Ухвала
07 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 308/7186/19
провадження № 61-1879ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Резванової Інни Дмитрівни, Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Резванової І. Д., Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, в якому просила суд:
1) визнати право власності за заповітом за нею як спадкоємцем ОСОБА_2 на все належне померлій майно, яке складається із: будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку розміром 0,067 га; земельної ділянки розміром 2,9637 га, згідно з витягом від 08 травня 2018 року
№ НВ-2102650922018 з державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2124886400:10:013:0057; земельної ділянки розміром 0,26 га; грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Ощадний банк України» згідно з договором № 23417606 від 13 листопада 2015 року укладеним між спадкодавцем ОСОБА_2 та банком, а також на все інше майно спадкодавця, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом мала право;
2) зобов'язати Ужгородську районну державну адміністрацію Закарпатської області провести державну реєстрацію нерухомого майна померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_2 , а саме: будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по
АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку розміром 0,067 га; земельної ділянки розміром 2,9637 га згідно з витягом від 08 травня
2018 року НВ-2102650922018 з державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2124886400:10:013:0057; земельної ділянки площею 0,26 га; грошові кошти що знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Ощадний банк України» згідно з договором № 23417606
від 13 листопада 2015 року за спадкоємцем ОСОБА_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 03 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Резванової І. Д., Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно, задоволено частково.
Визнано право власності за заповітом за спадкоємцем ОСОБА_1 на все належне померлій матері позивачки ОСОБА_2 майно, яке складається
з будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на
АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку розміром 0,067 га; земельну ділянку розміром 2,9637 га згідно Витягу
НВ-2102650922018 від 08 травня 2018 року з державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2124886400:10:013:0057; земельну ділянку 0,26 га, що розташована на АДРЕСА_1 ; грошові кошти розташовані на депозитному рахунку в ПАТ «Ощадний банк України», згідно з Договором
№ 23417606 від 13 листопада 2015 року спадкодавця ОСОБА_2 з банком,
а також все інше майно спадкодавця де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом мала право.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , особи, що не була залучена до участі
у справі, задоволено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 березня 2020 року скасовано.
У позові ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
24 січня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року (надійшла до суду 01 лютого
2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 08 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, надати докази вартості майна та сплатити судовий збір. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
06 квітня 2022 року до Верховного Суду, на виконання ухвали Верховного Суду від 08 лютого 2022 року, надійшла уточнена касаційна скарга та квитанція про сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн.
В уточненій касаційній скарзі заявник посилається, як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня
2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ
в апеляційному порядку» та постанову Верховного Суду України
від 06 вересня 2017 року № 6-1844цс16.
Водночас, Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, оскільки дане посилання є загальним та не містить конкретних даних, за чиєї саме відсутності (якої сторони) була розглянута справа.
Уточнена касаційна скарга за своїм змістом є аналогічною касаційній скарзі поданої 01 лютого 2022 року.
Також, заявник надала квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн.
Однак, до вказаної квитанції ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (відсутні докази визначення вартості об'єктів нерухомого майна: будинку садибного типу, двох земельних ділянок, а також суми коштів на депозитному рахунку).
Отже, станом на 07 квітня 2022 року вимоги, викладені в ухвалі Верховного суду від 08 лютого 2022 року, зокрема, про надання доказів щодо ціни позову, заявником не виконані, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню
із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць