П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/10977/21
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Танасогло Т.М.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021р. про відмову у забезпеченні позову по справі за адміністративним позовом Миколаївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про забезпечення позову, -
У листопаді 2021р. Миколаївська МР звернулася в суд із заявою до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 3.11.2021р. за №644-ДК/0308Пр/03 до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом Миколаївської МР до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису від 3.11.2021р. за №644-ДК/0308Пр/03.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021р. у задоволенні заяви Миколаївської МР про забезпечення позову у справі - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Миколаївська МР подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про забезпечення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданої скарги без задоволення, ухвали суду без змін, з наступних підстав.
За правилами п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, є, фактично, вирішенням справи по суті заявлених вимог про визнання протиправним та скасування спірного припису.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, виходячи з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Так, в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначено, що підставою для забезпечення позову є наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного припису.
Однак, судова колегія зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваних пунктів припису може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 року по справі № 640/9636/20.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав та будь-яких доказів для забезпечення позову.
На думку судової колегії, викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.286, 312, 316, 325 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021р. про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Т.М. Танасолго
Л.П. Шеметенко