Справа № 350/349/22
Провадження № 11-сс/4808/104/22
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
07 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2022 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, прийнятою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зауважує, що злочин, в учиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі. Зазначає, що, обґрунтовуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вказав, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, проте звертався за допомогою до лікаря-нарколога. Вважає, що водночас слідчим суддею не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_7 підозрюється в спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння тобто у скоєнні тяжкого злочину, що він ніде не працює та не має постійного джерела прибутку, вчинив даний злочин перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. На його думку, наведене свідчить про наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що перешкоджають органам досудового розслідування уникнути їх без взяття його під варту, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному проваджені; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підсумовує, що таким чином відносно підозрюваного ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені ризики виправдовують застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу та не можуть бути попереджені шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2022 року клопотання старшої слідчої СВ відділення поліції №2 (сел. Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 задоволено частково, обрано відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю строком на 2 місяці, заборонивши залишати з 22 години до 06 години місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , покладено відповідні обов'язки.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КК України. Матеріалами клопотання підтверджується обґрунтованість його підозри у вчиненні такого кримінального правопорушення. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного ОСОБА_7 : переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років і підозрюваний усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення злочину; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_10 , свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_7 відоме місце проживання останніх і ним можуть вживатися заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, може продовжити злочинну діяльність. ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра, однак звертався за допомогою до лікаря-нарколога, дані, які б негативно характеризували підозрюваного за місцем проживання, відсутні. Слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на даний час не зможе запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, тому вважав за необхідне застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав апеляційну скаргу, наголошував на наявності всіх підстав для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Прокурор в апеляційній скарзі не погоджується з видом запобіжного заходу, який застосований відносно ОСОБА_7 , - домашнім арештом, вказує на підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про доцільність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
За приписами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
В суді першої інстанції долученими до клопотання копіями доказів підтверджено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - у спричиненні умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, за обставин викладених у повідомленні про підозру (а.п. 18).
Також, сукупність відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах дали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років і підозрюваний усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення злочину; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_10 , свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_7 відоме місце проживання останніх і ним можуть вживатися заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, може продовжити злочинну діяльність.
Слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра, однак звертався за допомогою до лікаря-нарколога, дані, які б негативно характеризували підозрюваного за місцем проживання, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, у санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення не навела переконливих доводів того, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 буде недостатнім та не забезпечить запобігання відповідним ризикам.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в повній мірі взяв до уваги відомості, що були в матеріалах клопотання відносно особи підозрюваного, та правильно оцінюючи їх, також в сукупності з іншими доказами, які підтверджували заявлені слідчим ризики, зробив висновок по вирішенню клопотання.
Під час апеляційного розгляду прокурором не наведено таких обставин, які можуть вказувати на те, що підозрюваний порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки, а також, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є недостатнім та не забезпечить запобігання відповідним ризикам.
На думку суду апеляційної інстанції, за встановлених під час розгляду клопотання обставин слідчий суддя правильно дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
З огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, його обставини, наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, недоведення стороною обвинувачення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти цим ризикам, інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України, слідчий суддя мав всі підстави для висновку про необхідність застосування запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням відповідних обов'язків.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції не вбачає на даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 131-132, 176-178, 181, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,
Апеляційну скаргу начальника Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2022 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в кримінальному провадженні № 12022091220000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4