Провадження № 22-ц/803/398/22 Справа № 209/376/21 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
06 квітня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення розміру його часток, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на нерухоме майно, набуте під час перебування у шлюбі,-
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення розміру його часток.
В обґрунтування позовних вимог, зазначала, що 24.09.1999 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.01.2021 року шлюб розірвано.
Перебуваючи в шлюбі з відповідачем, сторони набули у власність дві квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .
При державній реєстрації права власності на нерухоме майно, квартири зареєстровані на ОСОБА_1 і його частки в цих квартирах зазначені як 1/1. Позивачка за первісним позовом з цим не погоджується, тому вимушена звернутися до суду за захистом порушених та не визнаних прав як співвласника квартири.
Враховуючи зазначене, просила суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою:
АДРЕСА_2 та визначити частки квартир за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - рівними по 1/2 частці за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати у розмірі 2414,31 грн.
Не погодившись із позовними вимогами, ОСОБА_1 у квітні 2021 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на нерухоме майно, набуте під час перебування у шлюбі.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 24.09.1999 року по 21.01.2021 року він з відповідачем перебували у шлюбі.
За час шлюбу, придбав квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Зазначені квартири були придбані за його особисті кошти, які були отримані від продажу нерухомості, що не була набута під час шлюбу, не за спільні із відповідачем кошти.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 , просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 . Вирішити питання стосовно судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26жовтня 2021 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення розміру його часток - задоволено.
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 .
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 .
Визначено частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по 1/2 частки за кожним.
Визначено частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по 1/2 частки за кожним.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2414 гривень 31 копійку.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на нерухоме майно, набуте під час перебування у шлюбі - відмовлено (а.с. 103-105).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі (а.с. 110-113).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24.09.1999 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Від сумісного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.01.2021 року шлюб між сторонами розірвано.
04 жовтня 2011 року, ОСОБА_1 від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 29.07.2011 року, продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 04.10.2011 року (а.с. 53-54). Згідно з п.2.1 Договору продаж вчинено за 56120 грн.
08.10.2011 року ОСОБА_1 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 08.10.2011 року.
Відповідно до п.2 Договору, сторони домовилися про те, що продаж цей вчиняється за 25 120 грн.
У абз. 3 п. 7 вказаного договору зазначено, що покупець свідчить, що придбаває нерухоме майно на праві спільної сумісної власності подружжя. Купівля відбувається за заявою його дружини ОСОБА_2 , підпис якій засвідчено нотаріально приватним нотаріусом Дніпродзержинського МНО Кір'як К.А. 08.10.2011 року за №1107 (а.с. 55-56).
20.08.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продали квартиру, що належала їм на праві приватної власності та була отримана ними на підставі свідоцтва про право власності та розташована за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 20.08.2013р. Відповідно до п.2.1 Договору продаж квартири вчинено за 49 700 гр. (а.с. 49-50).
30.08.2013 року ОСОБА_1 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 30.08.2013 р. Відповідно до п.2.1 Договору продаж квартири вчинено за 71 000 грн. (а.с. 51-52).
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом і відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що вищевказані квартири були придбані сторонами під час перебування в шлюбі, а тому є об'єктом спільного сумісного майна подружжя.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 2 ст. 60 СК України - вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 66 СК України визначено, що подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до частини першої статті 67 СК України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Це право залишається і після розірвання шлюбу (стаття 68 СК України).
При цьому у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст..60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Нормами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, дослідження та оцінки всіх доказів, а також зазначення норм матеріального права, якими суд керувався при вирішенні позову.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 57 СК України свідчить, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти таке майно є особистою приватною власністю
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у них на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Встановлено, що 20.08.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продали квартиру, що належала їм на праві приватної власності та була отримана ними на підставі свідоцтва про право власності та розташована за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 20.08.2013р. Відповідно до п.2.1 Договору продаж квартири вчинено за 49 700 грн. (а.с. 49-50).
30.08.2013 року ОСОБА_1 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 30.08.2013 р. Відповідно до п.2.1 Договору продаж квартири вчинено за 71 000 грн. (а.с. 51-52).
Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджено, що на придбання спірної квартири за АДРЕСА_1 , позивачем витрачені особисті кошти у розмірі 24 850 грн, що складає 35/100 частин загальної вартості квартири та 46 150 грн спільних коштів, що не заперечується сторонами та складає 65/100 частин.
У ч.7 ст. 57 СК зазначено, щоякщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Таким чином, частка у цьому майні придбана ОСОБА_1 за рахунок власних коштів становить 35/100 частин.
Що стосується іншої частки спірної квартири у розмірі 65/100 її частин, то вона є спільним майном подружжя у розумінні ст. 60 СК України та підлягає поділу між сторонами у рівних частках - по 65/200 частин кожному.
Колегія суддів вважає, що згідно правил ч. 1 ст. 69 СК України, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 135/200 частин квартири, а за ОСОБА_2 - 65/200 її частин.
Що стосується квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони як подружжя в період шлюбу набули у спільну сумісну власність вищевказану квартиру.
Не може бути прийнята до уваги позиція апелянта щодо придбання спірної квартири за грошові кошти від продажу квартири по АДРЕСА_8 .
Вказана квартира належала на праві власності батькові ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Довіреність на продаж квартири від імені ОСОБА_5 не є доказом того, що грошові кошти були витрачені на придбання квартири по АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги у справі до перерозподілу належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій - з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1532,25 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на нерухоме майно, набуте під час перебування у шлюбі та в частині визнання частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по 1/2 частки за кожним, - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на нерухоме майно, набуте під час перебування у шлюбі, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 135/200 частин квартири АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 65/200 частини квартири АДРЕСА_3 .
В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовити.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1532,25 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: