Справа № 203/2628/21
Провадження № 2/0203/194/2022
11 лютого 2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання батьківства,
06.07.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання батьківства, в якому позивач просить суд:
- визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Польщі, батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши відомості про батька ОСОБА_4 , зазначивши батьком дитини - позивача ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 року, цивільну справу № 203/2628/21, провадження № 2/0203/1091/2021, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М.
Ухвалою суду від 27.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без руху та надано позивач строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви належним чином та у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
17.01.2022 року представник відповідача - ОСОБА_4 - адвокат Ткаченко С.М. подав до суду письмове клопотання про повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
В обґрунтування свого клопотання представник відповідача зазначив, що він ознайомився з матеріалами позовної заяви та доданими до неї документами, в результаті чого дійшов висновку про те, що позовну заяву необхідно повернути позивачу або залишити її без розгляду. Так, на думку представника відповідача, з огляду на те, що позовну заяву не було підписано адвокатом, а лише посвідчено із застосуванням штампу факсиміле, відсутність особистого підпису представника позивача не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа. Представник відповідача вважає, що позовна заява та ордер, які є посвідченими факсиміле, не були підписані представником позивача та ухвалу суду від 27.07.2021 року про залишення без руху позовної заяви не було виконано. Тому позовна заява підлягає поверненню або залишенню без розгляду.
Також, як зазначив представник відповідача, використання факсиміле при підписанні позову під час звернення до суду не передбачено чинним законодавством. Так, враховуючи те, що факсиміле по своїй суті є копією графічного зображення підпису особи, а підпис представника позивача - адвоката Дубчак Л.С. на позовній заяві беззаперечно відтворений за допомогою факсиміле, це не може вважатися таким, що підтверджує повноваження особи, якою подано позов. За таких обставин представник відповідача зазначив, що у суду відсутні підстави вважати, що позовна заява скріплена власноручним підписом уповноваженого представника позивача. Позовна заява, яка підписана за допомогою технічних засобів або факсиміле, в розумінні ЦПК України, є такою, що не підписана повноважною особою позивача, оскільки не виражає особисту волю особи, яка здійснила такий підпис, про намір захисту порушених прав, що є підставою для застосування відповідних наслідків: повернення позовної заяви або залишення позовної заяви без розгляду.
Крім того, у клопотанні представник відповідача посилається на положення ст. 44 ЦПК України щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами на звернення до суду з позовом, що має очевидно штучний характер. На думку представника відповідача, представник позивача, подаючи позов, беззаперечно не міг не знати, що відбулось збирання, зберігання та використання документів, що містять конфіденційну інформацію, а також персональні дані відповідача та третіх осіб без їх письмового дозволу. Також відповідно до ст. 136 Сімейного кодексу України, на час звернення з позовом до суду дитині - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилось вже 20 років, що є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, представник відповідача просить суд:
- залишити без розгляду позовну заяву про визнання батьківства;
- повернути позивачу позовну заяву про визнання батьківства та додані до неї документи.
У підготовче засідання, призначене на 11.02.2022 року, з'явились представник позивача та представник відповідача.
Треті особи у підготовче засідання не з'явились, хоча були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, заслухавши думки представника позивача та представника відповідача, на підставі ст.ст.128, 223 ЦПК України, продовжив підготовче засідання за відсутності третіх осіб.
Під час підготовчого засідання представник відповідача підтримав клопотання про залишення без розгляду позовної заяви та просив суд його задовольнити у повному обсязі, підстави звернення до суду з клопотанням про залишення без розгляду позовної заяви пояснив суду таким чином, як про це зазначено вище.
Представник позивача - Ковирєв М.В. заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви, вважаючи, що доводи представника відповідача є безпідставними, а суд не є експертом у визначенні чи є підпис представника позивача - адвоката Дубчак Л.С., яка подала та підписала позов ОСОБА_3 , факсиміле. Тим більше, представник позивача зазначив, що волевиявлення позивача на звернення до суду з позовом підтверджено ним самим, бо він був присутнім під час підготовчого засідання, призначеного на 09.12.2021 року, та повідомив суду підстави та мотиви звернення до суду з позовом про визнання батьківства.
З огляду на викладене, представник позивача просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши пояснення та думки осіб, які брали участь у підготовчому засіданні, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми ЦПК України, доходить таких висновків.
Судом встановлено, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання батьківства було підписано представником позивача - адвокатом Дубчак Лесею Сергіївною, яка на підтвердження своїх повноважень як представника надала суду оригінал ордера на надання правничої (правової) допомоги від 29.06.2021 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 155 від 07.12.2020 року (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2967 від 21.06.2007 року, видане Київською міською КДКА на підставі рішення № 121-19-11 від 21.06.02007 року, посвідчення адвоката № 2967, видане 21.06.2007 року Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) (а.с.30).
Також у підготовче засідання, призначене на 09.12.2021 року, з'явився особисто позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зазначив, що він звернувся до адвоката Дубчак Л.С. за правовою допомогою для звернення до суду з позовом про визнання батьківства. Позивач пояснив, що для нього це має важливе значення, бо він поважав вибір ОСОБА_5 та не звертався до суду до того часу поки дитині - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виповнився 21 рік. Крім того, позивач повідомив, що для нього має значення думка дитини - ОСОБА_6 , бо у випадку, якщо для нього особисто предмет спору не буде мати значення, то актуальність позову для нього також відпаде. Тим самим позивач у підготовчому засіданні підтвердив волевиявлення на звернення до адвоката для його представництва в суді та на звернення до суду з позовною заявою про визнання батьківства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 46, ч. 1 ст. 47, ст. 48 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з частинами 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пунктів 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 (чинний станом на момент звернення позивача до суду 06.07.2021 року), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.
Слід також зазначити, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
Положення наведених вище норм процесуального права дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Частиною 3 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, надіслані на адресу суду процесуальні документи, які підписані з використанням факсиміле, не можуть вважатися такими, що підписані відповідним заявником. Законодавець передбачив обов'язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання позовної заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків станом на час звернення до суду із позовом, отже дотримання принципу диспозитивності. Скріплення позовної заяви підписом позивача або його представника має бути виконане власноручно. У разі недотримання цих вимог процесуальний закон не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху задля підтвердження волевиявлення позивача, а в залежності від стадії процесу встановлює безумовні наслідки, зокрема, повернення позовної заяви і доданих до неї документів зі стадії відкриття провадження у справі або залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі (постанови Верховного Суду від 08.07.2021 року, справа № 916/3209/20, від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11).
Також суд враховує те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції (постановою Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц, провадження № 61-2250св20).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Аналіз викладеного вище дає суду підстави для висновку про те, що доводи представника відповідача щодо відсутності у позивача волевиявлення на звернення до суду з позовом про визнання батьківства є безпідставними та спростовуються викладеним вище.
Також суд, вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в цивільній справі, враховує те, що в матеріалах справи міститься оригінал ордера на надання правничої (правової) допомоги, що є належним доказом на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача в суді, в тому числі щодо підписання позовної заяви та звернення до суду в інтересах позивача. З приводу посилань представника відповідача на те, що позовна заява підписана представником позивача шляхом посвідчення її факсиміле, суд не бере їх до уваги, оскільки по-перше, такі доводи є недоведеними жодними належними та допустимими доказами, по-друге, адвокат Дубчак Л.С. є представником позивача - фізичної особи ОСОБА_3 , волевиявленного якого на звернення до суду з позовом підтверджується матеріалами справи та було підтверджено особисто позивачем в підготовчому засіданні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в цивільній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст.4, 10, 13, 46, 47, 48, 58, 62, 64, 257, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання батьківства - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 18.02.2022 року.
Суддя Ф.М. Ханієва