Ухвала
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 583/3946/20
провадження № 61-936ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2021 року в складі судді: Яценко Н. Г., та постанову Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Ткачук С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ПАТ «Укрнафта» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 наказом № 305 від 30 вересня 2020 року про припинення трудового договору (контракту) звільнено з посади лаборанта з фізико-механічних випробувань у зв'язку зі скороченням штату або чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з грубим порушенням вимог КЗпП, якими передбачено процедуру скорочення та з порушенням вимог законодавства, які передбачають загальні права працівників при вивільненні.
При звільненні ОСОБА_1 відповідачем допущено порушення, зокрема, відсутня інформація, що роботодавцем видавався наказ про внесення змін до штатного розпису та скорочено посаду, яку займала позивачка; розгляд подання власника до профспілкової організації відбувався без належного повідомлення позивачки; працівника не було персонально повідомлено про наступне вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП. Крім того роботодавцем не дотримано 2-місячного строку попередження про наступне вивільнення; працівнику не запропоновано усі наявні вакантні посади відповідача, що відповідають кваліфікації позивача; з наказом про звільнення позивача не ознайомлено та не видано трудову книжку всупереч вимог КЗпП.
ОСОБА_1 просила:
визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Укрнафта» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади лаборанта фізико-механічних випробувань 3 розряду Охтирської групи управління будівельних робіт «Будсервіс» НГВУ «Полтаванафтогаз»;
поновити ОСОБА_1 на посаді лаборанта фізико-механічних випробувань 3 розряду Охтирської групи управління будівельних робіт «Будсервіс» НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта»;
стягнути з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення на її користь середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що роботодавець, дотримавшись вимог трудового законодавства щодо попередження працівника про наступне вивільнення, запропонувавши такому працівнику наявні на підприємстві вакантні посади, які відповідають досвіду, освіті та кваліфікації працівника, отримавши згоду первинної профспілкової організації, видав наказ № 305 від 29 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату або чисельності працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що позивачем не спростовано. Тому звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням трудового законодавства.
Суд першої інстанції зазначив, що позов ОСОБА_1 пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки НГВУ «Полтаванафтогаз» не є юридичною особою, отже не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності і не може користуватися процесуальними правами сторони у справі. Тоді як відповідачем може бути фізична і юридична особи, а також держава.
Постановою Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2021 року змінено, виключивши з мотивувальної частини рішення підставу для відмови в позові - пред'явлення позову до неналежного відповідача.
В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що роботодавець дотримався вимог трудового законодавства щодо попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення, строків попередження, а також запропонував їй всі наявні на підприємстві вакантні посади у ПАТ «Укрнафта», а також додатково вакантні посади, які відповідають її досвіду, освіті та кваліфікації, від яких вона відмовилась, та отримавши згоду первинної профспілкової організації, відповідач мав правові підстави для розірвання із позивачкою трудового договору відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що роботодавцем не дотримано двомісячного строку попередження позивача про наступне вивільнення не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи: актом про повідомлення працівника про наступне звільнення з посади від 28 липня 2020 року, складеним комісією з працівників підприємства, згідно якого ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з попередженням та від отримання його у письмовому вигляді, складеним комісією з працівників підприємства. Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не було запропоновано позивачу усі вакантні посади, що відповідають її кваліфікації на підприємстві, оскільки в матеріалах справи містяться докази того, що роботодавцем було запропоновано ОСОБА_1 всі вакантні посади у ПАТ «Укрнафта» в тому числі і ті, які відповідають її кваліфікації, досвіду роботі та освіті, проте від запропонованих посад вона відмовлялася, про що свідчать акти, складені працівниками підприємства. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що роботодавцем не дотримано порядок розгляду подання відповідача до профспілкової організації та він відбувався без належного повідомлення позивачки, оскільки відповідачем надані належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 запрошувалася на засідання профкому НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на 24 та 29 вересня 2020 року, проте від отримання письмового запрошення позивач відмовилася, про що також складено відповідні акти.
Колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги щодо незаконного виведення в Охтирській групі двох одиниць посад лаборанта фізико-механічних випробувань 3 розряду, одну з яких обіймала позивач, оскільки на виконання наказу НГВУ «Полтаванафтогаз» № 35 від 24 червня 2020року «Про організаційні зміни та оптимізацію чисельності персоналу УБР «Будсервіс» здійснено відповідні організаційні зміни та виведено посади в окремих підрозділах УБР «Будсервіс», зокрема, в Охтирській групі з 01 жовтня 2020 року виведено дві одиниці посади лаборанта фізико-механічних випробувань 3 розряду, що також підтверджується переліком змін № 46 до штатного розпису робітників Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Зазначений наказ ніким не оскаржувався і не скасовувався, отже, є чинним.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки її звільнення здійснено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства. Проте суд першої інстанції помилково зазначив також, як підставу відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 , пред'явлення позову до неналежного відповідача, яка є окремою і самостійною підставою для відмови в позові. При цьому суд першої інстанції не врахував, що хоча НГВУ «Полтаванафтогаз», яке ОСОБА_1 зазначила відповідачем за своїм позовом є структурною одиницею (філією) ПАТ «Укрнафта» і не є юридичною особою, але згідно матеріалів справи участь у розгляді справи брала саме юридична особа ПАТ «Укрнафта», оскільки її представник брав безпосередню участь в усіх судових засіданнях, надавав суду відзив на позов та докази, а тому розгляд справи відбувся за участі належного відповідача і зазначення в позовній заяві відповідачем структурної одиниці (філії) ПАТ «Укрнафта» не може бути підставою для відмови в позові.
ОСОБА_1 10 січня 2022 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 25 січня 2022 року ці недоліки було усунуто.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21). Зазначає, що оскаржені рішення ухвалені без встановлення фактичних обставин, без надання оцінки наданим доказам. Позивача звільнено із займаної посади із грубим порушенням вимог КЗпП України. Розгляд подання власника до профспілкової організації відбувався без повідомлення позивача. Відповідачем не дотримано 2-місячного строку попередження про наступне вивільнення, позивачу не запропоновано усі наявні вакантні посади відповідача, що відповідають кваліфікації позивача; з наказом про звільнення позивача не ознайомлено та не видано трудову книжку всупереч вимог КЗпП. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. На виконання наказу НГВУ «Полтаванафтогаз» № 35 від 24 червня 2020 року «Про організаційні зміни та оптимізацію чисельності персоналу УБР «Будсервіс» незаконно здійснено відповідні організаційні зміни та виведено посади в окремих підрозділах. Показання свідків підтверджують хибну позицію відповідача.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 26 березня 2018 року по 30 вересня 2020 року працювала на посаді лаборанта фізико-механічних випробувань 3 розряду Управління будівельних робіт «Будсервіс» Охтирська група НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта».
Наказом НГВУ «Полтаванафтогаз» від 24 червня 2020 № 35 «Про організаційні зміни та оптимізацію чисельності персоналу УБР «Будсервіс», у зв'язку з організаційними змінами та оптимізацією УБР «Будсервіс» НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» для забезпечення безперебійної та ефективної роботи, з метою покращення організації праці, раціонального використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці та ефективності операційних процесів, вирішено здійснити відповідні організаційні зміни та вивести посади в окремих підрозділах УБР «Будсервіс», зокрема в Охтирській групі посаду лаборанта фізико-механічних випробувань 3 розряду в кількості 2-х одиниць. Групі кадрових сервісів Полтавського регіону внести відповідні зміни до штатного розпису працівників НГВУ «Полтаванафтогаз», передбачивши введення їх в дію з 01 жовтня 2020 року. У триденний термін проінформувати первинну профспілкову організацію про заплановані заходи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та запропонувати голові первинної профспілкової організації провести спільні консультації щодо запобігання звільненням, або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Провести попередження працівників про наступне вивільнення згідно з пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці - скороченням посад працівників відповідно до статті 49-2 КЗпП України. Вивільнення працівників, посади яких скорочуються, провести з дотриманням норм чинного законодавства та вимог діючого Колективного договору ПАТ «Укрнафта».
24 червня 2020 року НГВУ «Охтирканафтогаз» направлено первинній профспілковій організації НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» повідомлення № 01/01/10/05/01/01-06-148 про проведення до 01 жовтня 2020 року заходів по скороченню штатної чисельності, які можуть привести до звільнення персоналу в УБР «Будсервіс», зокрема Охтирська група: лаборант фізико-механічних випробувань 3 розряду - 2 одиниці. Працівникам, які підпадають під вивільнення будуть пропонуватися вакантні посади, що передбачають виконання роботи за професією чи спеціальністю, що відповідали б їхній кваліфікації, а також будь-яка інша робота. Згідно пункту 2.1.4 колективного договору ПАТ «Укрнафта» на 2007-2008 роки працівникам, звільненим з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, протягом одного року з дня звільнення буде надане першочергове право прийому на роботу за фахом при наявності вакансій або створенні нових робочих місць.
28 липня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади з 30 вересня 2020 року, проте від підпису про ознайомлення та отримання письмового попередження про наступне вивільнення вона відмовилася, про що складено акт від 28 липня 2020 року.
28 липня 2020 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення зі списком наявних вакантних посад ПАТ «Укрнафта».
Згідно витягу із штатного розпису робітників Охтирської групи УБР «Будсервіс» НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» станом на 28 липня 2020 року в Охтирській групі знаходилося дві штатні одиниці посад лаборантів з фізико-механічних випробувань, які обіймали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Станом на 29 липня 2020 року в УБР «Будсервіс» НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» одна вакантна посада лаборанта з фізичко-механічних випробувань, іншу обіймала ОСОБА_1 .
Відповідно до переліку змін № 46 до штатного розпису робітників НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», затвердженого станом на 28 вересня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року виводяться дві вакантні посади лаборанта з фізико-механічних випробувань Охтирська група УБР «Будсервіс».
16 вересня 2020 року ОСОБА_1 , у зв'язку з наступним вивільненням, запропоновано для працевлаштування в ПАТ «Укрнафта» вакантні посади, зокрема чергового стрілочного поста, покоївки старшої та тимчасові роботи на період відсутності основного працівника, прибиральника територій, чергового по гуртожитку, проте позивачка відмовилася від запропонованих їй посад, про складено акт від 16 вересня 2020 року.
Первинною профспілковою організацією НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» повідомлено ОСОБА_1 про засідання профкому 24 вересня 2020 року о 15 год. 30 хв., проте від підпису про ознайомлення із запрошенням та отримання письмового запрошення на профком вона відмовилася, про що складено акт від 24 вересня 2020 року.
Згідно витягу з протоколу № 28 засідання профкому НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 24 вересня 2020 року подання адміністрації на розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (скорочення чисельності, або штату) з ОСОБА_1 , лаборантом фізико-механічних випробувань 3 розряду Охтирської групи УБР «Будсер» НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» не розглядалося у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'явилася на засідання профкому.
Первинною профспілковою організацією НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» повідомлено ОСОБА_1 про засідання профкому 29 вересня 2020 року о 15 год. 30 хв., проте від підпису про ознайомлення із запрошенням та отримання письмового запрошення на профком вона відмовилася, про що складено акт від 24 вересня 2020 року.
25 вересня 2020 року ОСОБА_1 , у зв'язку з наступним вивільненням, запропоновано для працевлаштування в ПАТ «Укрнафта» вакантну посаду комірника, проте вона відмовилася від запропонованої посади, про що складено акт від 25 вересня 2020 року.
Згідно з постановою професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості України первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 29 вересня 2020 року № 29-1 профком НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» надав згоду адміністрації НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , лаборантом фізико-механічних випробувань 3 розряду Охтирської групи управління будівельних робіт «Будсервіс» НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Украфта».
Наказом НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 29 вересня 2020 року № 305 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 з 30 вересня 2020 року звільнена з посади лаборанта з фізико-механічних випробувань Охтирської групи управління будівельних робіт «Будсервіс» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату або чисельності працівників.
30 вересня 2020 року складено акт про відмову працівника від ознайомлення з наказом про звільнення № 305 від 29 вересня 2020 року, від отримання під підпис трудової книжки та від ознайомлення під підпис із записами про звільнення в картці Т-2, в якому зазначено, що 30 вересня 2020 року у телефонному режимі повідомлено ОСОБА_1 про її звільнення з 30 вересня 2020 року згідно наказу № 305 від 29 вересня 2020 року та запрошено з'явитися у групу кадрових сервісів Охтирського регіону для ознайомлення з наказом № 305 від 29 вересня 2020 року під підпис, запропоновано отримати трудову книжку та ознайомитися з записами про звільнення у картці Т-2, але ОСОБА_1 категорично відмовилася.
30 вересня 2020 року відповідачем направлено ОСОБА_1 копію наказу про звільнення від 29 вересня 2020року № 305 та запропоновано з'явитися у групу кадрових сервісів Охтирського регіону ПАТ «Укрнафта» для одержання трудової книжки або надати письмовий дозвіл для відправки її поштою.
01 жовтня 2020 року складено акт про відмову працівника ОСОБА_1 від ознайомлення під підпис з наказом про звільнення № 305 від 29 вересня 2020 року.
01 жовтня 2020 року складено акти про відмову працівника ОСОБА_1 від підпису в наказі про звільнення № 305 від 29 вересня 2020 року, отримання під підпис трудової книжки та підпису про звільнення в карточці Т-2.
Згідно з актом № ПЛ№28547/170/АВ від 12 листопада 2020 року управлінням Держпраці у Полтавській області у період з 30 жовтня 2020 року по 12 листопада 2020 року проведено інспекційне відвідування НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» та за його наслідками на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» порушень не виявлено.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що «оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21) зазначено, що:
«за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21) вказано, що:
«звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21) зазначено, що: «розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
Суди встановили, що роботодавець дотримався вимог трудового законодавства щодо попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення, строків попередження, запропонував позивачу всі наявні на підприємстві вакантні посади у ПАТ «Укрнафта», а також додатково вакантні посади, які відповідають її досвіду, освіті та кваліфікації, від яких вона відмовилась, отримав згоду первинної профспілкової організації.
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. Тому доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції всупереч висновків, викладеним у постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21), необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков