П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/5350/21
атегорія:10901000 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 23.11.2021 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування припису,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - УДАБК ММР) про:
- визнання протиправним та скасування припис УДАБК ММР №34 від 10 червня 2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий ОСОБА_1 ;
- визнання протиправною та скасування постанови УДАБК ММР №27 від 17 червня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 6 800 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , яку вона придбала в тому вигляді, в якому квартира є на теперішній час.
Позивач зазначала, що вона не веде ніякого будівництва, ремонтних робіт та/або переобладнання у вищезазначеній квартирі. Всі ці робити були проведені попереднім власником.
Крім того, позивач вважала, що відповідачем проведено перевірку з порушенням процедури, що саме по собі вже є підставою для скасування процесуальних документів, які винесені відповідачем за результатами такої перевірки. Позивач також наголошує, що через перебування на самоізоляції, оскільки мала стосунки з хворою на COVID, яку проходила у м. Києві, то не мала можливості бути присутньою на засідання комісії з розгляду адміністративного протоколу, а відтак відповідачем грубо порушено її право на захист та безпідставно винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Позивач вказувала, що оскільки вона не вела та веде ніяких будівельних робіт, придбала квартиру вже з такими будівельними змінами, то вона не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства у сфері містобудування та архітектури. Відповідач, у свою чергу, під час проведення перевірки не встановив хто саме здійснив та/або здійснює роботи з реконструкції квартири НОМЕР_2 .
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перевірка було призначена та проведення з дотриманням усіх норм законодавства. Але позивач неодноразово ігнорувала і присутність під час проведення перевірки, і засідання комісії з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Позивач та попередній власник квартири влаштували реконструкцію квартири НОМЕР_2 без дозвільних документів, та крім всього спричинили сусідам шкоду (розкрили дах над їхніми квартирами та пошкодили стіну тощо), УДАБК ММР в межах своїх повноважень призначила перевірку, попередила належним чином про проведення перевірки, просила позивача надати наявні в неї документи з приводу проведення реконструкції та/або будівельних робіт, але остання ніяким чином не реагувала на законні вимоги УДАБК ММР. Єдиним способом впливу на громадянина за порушення законодавства у сфері архітектури та містобудування є притягнення винної особи до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Відповідач зазначав, що діяв у межах та у спосіб, визначений законом, а відтак просить суд відмовити в задоволенні позову.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до УДАБК ММР про визнання протиправними та скасування припису від 10 червня 2021 року №34 та постанови від 17 червня 2021 року №27 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- обов'язок доказування часу одержання постанови покладений на відповідача, але жодного доказу направлення певних документів відповідачем не надано, відсутній опис вкладення про направлення Укрпоштою визначених документів для доведення доводів відповідача, а сама квитанція про направлення незрозуміло чого, не з доказом отримання позивачем припису і оскаржуваної постанови, іншого матеріали справи не містять;
- позивач зверталася через свого адвоката до Укрпошти з метою одержання інформації коли і від кого нею особисто були одержані документи від відповідача, але позивач одержала відмову із посиланням на те, що сплинув час зберігання вказаної інформації;
- суд першої інстанції не врахував те, що на підставі заяви позивача від 01 червня 2021 року, УДАБК ММР мав перенести позапланову перевірку на іншу дату, у зв'язку із об'єктивними обставинами, оскільки саме на відповідача покладається обов'язок дотримуватись прав суб'єкта містобудування, зокрема, щодо присутності суб'єкта під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Апелянт фізично не могла бути присутньою на об'єкті перевірки, вона здійснила всі можливі заходи для перенесення такої перевірки, а саме: повідомила заздалегідь УДАБК ММР про свою хворобу, щоб уникнути поширення коронавірусної інфекції на території м. Миколаєва, з тих самих підстав вона не могла зустрітися і з адвокатом для укладення договору щодо представництва її інтересів при проведенні перевірки, за станом здоров'я, через хворобу та епідемію в країні це було не можливо зробити, тим більше перебуваючи за межами міста;
- не дотримуючись терміну припису до 29 червня 2021 року, вже 17 червня 2021 року, тобто до закінчення строку на надання відповідачу доказів щодо усунення недоліків, начальником УДАБК ММР Туовою О.Ю. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення №27, згідно якої позивача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188-42 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді максимального штрафу, передбаченого вказаною статтею в розмірі 6 800 грн.;
- не зрозуміло чому було застосовано максимальний штраф, якщо відповідач навіть не пересвідчився в який раз було/не було скоєно правопорушення, не з'ясував матеріальний стан особи, яка притягається, тощо, окрім цього, позивач не могла знати, що 17 червня 2021 року в приміщенні відповідача вже розглядалася її справа та приймалося рішення про притягнення її до відповідальності, оскільки лист із повідомленням про це прийшов пізніше, а на перевірці її не було, тобто, розгляд адміністративної справи відбувся без належного повідомлення особи, яку визнали винною і по відношенню до якої була винесена відповідна постанова про притягнення до відповідальності.
У відзиві УДАБК ММР на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку усім обставинам справи та вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
30 березня 2021 року на адресу УДАБК ММР надійшла заява від громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про порушення будівельного законодавства з боку власника квартири АДРЕСА_1 , під час проведення реконструкції квартири.
14 травня 2021 року Начальником управління ДАБК прийнято наказ №118 про проведення позапланової перевірки щодо виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил.
На виконання Наказу №118 відповідачем виписано направлення на проведення позапланової перевірки №83 у період з 28 травня 2021 року по 10 червня 2021 року.
Листом від 17 травня 2021 року УДАБК ММР направило на адресу позивача Наказ про призначення перевірки та повідомило які документи необхідно надати перевіряючим під час позапланового заходу.
Доказам направлення листа від 17 травня 2021 року позивачеві є квитанція №ПН215600426655 від 17 травня 2021 року. Доказом отримання цього листа є трекінг Укрпошти, з якого видно, що лист був доставлений 18 травня 2021 року (тобто своєчасно). 24 травня 2021 року відправлення не вручено позивачу під час доставки та тільки 16 червня 2021 року відправлення - Лист від 17 травня 2021 року отримано позивачем.
10 червня 2021 року при виході за адресою розташування об'єкту інспектування, позивач була відсутня та перевіряючими був складений акт №58/2021 про недопуск ОСОБА_3 посадових осіб УДАБК ММР до об'єкта перевірки.
10 червня 2021 року, перевіряючими був складний Протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч.2 ст. 188-42 КУпАП та Припис №34, яким відповідач вимагав у строк до 29 червня 2021 року допустити посадових осіб до перевірки об'єкту будівництва та надати необхідні для проведення перевірки документи.
Разом із супровідним листом 10 червня 2021 року акт про недопущення, протокол про адміністративне правопорушення, припис були направлені позивачу, що підтверджується квитанцією поштового відправлення ПН 215600426655, яке отримано ОСОБА_4 18 червня 2021 року.
01 червня 2021 року ОСОБА_1 зверталася до УДАБК із заявою (а.с.24), де зазначила, що обізнана про звернення громадян від 30 березня 2021 року про здійснення нею самочинного будівництва та вважає це наклепом. Крім того, позивач у цій заяві посилається на направлення №83 від 14 травня 2021 року, що підтверджує те, що ОСОБА_1 з 01 червня 2021 року була обізнана про дату та місце проведення перевірки контролюючим органом.
16 червня 2021 року УДАБК ММР на адресу ОСОБА_1 була надана вичерпна відповідь про хронологію дій при проведенні перевірки контролюючим органом, а також повідомлено, що 17 червня 2021 року відбудеться розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, на яке позивач запрошувалася та їй запропоновано надати необхідні для перевірки документи.
ОСОБА_1 з 22 квітня 2020 року є власником квартири НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.
Про дати проведення перевірки з 28 травня 2021 року по 10 червня 2021 року ОСОБА_1 достеменно було відомо, що підтверджується її заявою від 01 червня 2021 року.
Про дату та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення позивач була обізнана 01 червня 2021 року, на засідання не з'явилася, свого представника не уповноважувала на прийняття участі в засіданні, документи, які вимагала УДАБК ММР, не надавала, будь-які пояснення (письмові або усні) не надавала.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за недопуск посадових осіб до проведення перевірки, що є об'єктивним з огляду на те, що ОСОБА_1 заздалегідь була обізнана про наявність скарги, Наказу на проведення перевірки, знала й про дати проведення перевірки, але не вжила ніяких дій щодо сприяння проведення перевірки, не надала доступу до своєї оселі з метою встановлення проводить чи ні Позивач будівельні роботи та як проведення цих робіт впливає на сусідні оселі скаржників.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не порушений порядок призначення та проведення позапланової перевірки, також судом не встановлені порушення з боку відповідача при розгляді протоколу про адміністративну відповідальність позивача.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 188-42 КУпАП визначено, що недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій відповідно до ст. 31 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
У відповідності п.6 ч.1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, серед іншого, також шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
Державний архітектурно-будівельний контроль, згідно ч.2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553), визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Державний архітектурно-будівельний контроль, згідно ч.1 п.2 Порядку №553 здійснення архітектурно-будівельного контролю, здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
Відповідно до п.5, п.6, пп.4 п.7 Порядку №553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані:
- у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством;
- дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами;
- ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством;
- за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю;
- надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручати особисто під розписку керівнику суб'єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.
Відповідно до п.14 Порядку №553, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний:
- допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;
- виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
- подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.
Тобто, орган державного архітектурно-будівельного контролю з метою допуску його посадових осіб до проведення перевірки та участі суб'єктів містобудування (їх представників) зобов'язаний повідомити останнього (за їх присутності) про проведення перевірки, також посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із заяви ОСОБА_1 від 01 червня 2021 року (зареєстрована 09 червня 2021 року вх.№1486/22.01-13) та відповіді на вищезазначену заяву, позивач зазначала, що у зв'язку з тим, що вона має підозру на захворювання COVID-19, оскільки була контактною особою з хворим та знаходиться в досить тяжкому стані, то не може бути присутньою до 10 червня 2021 року під час проведення позапланової перевірки, оскільки перебуває на вимушеному лікарняному.
Тобто, позивач проінформувала контролюючий орган про неможливість забезпечення допуску до проведення перевірки через стан здоров'я, що підтверджується довідкою комунального некомерційного підприємства Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Подільського району м. Київ Амбулаторія загальної практики сімейної медицини №381 від 25 травня 2021 року (а.с.33).
Крім того, колегія суддів з урахуванням наведеного доходить висновку, що ОСОБА_1 не мала можливості бути присутньою під час проведення позапланової перевірки через стан здоров'я та фізичним перебуванням у м. Києві, про що було сповіщено УДАБК ММР.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідності до ч.2 ст.188-42 КУпАП стало те, що позивач, не допустила посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю під час позапланової перевірки.
Тобто, суб'єкт владних повноважень знехтував вищенаведеними обставинами та провів позаплановий захід, чим порушив права позивача передбачені п.14 Порядку №553.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що прийняті постанова №27 від 17 червня 2021 року та припис №34 від 10 червня 2021 року підлягають скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст. 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням наведених норм діючого законодавства колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти наданих послуг, звіти та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Тобто, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з позовної заяви, зокрема, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на суму 4 800 грн.:
1 Попереднє опрацювання матеріалів. 30 хв.
2 Ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, викопіювання власними засобами. Опрацювання спеціальної законодавчої бази. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи 30 хв.
3 Підготування процесуальних документів по справі 1 год. (адміністративний позов),подання адміністративного позову до Миколаївського окружного адміністративного суду.
4 Судове представництво погодинно (додатковий 1 год. розрахунок)
Разом: 2 год.
Також, зазначено, що оплата витрат на правничу допомогу адвоката Долгової Л.В. станом на 12 липня 2021 року складає: 4 800 грн. В подальшому витрати на правничу допомогу адвоката в судовому засіданні будуть обраховуватись виходячи з 2 400 грн. за 1 годину, яку позивач просить віднести до судових витрат і стягнути, за наслідком розгляду позову, з відповідача.
Разом з тим, колегія суддів вказує, що фактично позивачем було сплачено 3 000 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового ордера №б/н від 02 липня 2021 року (а.с.37).
В даному випадку, у межах спірних правовідносин щодо оскарження фізичними особами припису та постанови у сфері містобудування; архітектурної діяльності - дана категорія адміністративних справ належить до категорій справ незначної складності та розмір штрафу накладений на позивача становить 6 800 грн., що свідчить про неспівмірність витрат на правничу допомогу у розмірі 4 800 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що документи надані у цій справі вказують на неспівмірність витрат на оплату послуг зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, а тому на необґрунтованість, безспірність та надмірність заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, а тому колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 1 000 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Колегія суддів вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 1 816 грн., що підтверджується квитанціями №MP_AB160893BGI_20109486, №MP_AB160893BGI_20109467 від 09 липня 2021 року та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 1 362 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2388385915.1 від 20 грудня 2021 року.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №34 від 10 червня 2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №27 від 17 червня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 6 800 грн.
Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, ЄДРПОУ 41256954) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) за подачу адміністративного позову, 1 362 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні) за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.