П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/7809/21
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Танасогло Т.М.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа: Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Міністерства оборони України в особі Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа: Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просив:
- визнати дії протиправними щодо відмови у врахуванні позивачу пільгового періоду військової служби в період з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. на 1 зв'язку Генерального штабу Міністерства оборони СРСР з розрахунку один місяць за півтора місяці служби;
- зобов'язати зарахувати позивачу пільговий період військової служби в період з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. на 1 зв'язку Генерального штабу Міністерства оборони СРСР з розрахунку один місяць за півтора місяці служби.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що 12.02.2021р. він звернувся до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-Миколаївський ОТЦК) із заявою про врахування пільгового періоду військової служби в період з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. на 1 зв'язку Генерального штабу Міністерства оборони СРСР з розрахунку один місяць за півтора місяці служби.
8.06.2021р. позивач отримав відповідь Миколаївського ОТЦК про те, що 27.05.2021р. супровідним листом начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України №116/9ку/2/1311 дск від 19.05.2021р. особова справа позивача була повернута до Миколаївського ОТЦК, із зазначенням Відділом соціального забезпечення та контролю соціальних виплат фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не враховано пільговий період (1:1,5) з 25.09.1985р. по 25.12.1990р., оскільки для цього немає підстав.
Позивач не погодився із такими діями відповідача, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15листопада 2021р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у період з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. ОСОБА_1 проходив службу в укріплених районах СРСР та ніс бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг, у зв'язку із чим відсутні підстави для зарахування йому пільгового періоду військової служби.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 у період з 25.06.1985р. по 3.03.2001р. проходив військову службу у Збройних Сил України.
Разом з тим, з 31.07.1985р. по 25.12.1990р.позивач проходив військову службу на 1 вузлі зв'язку Генерального штабу Міністерства оборони СРСР (військова частина 64035, Московська область, Російська Федерація) на посадах інженер, змінний інженер, у військових званнях лейтенант, старший лейтенант, капітан.
12.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського ОТЦК із заявою, в якій просив врахувати пільговий період військової служби в період з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. на 1 зв'язку Генерального штабу Міністерства оборони СРСР з розрахунку один місяць за півтора місяці служби.
26.02.2021р. Миколаївський ОТЦК для затвердження розрахунку вислуги років направив примірник особової справи позивача до кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України.
8.06.2021р. ОСОБА_1 отримав відповідь від Миколаївського ОТЦК про те, що 27.05.2021р. супровідним листом начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України №116/9ку/2/1311 дск від 19.05.2021р. особова справа позивача була повернута до Миколаївського ОТЦК, із зазначенням Відділом соціального забезпечення та контролю соціальних виплат фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не враховано пільговий період (1:1,5) з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. оскільки для цього немає підстав.
Позивач не погодився із такими діями відповідача, а тому звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій Міністерства оборони України, в особі Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України,з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини врегульовані, зокрема, Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р. «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» (далі - Положення №530).
Приписами абз.12 ч.3 п.2.3 Положення №530 передбачено, що один місяць служби зараховується за півтора місяця в укріплених районах СРСР військовослужбовцям, які несли бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг.
Аналогічна норма міститься у пп."в" п.3 постанови КМУ від 17.07.92р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Підпунктом 7 п.2.5 розділу ІІ Положення №530 визначено, що служба в укріплених районах СРСР військовослужбовців, які несли бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг, зараховується до вислуги років на пільгових умовах, передбачених пп.3 п.2.3 цього розділу, з дня залучення військовослужбовця до несення бойового чергування по день вибуття з укріпленого району або вступу в укріпленому районі на посаду, не пов'язану з несенням бойового чергування, включно, але не раніше ніж з 1 січня 1980р..
Положеннями ст.172 Закону №2262-ХІІ встановлено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2.9 розділу ІІ Положення №530, документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, зокрема, є:
- довідки архівних і військово-лікувальних закладів;
- витяги з наказів командирів військових частин або повідомлення військових частин, управлінь (відділів) особового складу (персоналу), управлінь (відділів) кадрів або управлінь (відділів) мобілізації та комплектування відповідних штабів про час проходження військовослужбовцями служби у високогірних місцевостях, в укріплених районах СРСР із залученням до несення бойового чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг.
Як вбачається із адміністративного позову та доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 посилається на те, що його служба у період з 1985 по 1990 роки відповідала критеріям, визначеним пп.7 п.2.5 розділу ІІ Положення №530.
На підтвердження вказаних обставин, апелянт посилається на архівні довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації №4/174906 від 7.08.2020р., №4/163076 від 14.07.2020р., №4/163077 від 22.07.2020р., 4/163078 від 28.07.2020р., №4/102372 від 22.11.2019р..
Надаючи оцінку вказаним доказами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перерахунок вислуги років позивача, виходячи з обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовує своє право на такий перерахунок можливий лише якщо:
- наявна інформація про службу ОСОБА_1 в укріплених районах СРСР;
- про те, що з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. позивач був залучений до несення бойового чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг.
У наявних в матеріалах справи доказах відсутнє посилання на те, що ОСОБА_1 проходив службу в укріплених районах СРСР та про те, що у період з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. позивач був залучений до несення бойового чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг.
Вказані архівні довідки підтверджують лише той факт, що ОСОБА_1 здійснював бойове чергування.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про наявність підстав для зарахування пільгового період військової служби з 25.09.1985р. по 25.12.1990р. задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та достатніми доказами.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача права для зарахування пільгового періоду військової служби у період з 25.09.1985р. по 25.12.1990р..
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15листопада 2021р.- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Т.М. Танасогло
Л.П. Шеметенко