П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/21608/21
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 05.01.2022 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Одеській області, в якій просив (з урахуванням уточнень): визнати протиправною бездіяльність ГУПФ України в Одеській області, яка полягає у не виплаті донарахованої на підставі рішення суду, але не виплаченої пенсії в сумі 140 105,55 грн. за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року та зобов'язати ГУПФ України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 донараховану пенсію в розмірі 140 105,55 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він неодноразово звертався до суду з позовами до ГУПФ України в Одеській області з приводу порушення своїх прав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №420/378/21 його позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо відмови у прийнятті рішення про проведення ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 30 листопада 2020 року №ЮО91327; зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 30 листопада 2020 року №ЮО91327 з урахуванням висновків суду.
З матеріалів виконавчого провадження позивачу стало відомо, що ГУПФ України в Одеській області надало головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловій Є.В. лист без номера та без дати, яким повідомило, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/378/21 від 08 лютого 2021 року виконано, а саме здійснено перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, а виплата нарахованої доплати за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року в сумі 140 105,55 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів.
До сьогоднішнього дня виплата нарахованої заборгованості не здійснюється, жодних рішень щодо розстрочення виплати або інших рішень, які б свідчили про намір здійснити виплату, не надходило. Про ухилення відповідача від виплати нарахованої суми пенсії свідчить і те, що, обґрунтовуючи повне фактичне виконання рішення суду, ГУПФ України в Одеській області зазначило, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/378/21 від 08 лютого 2021 року виконано в повному обсязі, оскільки суд, зобов'язавши здійснити перерахунок, не зобов'язував ГУПФ України в Одеській області здійснювати саму виплату. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження міститься Розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою №ЮО91327, згідно з яким сума донарахованої на підставі рішення суду у справі №420/378/20 від 08 лютого 2021 року і не виплаченої пенсії становить 140 105,55 грн., яка є заборгованістю за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". З огляду на вищенаведене, можна дійти висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
ГУПФ України в Одеській області вказує, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, вчинених на виконання рішення суду, проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом. ГУПФ України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №420/378/21, позивачу проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 30 листопада 2020 року №ЮО91327. Розмір пенсії позивача з 01 квітня 2021 року становить 11 531 грн.
Інформація про виконання рішення у справі №420/378/21 ГУПФ України в Одеській області внесена до реєстру судових рішень. Погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на ГУПФ України в Одеській області. Виплата нарахованої доплати пенсії в сумі 140 105,55 грн. буде здійснена Пенсійним фондом України після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №420/378/21 ГУПФ України в Одеській області виконало в повному обсязі згідно покладених на нього зобов'язань, тому підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених ГУПФ України в Одеській області на виконання рішення суду немає.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте з відзиву на позовну заяву вбачається, що жодних доказів на обґрунтуванні своєї позиції відповідачем до суду надано не було;
- недоведеність відповідачем обставин щодо відсутності коштів, не доведеність того, що запроваджено справедливий порядок розподілу коштів, які виділяються на виконання судових рішень створює ризик свавілля з боку державного органу та безконтрольного розпорядження коштами на власний розсуд;
- відсутність судового рішення про стягнення нарахованої пенсії створює ситуацію неможливості реального отримання вказаної суми, оскільки відповідного судового рішення, яке було б звернуто до виконання, немає, а отже і органи виконавчої служби позбавлені можливості контролювати надходження коштів на відповідні цілі та здійснити їх стягнення;
- відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, неотримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а тому бездіяльність відповідача щодо не виплати донарахованого на підставі рішення суду розміру пенсії є протиправною;
- за практикою ЄСПЛ, зокрема у справі "Шмалько проти України", суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішенця про виплату боргу; невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків, аналогічних висновків дійшов Верховний суд у справі №160/3586/19 (рішення від 06 серпня 2019 року), зазначивши у п.п.27, 28, що суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
У відзиві ГУПФ України в Одеській області на апеляційну скаргу вказується, що вимоги позивача викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №420/378/21 позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо відмови у прийнятті рішення про проведення ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 30 листопада 2020 року №ЮО91327, зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 30 листопада 2020 року №ЮО91327 з урахуванням висновків суду, у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено, стягнуто з ГУПФ України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 700,00 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №420/378/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №420/378/21 було відмовлено.
ОСОБА_1 05 травня 2021 року звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за рішенням суду відповідно до нової довідки про розмір грошового забезпечення.
ГУПФ України в Одеській області листом від 28 травня 2021 року повідомило ОСОБА_1 , що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №420/378/21, яке набрало законної сили, 11 березня 2021 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 30 листопада 2020 року №ЮО91327, розмір пенсії з 01 квітня 2021 року становить 11 531 грн., інформація про виконання рішення у справі №420/378/21 ГУПФ України в Одеській області внесена до реєстру судових рішень, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку виплата позивачу донарахованої на підставі рішення суду пенсії в сумі 140 105,55 грн. за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року повинна здійснюватися в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Суд першої інстанції зазначав, що дотримання вимог ст. 46 Конституції України у спірних відносинах гарантується внаслідок поширення на позивача правила про здійснення виплати донарахованої на підставі рішення суду пенсії в сумі 140 105,55 грн. за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав визнавати протиправною бездіяльність ГУПФ України в Одеській області, яка полягає у не виплаті донарахованої на підставі рішення суду, але не виплаченої ОСОБА_1 , пенсії в сумі 140 105,55 грн. за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2021 року, та зобов'язувати ГУПФ України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 донараховану пенсію в розмірі 140 105,55 грн.
Суд першої інстанції вважав, що в даному випадку відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 78 КАС України, ст. 46 Конституції України, ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст.ст. 116, 121 Бюджетного кодексу України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Стаття 46 Конституції України встановлює, що:
- громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
- це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними;
- пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п.29 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 121 Бюджетного кодексу України посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
Суд першої інстанції обґрунтовуючи судове рішення правомірно послався на ст. 46 Конституції України та зазначив, що здійснення виплати донарахованої позивачу на підставі рішення суду пенсії буде здійснено після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 у абз.2 пп.3.3 п.3 мотивувальної частини,якого зазначено, що гарантована ч.1 ст. 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов'язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов'язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені.
Також, правильним є висновок суду стосовно того, що рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (ст. 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст. 14), Протоколі № 12 до неї (ст. 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (ст.ст. 1, 2, 7).
Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V передбачено, що держави-сторони зобов'язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (ст. 12).
Згідно ч.3 ст. 78 КАС України, - обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, щодо недоведеності відповідачем обставин відсутності коштів, не доведеність того, що запроваджено справедливий порядок розподілу коштів, які виділяються на виконання судових рішень та ризик свавілля з боку державного органу та безконтрольного розпорядження коштами на власний розсуд, оскільки відомості щодо розміру видатків Держаного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду містяться у постановах Кабінету Міністрів України Про затвердження бюджетів Пенсійного фонду України на певний рік, які є загальнодоступними.
Зокрема постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2021 рік" такі видатки передбачені у розмірі 360 000 грн.
Звіти про виконання Бюджету Пенсійного фонду України також є загальнодоступними, оскільки публікуються на офіційному сайті цього державного органу.
При цьому відсутні підстави вважати порушеними відносно позивача вимоги ч.2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки суми пенсії, неотримані позивачем за минулий час нараховані та будуть йому виплачені без обмеження будь-яким строком в порядку черговості в процесі виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.