Справа № 691/149/18
Провадження № 2/691/15/22
15 лютого 2022 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: судді Синиці Л.П., за участю секретаря судового засідання Коваленко А.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація про позбавлення батьківських прав,
В лютому 2018 року в інтересах ОСОБА_4 до Городищенського районного суду Черкаської області звернулася представник ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_4 знаходилася у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 09 березня 2016 року. 29 січня 2018 року до Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_4 подано позовну заяву про розірвання шлюбу. Від цього шлюбу у позивача з відповідачем є неповнолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вихованням сина з січня 2017 року відповідач не займається, матеріальної допомоги на його утримання з цього моменту не надає, має борг за аліментами, станом на 03.01.2018 року складає 16666 грн.. Відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно сина, що покладені на нього статтею 150 СК України, та відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України має бути позбавлений батьківських прав.
Ухвалою судді від 12 березня 2018 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
11.04.2018 року, відповідач ОСОБА_3 не погоджуючись із заявленими вимогами подав відзив, в якому зазначив, що спільне проживання з ОСОБА_4 припинили з лютого 2017 року. Через неприязні відносини, які склались у них, змушений був переїхати проживати до батьків, в АДРЕСА_1 , де і проживає на даний час. Прийняти рішення про переїзд був вимушений, у зв'язку з тим, що під час спільного проживання з дружиною, проживали у її батьків, відносини зіпсувались. Неодноразово намагався налагодити подружні відносини, відновити і зберегти сім'ю, але спроби не дали позитивного результату. З березня 2017 ОСОБА_4 чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, не дозволяє побачення з малолітнім сином, обмежує права на побачення з сином, перешкоджає виконанню батьківських обов'язків, щодо виховання та розвитку дитини. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва (справа № 760/7268/17) було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 квітня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на її утримання у розмірі 700 грн., починаючи з 21 квітня 2017 року до досягнення дитиною ОСОБА_5 трьох років. На той період часу, а саме з 31.01.2017 року по 03.11.2017 року офіційно не працював, що було зумовлено переїздом в м. Городище і пошуком роботи. Подав апеляційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду у м. Києві, просив змінити розмір аліментів на дитину до рівня 1000 грн. Проте, рішенням Апеляційного суду м. Києва, рішення Солом'янського районного суду у м. Києві залишено без змін, у зв'язку з цим, з 21 квітня 2017 року виникла заборгованість по сплаті аліментів. Після припинення спільного проживання з ОСОБА_4 неодноразово просив надати рахунок, на який міг би переводити кошти, рахунку не давала, а кошти, які перераховував на її ім'я повертались назад, ОСОБА_4 умисно їх не отримувала. На даний час, працює в ТОВ "Фрея-Агро" на посаді апаратника підготовки сировини відпускання напівфабрикатів і продукції і отримує заробітну плату на рівні 3800 грн., якої нажаль не вистачає для погашення всієї заборгованості. Рухомого та нерухомого майна, яке можна було б продати та погасити заборгованість не має. Ніколи не відмовлявся і не відмовляюсь від сплати аліментів та утримання своєї дитини сина - ОСОБА_7 і хоче бачитись з ним, приймати участь у його вихованні. 11.04.2018 року пред'явив позов до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини. Для виплати заборгованості потрібно трохи більше часу, на даний час, займається пошуком більш високо оплачуваної роботи.
01.06.2018 року відповідач ОСОБА_3 подав додатковий відзив на заявлені вимоги, з посиланням на висновок органу опіки і піклування від 05.05.2018 року "Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ", та вказав, що вважає позовні вимоги ОСОБА_4 безпідставними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні просив відмовити. Підставою звернення позивача до суду стало те, що він: 1) вихованням сина з січня 2017 року не займається; 2) матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 не надає. Правова підстава заявлених позовних вимог, положення п.2 ч.1 ст.164 СК України. ОСОБА_4 всіляко уникає можливості побачень його як батька із сином та внаслідок конфлікту з її батьками, побачення швидко закінчуються, то дружина не відповідає на телефонні дзвінки, то змінює номера телефонів, щоб домовитись про день та час побачень із сином, а на листи у соціальних мережах ("Фейсбук" та "Вконтакте") щодо тих самих обставин відповіді не має. На сьогодні сину не виповнилось і двох років, позбавлений об'єктивної можливості навіть просити у ОСОБА_4 дозволу на те, щоб побути із дитиною на одинці, син має вік який зумовлює необхідність постійної присутності біля дитини її матері. Позивач проживає разом із своїми батьками у м. Києві, він проживає і працює в м. Городище Черкаської області, тобто в іншій місцевості, тому відсутня будь-яка вина у не можливості брати участь у вихованні малолітнього сина. Загальний розмір аліментів, які потрібно перераховувати позивачу становить 2700 грн. у місяць. Дійсно виникла заборгованість по сплаті аліментів, однак не через умисел їх не сплачувати, а через те, що рішення суду, яким стягнуто аліменти, набрало законної сили лише 15.11.2017 року, аліменти стягнуті з квітня 2017 року, ОСОБА_4 пред'явила виконавчий лист до примусового виконання лише 03.01.2018 року. За період із 21.04.2017 року по 03.01.2018 року наявна заборгованість по сплаті аліментів, пов'язана виключно із правовим механізмом реалізації судового рішення, а не з небажанням сплачувати аліменти. Станом на 01.04.2018 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня, є переплата в розмірі 961 грн..
Ухвалою суду від 23.10.2021 року вказану цивільну справи призначено до судового розгляду, призначено судові засідання в тому числі, на 24 листопада 2021 року, на 15 лютого 2022 року. Відповідач ОСОБА_3 , незважачи на те, що його явка до суду була визнана обов'язковою, жодного разу на розгляд справи, як то підготовчого провадження, та судового розгляду, не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, неодноразово подаючи клопотання про відкладення у зв'язку з тим, що перебуває за межами України, вів переписку з судом через електронні засоби зв'язку. Заявлені до участі в даній справі представники відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 23.10.2021 року повідомили суд, що договір про надання правової допомоги з ОСОБА_3 розірваний, та до суду не прибули. З викладеного вбачається, що судом створені належні умови для доведення сторонами своїх позицій щодо заявленої вимоги, щодо невизнання позову.
15.02.2022 в судовому засіданні в режимі відеоконференції бере участь представник позивача ОСОБА_1 .. Позивач ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_3 , представник третьої особи Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до суду не прибули, повідомлені належно, підтверджено матеріалами справи. Позивач клопотала про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, інтереси в суді представлятиме її представник. Третя особа Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація надали Висновок органу опіки та піклування та просили зважаючи на територіальну віддаленість розглянути справу за їх відсутності, при винесені рішення виходити з інтересів дитини. Відповідач, без поважних причин, повторно не з'явився до суду, належність повідомлення про час, місце та дату судового засідання (розгляду) цивільної справи, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1950202953940, заяв (клопотань) про слухання справи чи розгляд за його відсутності на адресу суду не надходило.
Суд, за відсутності підстав до відкладення, які передбачені статтею 223 ЦПК України, та з урахуванням тривалого часу перебування даної справи на розгляді суду, ухвалив про розгляд цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація про позбавлення батьківських прав, за відсутності відповідача, що з урахуванням норм ЦПК України є належно сповіщений про розгляд справи.
Так, частина 1 статті 223 ЦПК України передбачає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави відкладення розгляду справи в судовому засіданні встановлені в частині 2.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги повністю, та вказала, що під час розгляду справи, позов поданий до суду ще в 2018 році, змін у стосунках батька з дитиною не відбулося. Відповідач не здійснює функції піклування, не заявляє про своє бажання брати участь у житті дитини. Просить прийняти до уваги Висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.12.2020, що винесений на підставі матеріалів, які зібрані в суді, щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .. Спеціалісти провели дослідження умов проживання дитини, хто піклується про дитину, було встановлено, що батько не приймає участь у житті дитини. Малолітній ОСОБА_10 , 2016 року народження, має повних п'ять років, однак не знає, що відповідач ОСОБА_3 є його рідним батьком. Спілкування було припинено відповідачем з січня 2017 року, коли дитині не було і одного року, так як неприязні стосунки між батьками стали підставою до розірвання шлюбу. На цей час ніякого спілкування батька з дитиною не відбувається. Відповідач, батько дитини, звертався до опікунської ради, хотів встановити час спілкування з дитиною. Було встановлено час, проте, він жодного разу ним не скористався. Позивач ОСОБА_4 створила нову сім'ю, стосунки дитини з новим чоловіком - дуже гарні, він вважає його своїм батьком, що також відображено у висновку, чоловік матері дитини відноситься до ОСОБА_7 як до рідного сина. Відповідач ОСОБА_3 має бути позбавлений батьківських прав на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України, у зв'язку з тим, що ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, утриманню дитини, і виходячи з поведінки, це його свідомий вибір.
Суд, вислухавши представника позивача, врахувавши доводи позову, відзиву, думку та Висновок Органу опіки і піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.12.2020, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить висновку, що позовє обгрунтований, підставний та підлягає до задоволеня, виходячи з такого.
Відповідно до статі 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21.
Згідно із статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін, позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 , під час перебування в шлюбі (свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 379 від 09.03.2016), який 21.06.2018 розірваний рішенням Солом'янського районного суду м. Києва, справа № 760/2589/17, народився син ОСОБА_5 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 , актовий запис № 3568 від 14.09.2016).
Згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.12.2017 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , 2016 року народження, до його повноліття.
03.01.2018 року Городищенським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження № 55458491, та станом: на 03.01.2018 року була наявна заборгованість в розмірі 16666,00 грн. (рахунок заборгованості по аліментах відповідно до вимог ст.74 Закону України "Про виконавче провадження"); на 01.04.2018 року - 4900,00 грн. (довідка-рахунок № 313/149-48 від 04.04.2018); на 27.06.2018 року - 3010,00 грн. (довідка-рахунок № 336/149-048 від 27.06.2018); на 14.12.2018 - 7976,00 грн. (довідка-рахунок № 921/15.9 - 47 від 14.12.2018); на 06.07.2020 року - 26000,00 грн., що утворилася з червня 2019 (довідка-рахунок № 3201 від 06.07.2020).
Висновком Органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108 - 6885 від 05.05.2018 встановлено, що ОСОБА_3 виплатив заборгованість по сплаті аліментів, повідомив, що любить сина і прагне зустрічей з ним, звернувся з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини. Та врахувавши вік дитини, рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в місті Києві державної адміністрації, вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього ОСОБА_5 , 2016 року народження.
Згідно розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 689 від 28.09.2018, визначено способи участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця кожної суботи з 09.00 до 12.00 та два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
06.04.2019 року малолітньому ОСОБА_5 , 2016 року народження, змінено прізвище на " ОСОБА_5 " та видано повторне свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 .
Відповідно до Висновку № 108-15761 від 04.12.2020 року, розглянуто матеріали справи щодо надання повторного висновку до суду по справі за позовом ОСОБА_12 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно малолітнього ОСОБА_13 , 2016 року народження, та виходячи з наявних матеріалів справи, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації, Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, питання було заслухано 19.11.2020 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації у присутності ОСОБА_14 .. З матеріалів справи вбачається, що батьки дитини перебували у шлюбі з 2016 року до 2017 року. ОСОБА_15 зазначила, що з 2017 року ОСОБА_16 злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про дитину, ухиляється від спілкування з дитиною, не виконує графік побачень, не допомагає, має заборгованість по сплаті аліментів. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2017 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_13 , 2016 року народження. За інформацією Городищенського районного відділу державної виконавчої служби заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.10.2020 становить 30 000 грн.. Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією 05.05.2018 надано до суду висновок № 108-6885 "Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_5 , 2016 року народження". Розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.09.2018 № 689 визначено способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.03.2019 № 189 визначено місце проживання ОСОБА_7 зматір'ю. Згідно з характеристикою, наданою 02.10.2020 закладом дошкільної освіти № 355 "Ясочка", ОСОБА_7 приводить та забирає матір, вітчим ОСОБА_17 та баба дитини. Згідно з висновком психологічного обстеження, наданого 17.11.2020 Міським центром дитини служби у справах дітей та сім'ї Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у ОСОБА_5 сформована прив'язаність до матері, вітчима ОСОБА_17 , якого він називає батьком. Спільна зустріч з ОСОБА_3 не була проведена на підставі заяви матері про відмову від її проведення. ОСОБА_3 повідомив, що матір чинить перешкоди у спілкуванні з сином, аліменти він сплачує, бачив сина у 2017 році, бажає приймати участь у його житті та вихованні. Під час обстеження умов проживання малолітнього за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 17.11.2020 встановлено, що хлопчик разом з матір'ю та вітчимом проживає в квартирі, де створені умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини. ОСОБА_14 працює, житлом забезпечена. ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях до служби заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, повідомив, що звертався до ОСОБА_14 через соціальні мережі та телефонний зв'язок щодо можливості поспілкуватися з сином, але вона постійно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, не реагує на його повідомлення та прохання зустрітися з сином, він не має змоги виконувати рішення щодо графіку побачень, перебуває за кордоном з метою заробітку коштів для сплати аліментів, які перераховує на рахунок матері дитини.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини ОСОБА_7 , 2016 року народження та його матеріального забезпечення.
Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що встановлено безпосередньо у судовому засіданні. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, останній раз бачився з сином в 2017, отже, свідомо нехтує своїми обов'язками як батька, небажає брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують посилання позивача на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків та не приймає участі в житті дитини, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків стосовно свого сина, не приймає участі у його вихованні, не спілкується, з січня 2017 року, з часу коли батьки дитини припинили спільне проживання, не цікавиться його життям та здоров'ям, що свідчить про повну байдужість до подальшої долі свого сина.
Суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком малолітнього сина, своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Протягом розгляду справи відповідач ОСОБА_3 для себе належних висновків не зробив, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчинив.
Жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об'єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_3 намагався виконувати батьківські обов'язки. Сплата заборгованості за виконавчим листом в 2018 році щодо присуджених аліментів, засвідчує лише виконання відповідного рішення суду. Відповідач вкрай формально ставиться до необхідності виконання обов'язку щодо утримання дитини, сплати аліментів.
На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_13 не зашкодить інтересам дитини, його подальшому вихованню та утриманню.
Доводи відповідача ОСОБА_3 з приводу перешкод у спілкуванні з дитиною з боку позивача нічим не підтверджені, а навпаки спростовані ним же у письмових поясненнях до органу опіки та піклування, вказує, що останній раз з сином бачився в 2007 року, перебуває за кордоном, із сином не спілкується.
Інші доводи сторони відповідача та надані ним докази висновків суду не спростовують.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Вирішуючи даний спір, суд враховує висновок органу опіки та піклування від 04.12.2020, а також, рішення Європейського суд з прав людини у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява (№ 70879/11), в якому суд зазначив, що якщо батько не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У зазначеному рішенні розглядалися аналогічні правовідносини, тому суд вважає за можливе застосувати його у вказаній справі, та роз'яснення Верховного Суду у справі № 459/3411/18 , що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Та, зауважив, що лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд виходив з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд не бере до уваги висновок від 05.05.2018, оскільки з дня його винесення ОСОБА_3 не виявив бажання в подальшому сплачувати аліменти, підтверджена наявна заборгованість, приймати участь в житті дитини. Врахування вказаного висновку на думку суду, при наявності нового висновку від 04.12.2020, суперечить встановленим в судовому засіданні обставинами справи та суперечить інтересам малолітньої дитини.
Зазначені висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією ВС в постанові від 13 березня 2019р. по справі №631/2406/15-ц.
Відповідно до частини 2 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Суд, відповідно до статті 141 ЦПК України, при задоволені позовних вимог, стягує сплачений судовий збір з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись нормами Конституції України, Закону України "Про охорону дитинства", Конвенцієї про права дитини, ст. ст. 150, 164-166 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280 - 289 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , позбавити батьківських прав на малолітнього сина ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , понесені судові витрати (судовий збір) в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..
Рішення може бути оскаржено. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (отримання). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. П. Синиця
.