностей позивачем ВАТ «Укртрансфантфа» була здійснена операція, яка не передбачена умовами Ліцензії НБУ, чим було порушено ч.4 п. «д» ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю.
Таким чином, здійснення представництвом позивача перерахування грошових коштів в казахських тенге на картковий рахунок, що не передбачено умовами Індивідуальної ліцензії, є порушенням норм Декрету КМ України №15-93, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач свою правомірність довів, апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, позивач не довів обґрунтованість та законність своїх вимог.
Судом першої інстанції було повно досліджено всі обставини по справі. Рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга представника позивача на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.07.2009 року - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» - Якименка Юрія Віталійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В.Попович
Судді В.П.Мельничук
Е.Ю.Швед
(Повний текст Ухвали складено 15.06.2010 року.)