Провадження № 33/803/383/22 Справа № 185/8997/21 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д.
29 березня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в особі судді Коваленко В.Д., за участю ОСОБА_1 та його адвоката Бобровницького В.І., та з іншого боку ОСОБА_2 та його адвоката Букур М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 454 гривень 00 копійок.
ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він о 12 годині 30 хвилин 29 жовтня 2021 року у місті Павлограді по вулиці Дніпровській 334, керуючи автомобілем ВАЗ 21013, д/н НОМЕР_2 , при виїзді з прилеглої території будинку 334 по вулиці Дніпровській не дав перевагу автомобілю МАТІЗ д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вулиці Дніпровській, в порушення вимог знаку 2.1 Дати дорогу, п.12.11 ПДР, допустив зіткнення транспортних засобів. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати у зв'язку з відсутністю, на його думку, в його діях складу адміністративного правопорушення.
На його думку, постанова суду є необґрунтованою, невмотивованою та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, остільки суд не прийняв до уваги, що даний проїзд не є прилеглою територією, оскільки він бачив, що перед перетином вказаних проїзних частин встановлений дорожній знак 2.1 "Дати дорогу" та згідно коментарю до ПДР України дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" встановлюється перед перехрестям або перед вузькою ділянкою дороги, але не на виїзді з прилеглої території. Вважає, що він мав намір надати дорогу всім транспортним засобам, які рухались по вулиці Дніпровській з обох сторін. Під'їхавши до вул. Дніпровської він побачив зліва від себе, що по вказаній вулиці в його сторону рухався легковий автомобіль (як виявилось пізніше - МАТІЗ номерний знак НОМЕР_3 ), який знаходився на великій відстані від нього. Виходячи з відстані, на якій знаходився вказаний легковий автомобіль він зрозумів, що встигне перетнути дорогу по вул. Дніпровській, повернути наліво та зайняти необхідне йому положення на зустрічній смузі по відношенню до вказаного автомобіля МАТІЗ. В даний час швидкість руху автомобіля МАТІЗ встановити йому не було можливості, оскільки він рухався на нього, як виявилось пізніше, його швидкість була набагато перевищена від тієї яка встановлена для населених пунктів. Вважає, що перевищення швидкості водієм автомобіля МАТІЗ призвело до дорожньо-транспортної пригоди.
На його думку, висновок експерта не можна вважати належним доказом, остільки в дослідженні експерт посилається на пояснення водія ОСОБА_2 .. Матеріалами справи не підтверджено факту знаходження на місці ДТП будь яких мастильних або інших речовин. Згідно схеми місця ДТП гальмівний шлях зображений паралельно осі дороги. В подальшому експерт в своїх розрахунках застосував коефіцієнт зчеплення коліс автомобіля МАТІЗ з проїзною частиною яка ніби-то була покрита маслом, що не відповідає дійсності.
ОСОБА_1 вважає, що висновки експерта є неповними та не точними, адже експертом встановлено порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.2 ПДР України, якого останній, на його думку, не міг порушити.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
В апеляційному суді ОСОБА_1 та його адвокат Бобровницький В.І. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
З іншого боку ОСОБА_2 та його адвокат Букур М.Є. заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .. Судове рішення вважають правильним.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Доводи апелянта про невинуватість спростовані:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №250799 від 29.10.2021 року з якого вбачається, що о 12 годині 30 хвилин 29 жовтня 2021 року у місті Павлограді по вулиці Дніпровській 334 водій автомобіля ВАЗ 21013, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 при виїзді з прилеглої території будинку 334 по вулиці Дніпровській не дав перевагу автомобілю МАТІЗ д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вулиці Дніпровській, не виконавши вимоги знаку 2.1 Дати дорогу, п.12.11 ПДР, чим скоїв зіткнення транспортних засобів. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
- схемою місця дорожньо-транспортної події від 29 жовтня 2021 року, на якій з одного боку зображена ділянка дороги, де відбулась подія зіткнення, попередні напрямки руху водіїв та розташування транспортних засобів після цього.
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , який зазначив, що у вказаний в протоколі час виїзджав на своєму автомобілі ВАЗ 21013, д/н НОМЕР_2 , з автозаправної станції "Паралель" на вул. Дніпровській в м. Павлоград, з включеним показчиком повороту наліво по вул. Дніпровській та завчасно не помітив автомобіль МАТІЗ д/н НОМЕР_4 , який рухався. В даній ситуації він не встиг здійснити маневр повороту на своєму автомобілі та допустив зіткнення. Вважає, що швидкість автомобіля МАТІЗ була явно вищою за допустиму, що стало причиною ДТП.
- письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 , який зазначив, що у вказаний день він рухався по вул. Дніпровській в м. Павлоград в лівій смузі руху, швидкість його автомобіля була приблизно 50 км/год. Під'їжджаючи до перехрестя з виїзду з прилеглої території до вул. Дніпровської, він виявив автомобіль ВАЗ 21013, д/н НОМЕР_2 , який виїжджав з другорядної дороги, він одразу застосував екстрене гальмування на займаній смузі, але у зв'язку з тим, що проїзна частина знаходилась в ремонтному стані та покладено свіжий шар асфальту, який був вкритий мастильною речовиною, в процесі екстреного гальмування, автомобіль розвернуло вліво та сталось зіткнення його автомобіля з автомобілем ВАЗ 21013. Зіткнення автомобілів відбулось на його смузі руху близько до центру проїзної частини. Вважає винним у ДТП водія ОСОБА_1 , остільки саме він виїжджав з прилеглої території до головної дороги та повинен був впевнитись в безпечності свого маневру.
Як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 надали по суті аналогічні пояснення в апеляційному суді.
Як вбачається з наданих матеріалів, районним судом було вжито належні заходи для всебічного, об'єктивного розгляду справи, та постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2021 року для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди, а також відповідності дій водіїв обох транспортних засобів технічним вимогам Правил дорожнього руху, а також для з'ясування питання спроможності показів водіїв щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, було призначено проведення експертного дослідження.
Відповідно до висновку експерта від 22.12.2021 року за №СЕ-19/104-21/39320-ІТ у даній дорожній обстановці водію автомобіля ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перед виїздом на дорогу з прилеглої території необхідно було дати дорогу транспортним засобам, які рухаються по ній. Тобто він повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2 ПДР України, остільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , виїжджаючи на дорогу з території автозаправної станції, повинен перед проїзною частиною та тротуаром дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по ній. В даній ситуації це був автомобіль МАТІЗ д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вулиці Дніпровській.
Доводи в апеляційній скарзі, щодо невірного визначення пункту порушення водієм ОСОБА_1 вимог ПДР не пункту 10.2 як зазначено експертом, а п. 16.11 є безпідставними, остільки як вбачається з пояснень самого ОСОБА_1 , він виїзджав саме з прилеглої до дороги території, а саме автозаправної станції, що не може бути в даній обстановці бути нерівнозначним перехрестям за своїм значенням.
Саме технічна можливість у водія автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.10.2 ПДР України та у нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, котрі не дозволили б йому виконати їх.
Зазначений висновок експерта складений належним чином та уповноваженою особою, який був попереджений про кримінальну відповідальність.
Висновок експерта у своїй сукупності з іншими доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, схеми ДТП до протоколу, поясненнями самого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належним доказом винуватості водія ОСОБА_1 у виникненні ДТП, остільки саме він повинен був керуватись вимогами п.10.2 ПДР України.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення водія ОСОБА_1 , вимогам ст. 256 КУпАП, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Що стосується доводів апелянта про недопустимість експертного висновку, як доказу, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.
Як вбачається з матеріалів справи, вихідні дані надані для проведення експертного дослідження були взяті експертом за основу з матеріалів про адміністративне правопорушення, та враховані при складанні дослідження. При цьому експертом були враховані пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в наданих на дослідження матеріалах були всі вихідні дані, необхідні експерту для визначення технічної можливості для водія ОСОБА_1 запобігти ДТП.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний експертний висновок є належним доказом.
Що стосується доводів апелянта про порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 , то вони є безпідставними, остільки суперечать зібраним доказам.
Інші доводи апелянта також не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході апеляційного розгляду, та є суб'єктивною думкою апелянта.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено. Докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції призначив його в межах санкції ст. 124 КУпАП, врахувавши при цьому характер та наслідки вчиненого правопорушення, та особу правопорушника.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Коваленко В.Д.