справа № 699/264/21
провадження № 1-кп/691/194/22
23 березня 2022 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021255340000049 відомості 11.02.2021 року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець м. Дрогобич, Львівської області, громадянин України, українець, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючий, одружений, не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
11.02.2021, близько 10 години 50 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті неприязних відносин до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході сварки, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно наніс ОСОБА_6 два удари металевим відром в область носу, лівого ока та лобної ділянки голови, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носу, синців нижньої повіки лівого ока, лобної ділянки зліва, яка згідно висновку експерта № 05-11-01/19 від 08.03.2021 року, відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Суд при розгляді даного кримінального провадження виходить із визначених статтею 22 КПК України засад змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, за якою кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Наведене відповідає засадничим нормам пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України, пункту 15 частини першої статті 7 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 будучи допитаний в суді вину не визнав, та вказав, що з 2014 року проживає в АДРЕСА_2 , товаришує з братом потерпілої. З ОСОБА_6 має напружені відносини. Хтось постійно висипав сміття, думав, що то її чоловік. Особисто не бачив хто викидає сміття на проїжджу частину дороги. Протягом двох тижнів до подій, які покладені в обвинувачення, зробив висновок про те, що це ОСОБА_6 збирає сміття та викидає його на дорогу, яку він почистив до її брата, ОСОБА_7 , з яким у неї неприязні відносини. В розмові 11.02.2021 року це підтвердив і її син ОСОБА_8 , до якого підійшов з проханням щоб той поговорив з матір'ю, щоб вона не робила такого, це було до обіду, та останній сказав, що він сам має піти до неї та поговорити, стукати у вікно голосніше, вона не дочуває. Цього ж дня, прийшов до дому та зібравши сміття, помиї, пішов до подвір'я ОСОБА_6 щоб її пристидити, без скандалу, вірю в Бога. Два рази приніс зібране сміття на її подвір'я та висипав біля порогу. Стукав, ніхто не відкривав. Третій раз коли прийшов із сміттям, ОСОБА_6 стояла на ганку, з мітлою, погрожувала та обзивалася, казала, що жити тут не буду. В руках мав лопату та виварку на 10 - 15 літрів із сміттям, що зібрав, там було лушпиння цибулі, з компоту жмих із сушки яблук, шприци з голкою на 0,5, скляні ампули та інше, яка була заповнена до половини. Почалася перепалка, сказав, що і це сміття викину їй. ОСОБА_6 хотіла ударити мітлою, через руку у якій була виварка, захищався, можливо те, що було у виварці попадало на обличчя їй, був лютий місяць, сміття було з снігом, в іншій руці була лопата. Свідків події не було. Не намагався висипати сміття на голову потерпілої. Синці і садна, які зафіксовані на обличчі ОСОБА_6 могли виникнути внаслідок її нападу, прикривався виваркою, випадало сміття. Коли відійшов, побачив, що у потерпілої біжить кров. Висипав сміття на землю на її подвір'ї. Викликав наряд поліції. Вона запевняла, що цього не робила, але після цього дня помиї не висипаються.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , показала, що в лютому місяці 2021 року почала помічати що хтось висипає сміття на подвір'я, одного разу побачила що це робить сусід ОСОБА_5 , відкрила двері, він почав обзивати, що виношу сміття, і пішов, через деякий час прийшов із лопатою і каструлею (виваркою, відром), хотів висипати, почала його відштовхувати, він не міг пройти до порога, перевертає цю каструлю на голову, стукнув два рази, почала йти кров, і він побіг, дійшла по хати помалу, було погано, зателефонувала до синів, щоб викликали поліцію та повезли до лікарні. Удари були нанесені з правої сторони, по вусі, по голові, відчувала удари камінців, що зібрані на дорозі. Каструля металева, чотирьох відерна, приніс з дому. Побої зразу ж зафіксував син, ОСОБА_9 , сфотографував, які передали слідчому. Лікувалася в дома. З ОСОБА_5 не було неприязних стосунків, хоча він і конфліктна людина, постійно сварився із-за сміття з чоловіком, помер у 2019 році. Сусіда знає рік чи півтора, з того часу як почав виставляти претензії щодо викинутого на дорогу сміття. Все сміття, яке було на дорозі, каміння, тріски, лушпиння, збирав і приносив їй на подвір'я, проживає сама, поблизу хат не має. 11.02.2021 року ОСОБА_5 не погрожувала, він прийшов сам до подвір'я, втретє, щоб висипати сміття, не давала це зробити, та отримала тілесні ушкодження. Покарання на розсуд суду.
Незважаючи на невизнання вини, що розцінено судом як намагання уникнути покарання за вчинений проступок, на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до статті 91 КПК України, органом досудового розслідування були здобуті, а прокурором у судовому засіданні в основу обвинувачення покладені, та судом дослідженні, письмові докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку за ч.1 ст.125 КК України, та процесуальні документи, які знайшли своє об'єктивне підтвердження в суді, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12021255340000049, дата реєстрації провадження: 11.02.2021 16:08:34, заявник ОСОБА_6 , правова кваліфікація (КК України 2001) ст.125 ч.1, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 11.02.2021 до СПД №1 ВП №1 ЧРУП ГУ НП в Черкаській області з заявою звернулася ОСОБА_6 про те, що 11.02.2021 близько 10:50 години перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 сусід ОСОБА_5 спричинив їй тілесні ушкодження. Орган досудового розслідування: Сектор дізнання відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. ПІБ слідчого дізнавача, який здійснює досудове розслідування: ОСОБА_10 , ПІБ прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 ,
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене правопорушення від 11.02.2021 року, за змістом якої 11.02.2021 близько 10:50 год. на грунті раптово виниклих неприязних відносин в ході словесного конфлікту сусід на ім'я ОСОБА_14 в дворі ОСОБА_6 спричинив заявниці тілесні ушкодження шляхом нанесення двох ударів металевим відром в район перенісся та лобу,
- заяви ОСОБА_6 від 12.02.2021 року та чотирьох фотозображень на яких зафіксовано тілесні ушкодження, які наніс ОСОБА_15 , рушник яким потерпіла витирала кров,
- протоколом проведення слідчого експерименту, ілюстрованої таблиці із зображеннями до протоколу слідчого експерименту, від 23.02.2021 року, за участі потерпілої ОСОБА_6 , в ході якого остання показала, що сталося під час конфліктної ситуації та куди ОСОБА_16 наніс їй два удари металевим відром, в область носу та лівої частини обличчя,
- висновком експерта № 05-11-01/19, лікар судово-медичний експерт ОСОБА_17 , від 08.03.2021 року, по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , з урахуванням обставин, що встановлені під час досудового розслідування, висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 05-11-01/15 від 11.02.2021, фотокопії протоколу проведення слідчого експерименту від 23.02.2021 за участі потерпілої, та за підсумками, про те, що тілесні ушкодження, які мали місце на тілі ОСОБА_6 , могли утворитися при обставинах, вказаних нею в протоколі проведення слідчого експерименту від 23.02.2021 (1), у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носу, синців нижньої повіки лівого ока, лобної ділянки зліва, які утворилися від дії тупого твердого предмету. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися в строк, вказаний в постанові (2), дані тілесні ушкодження не спричиняють короткочасного розладу здоров'я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень,
- протоколом роз'яснення прав на захист підозрюваному ОСОБА_5 від 19.03.2021,
- протоколом проведення слідчого експерименту, ілюстрованої таблиці із зображеннями до протоколу слідчого експерименту, від 19.03.2021 року, за участі підозрюваного ОСОБА_5 , в ході якого останній показав, що під час конфліктної ситуації з ОСОБА_6 , остання намагалася нанести декілька ударів по голові, але він почав затулятися металевим відром, потім відступив на кілька кроків назад після чого ОСОБА_6 знизу хотіла нанести удари дерев'яною мітлою, затулявся відром, потім побачив що у ОСОБА_6 почала бігти кров з спинки носа,
- постановою про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021255340000049 від 11.02.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, від 22.03.2021, до 08.04.2021 року,
- висновком експерта № 05-11-01/27, лікар судово-медичний експерт ОСОБА_17 , від 23.03.2021 року, по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , з урахуванням обставин, що встановлені під час досудового розслідування, висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 05-11-01/19 від 03.03.2021, фотокопії протоколу проведення слідчого експерименту від 19.03.2021 за участі підозрюваного, та за підсумками, що тілесні ушкодження, які мали місце на тілі ОСОБА_6 , не могли утворитися при обставинах, вказаних ОСОБА_5 в протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 19.03.2021,
- дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 08.06.2021 № 023-0001229 на підставі ухвали Корсунь-Шевченківського районного суд Черкаської області від 07.06.2021 № 699/264/21.
В судових дебатах прокурор ОСОБА_3 вказав та вважає, що не визнання вини обвинуваченим, це намагання ухилитися від відповідальності за вчинене. Досудове розслідування проведено уповноваженою на те особою, як і під належним керівництвом прокурора. Під час вивчення письмових доказів сторона захисту не звертала на це увагу, тому вказані процесуальні документи не долучалися, вони є в матеріалах кримінального провадження та не стосуються доведеності вини. Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними доказами, покази потерпілої є правдиві, сенсу вводити суд в оману, не має, та її свідчення заслуговують на довіру суду, а до показань обвинуваченого слід відноситись критично. Слідчий експеримент проведений, висновок експерта, щодо отримання потерпілою тілесних ушкоджень, за обставин повідомлених обвинуваченим, не підтверджено. В його діях, крім умисного легкого тілесного ушкодження, також вбачається незаконне проникнення до помешкання потерпілої. Доказів вини обвинуваченого ОСОБА_5 за ст.125 ч.1 КК України достатньо. Просив, ураховуючи особу обвинуваченого, характеризується посередньо, є інвалідом ІІІ - групи з дитинства, ст. ст. 66, 67 КК України - не встановлено обставин, визнати ОСОБА_5 винним за ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн.. Витрати відсутні. Речові докази відсутні. Цивільниій позов не заявлений. Запобіжний захід не обирався. Підстав для обрання немає.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав, кається лише в тому, що не повідомив відповідні органи, про неправомірні дії потерпілої щодо скидання сміття на дорогу та за рекомендацією сина потерпілої пішов до її домоволодіння, щоб провчити, викинувши під поріг зібране, тілесних ушкоджень не наносив, та шкодує що проявив самовпевненість, самонадійність, і додав лишньої роботи суду.
Адвокат ОСОБА_4 вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 підлягає виправданню внаслідок порушення органом досудового розслідування вимог процесуального права. Вказує, що дослідивши всі надані в судовому засіданні письмові докази прийшов до висновку, що досудове розслідування проводив дізнавач ОСОБА_18 , але у судовому засіданні не надано жодних процесуальних документів підтверджуючих його повноваження, як і не надано підтвердження (постанови) на повноваження прокурора, ні на проведення, ні на здійснення нагляду, ні на затвердження обвинувального акта. З цього питання є практика Верховного Суду, так, Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування не достатньо. На даній стадії прокурор позбавлений можливості долучати будь-які докази, навіть, якщо вони і є, а суд повертатись до дослідження додаткових доказів. Таким чином, розслідування проведено не уповноваженою особою, що тягне визнання доказів неналежними, та ухвалення виправдувального вироку - п.1 ч.1 ст.373 КПК України.
Суд вважає необхідним зазначити, що на початку судового розгляду цього кримінального провадження судом у порядку статті 348 КПК України обвинуваченому роз'яснено суть обвинувачення та з'ясовано, чи зрозуміло воно йому, обвинувачений ОСОБА_5 не вказав на те, що не розуміє пред'явлене йому обвинувачення (1), що ані під час підготовчого судового засідання, ані під час судового розгляду сторона захисту не заявляла про те, що той чи інших доказ їм не був відкритий (2), що вивчаючи той чи інший письмовий доказ, який надавався прокурором та надаючи можливість висловитись щодо його належності, допустимості, достовірності, сторона захисту не звертала увагу суду на те, що зібрані докази є недопустими, так як зібрані в порушення норм КПК України, неповноважною особою - дізнавачем, чи неповноважним прокурором, та не заперечували щодо їх приєднання до судового провадження, як і не клопотала на відповідній стадії судового розгляду, щодо надання прокурором чи перевірки судом наявності відповідних процесуальних рішень (3).
За нормами статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12021255340000049 від 11.02.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України дізнавач ОСОБА_10 створював, збирав докази та приймав рішення, та є уповноваженою особою для здійснення повноважень дізнавача у кримінальному провадженні, оскільки, вчиняв у даному кримінальному провадженні процесуальні дії згідно статті 40-1 КПК України, за наявності процесуальних документів, які уповноважують особу на вчинення таких дій.
Виходячи з положень КПК України, суд, зазначає, що повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначено частиною 2 статті 36 КПК України, та законом чітко визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора (частина 1 даної статті). Прокурор уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом (п.13, п.14 ч.2 ст.36 КПК України), здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідування, уповноважений, окрім іншого, підтримувати державне обвинувачення в суді (п.15 ч.2 ст.36 КПК України)
Як вбачається з наданої прокурором постанови керівника Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_19 від 04.06.2021, яка міститься в матеріалах судового провадження (а.с. 42), змінено групу прокурорів, визначно її склад, в тому числі й прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_20 , та в її мотивувальній частині зазначено, що "У вказаному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів у складі начальника Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та прокурорів відділу ОСОБА_12 , ОСОБА_11 і ОСОБА_13 .. У зв'язку із змінами в структурі та штатному розписі Черкаської обласної прокуратури, внесеними наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 "Про день початку роботи окружних прокуратур" визначено 15.03.2021 днем початтку роботи окружних прокуратур та наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 2ш затверджено структуру та штатну чисельність Черкаської обласної прокуратури, виникла необхідність змінити групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні".
Враховуючи викладене, зміст постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 04.06.2021 повністю відповідає і ґрунтується на положеннях закону щодо визначення повноважень прокурора відповідно до частини 2 статті 36 КПК України, а посилання захисника про те, що прокурор ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями прокурора у ході досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження, суперечить положенням закону.
Що стосується доводів захисника з цих питань, піднятих в судових дебатах, то вони є необґрунтованими.
За визначенням статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. З огляду на встановлене, суд вважає, що процесуальні (слідчі) дії, проведені у відповідності з вимогами КПК України, оскільки конституційні права обвинуваченого ОСОБА_5 не порушувалися, перешкод у реалізації його процесуальних прав не чинилося. Недопустимості того чи іншого доказу (ст. ст. 87 - 89 КПК України) в судовому засіданні не встановлено.
За вказаних обставин можна вважати, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_5 , є таке, що ґрунтується на доказах, отриманих законним шляхом, з огляду на вимоги статті 17 КПК України.
Оцінюючи досліджені докази, кожний окремо та в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, такими, що узгоджуються між собою, та достатніми, щоб покласти їх в основу вироку, приходячи до висновку, що винуватість обвинуваченого поза розумним сумнівом знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду цього кримінального провадження, та керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає доведеними, вчинення ОСОБА_5 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку з чим кваліфікує дії останнього, як умисне легке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_21 , суд враховує вчинення ним кримінального проступку за визначенням статті 12 КК України, відсутність обтяжуючої та пом'якшуючої покарання обставини, бере до уваги особу винного та його позицію до вчиненого, який вину не визнав, за місцем проживання та роботи у АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" Корсунь-Шевченківська дільниця Канівського відділення характеризується посередньо, не судимий, позицію державного обвинувачення та потерпілої сторони, відносно міри покарання, та дійшов до висновку, що ОСОБА_5 необхідно обрати покарання у межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу. Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених частиною 2 статті 50 КК України цілей покарання.
Суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах "Бакланов проти Росії" від 09.06.2015 р. та "Фрізен проти Росії" від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У рішенні по справі "Ізмайлов проти Росії" від 16.10.2008 р. ЄСПЛ вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистого надмірного тягаря для особи".
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався, клопотань про застосування відносно нього запобіжного заходу не заявлено.
Цивільний позов не заявлено.
Витрати на залучення експертів, речові докази, відсутні.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп..
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази, судові витрати відсутні.
Захід забезпечення кримінального провадження не обирався.
На вирок може бути подана апеляційна скарга учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1