Справа: № 2-а-9381/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"10" червня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,
при секретарі Окис Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське об'єднання підприємств громадського харчування» та відповідача Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року у справі за адміністративним позовом підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське об'єднання підприємств громадського харчування» до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -
У травні 2009 року підприємство Козелецької райспоживспілки «Остерське об'єднання підприємств громадського харчування» звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області, в якому просили суд визнати недійсним рішення відповідача №000052330 від 21.01.2009 року в сумі 12892 грн. та №0000042330 від 21.01.2009 року в сумі 2100 грн.
Під час розгляду справи в суді позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним рішення №000052330 від 21.01.2009 року в сумі 12892 грн. та №0000042330 від 21.01.2009 року в сумі 8100 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 21.01.2009 року №0000042330 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100 грн.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять Постанову суду першої інстанції скасувати, та постановити нове рішення. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини по справі, а також порушені норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувана Постанова підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області було проведено планову виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року. За її результатами складно Акт від 12.10.2009 року №30/23-010/01776234.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області прийняті спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.01.2009 року №0000052330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 12892 грн. та №0000042330 за порушення п. 2.11.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в сумі 8346 грн.
Перевіривши наявність ознак таких порушень, Чернігівський окружний адміністративний суд встановив, що в період з 04.04.2007 року по 13.06.2007 року позивачем було проведено реалізацію товарів та послуг для організації обідів (ритуальні обіди, послуги по оренді залу та інші) за готівкові кошти через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 2578,31 грн., у зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052330 в сумі 12892 грн. відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Факт проведення реалізації зазначених товарів та послуг позивачем не заперечується. В обґрунтування своїх вимог про скасування зазначеного рішення, позивач посилається на те, що незастосування реєстратора розрахункових операцій під час отримання готівкових коштів через касу підприємства не призвело до зменшення або несплати відповідних податків та зборів, а тому підстав для застосування штрафних санкцій не має.
Однак, відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пункт 1 статті 3 даного Закону України закріплює обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивача було обґрунтовано притягнуто до відповідальності за порушення даної норми Закону.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідальність до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, незалежно від того чи спричинило це несплату або неповну сплату певних видів податків чи зборів.
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до преамбули зазначеного Положення, воно розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України» та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Як вбачається із матеріалів справ, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, під час проведення перевірки працівниками відповідача було виявлено отримання працівниками позивача готівкових коштів під звіт для придбання товарів - продуктів харчування на ринку. Однак, списання зазначених коштів з підзвітних осіб, на думку відповідача, було проведено без надання до бухгалтерії підприємства первинних розрахункових документів, які б підтверджували сплату таких коштів, у зв'язку з чим було прийнято спірне рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0000052330 в сумі 8346 грн. відповідно до статті 1 абзацу 6 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Задовольняючи адміністративний позов в цій частині, Чернігівський окружних адміністративний суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення, передбачені п. 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а тому підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.
Колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи нижче наведене.
Відповідно до п. 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 з наступними змінами та доповненнями видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Зазначений нормативно-правовий акт містить бланкенту норму, яка відсилає нас до іншого акту нормативно-правового характеру.
Наказом ДПА України від 19.09.2003 року №440 затверджено форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту.
Частиною другою пункту 6 зазначеного Порядку визначено, що графи звіту «Звіт перевірено», «Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером», бухгалтерські проводки, а також розрахунок штрафу та суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт заповнюються особою, що надала такі кошти. Графи «Доцільність проведеної витрати підтверджую» та «Звіт затверджено в сумі» підписуються керівником (податковим агентом).
Згідно зі статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для їх бухгалтерського обліку та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи, до яких відноситься і Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, повинні мати такі обов'язкові реквізити, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи наведе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закупівельні акти, які були складені позивачем на підтвердження проведення закупівлі товарів за підзвітні кошти, можуть вважатися первинними документами, які підтверджують сплату зазначених коштів, оскільки діючим законодавством чітко не визначено перелік документів, які вважаються первинними, а лише надано загальні характеристики, яким останні мають відповідати.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Однак, постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції в резолютивній частині Постанови не вірно вказав рішення, яке підлягає скасуванню, зазначивши, що позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000042330 від 21.01.2009 року підлягають задоволенню повністю, в той час, як позивачем були заявлені вимоги про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000042330 від 21.01.2009 року.
Відповідно до п. 1 ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що судом першої інстанції було правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги сторін не підлягають до задоволення, а Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року - підлягає зміні.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційні скарги позивача підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське об'єднання підприємств громадського харчування» та відповідача Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року у справі за адміністративним позовом підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське об'єднання підприємств громадського харчування» до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - змінити, виклавши перший абзац резолютивної частини Постанови в наступній редакції:
«Позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000042330 від 21.01.2009 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн. задовольнити повністю».
В решті Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
Е.Ю. Швед
(Повний текст Постанови складено 15.06.2010 року).