"06" квітня 2022 р.
Справа №150/68/22
Провадження по справі №3/150/46/22
06 квітня 2022року с. Мазурівка
Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., при секретарі Вітковській О.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №322868, складеного 13.01.2022 року інспектором СРПП Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Шлапаком Є.М., 13.01.2022 року о 23 год. 05 хв. по вул. Леніна, 178 с. Моївка Могилів - Подільського району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHERY AMULET, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на предмет вживання алкоголю проводився на місці зупинки транспортного засобуіз застосуванням приладу DRAGER 6810, тест №2874.
В протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 А Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнає, заперечує факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Пояснив, що працівником поліції було порушено процедуру складення протоколу про адміністративне правопорушення. Поліцейський не представився, світив в обличчя, відмовився направити ОСОБА_1 в лікарню для огляду на предмет вживання алкоголю. Працівником поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 права, процедура оформлення протоколу відбувалася у відсутність свідків. Працівники поліції забрали у нього автомобіль, чим позбавили ОСОБА_1 можливості доїхати до лікарні задля проходження огляду на стан сп'яніння. Зазначив, що йому не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення. Зауважив, що неодноразово вказував працівникам поліції на те, що він не перебуває в стані алкогольного сп'яніння, у нього відсутні будь - які зовнішні ознаки, які б вказували на стан сп'яніння. Працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичне обстеження, діставши при цьому розпаковану пластикову трубку «Драгер», з огляду на зазначене та відсутність свідків ОСОБА_1 не погоджувався на проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу і пропонував поїхати до лікарні з метою проходженн огляду на предмет вживання алкоголю, в чому працівники поліції відмовили та наполягли на проходження огляду на місці.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у вказаному стані, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Відповідно до пункту 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1032, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Так, відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 6 розділу І вище зазначеної Інструкції).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків (пункт 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»; пункт 6 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 №1452/735).
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду пункт 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами частин 2, 3, 4, 5 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Як вбачається із матеріалів справи, огляд водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, зокрема, алкотестом DRAGER, що стверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не наведено підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не містить дати його складання.
Окрім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та як свідчать додані до нього матеріали, стверджує сам ОСОБА_1 , протокол складено у відсутність свідків, що свідчить про порушення пункту 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»; пункту 6 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до вимог ч.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року за №1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому згідно оглянутого в судовому засіданні тесту №2874 від 13.01.2022 встановлено, що він не містить номеру протоколу про адміністративне правопорушення, до якого вище вказаний документ має додаватись.
Відповідно до ч.5 та ч.6 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно до п. п. 8, 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), а у відповідності до розділу 1 п. 7 цієї Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
До протоколу серії ААБ №322868про адміністративне правопорушення долучено оформлене працівником поліції Шлапаком Є.М. направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказане направлення не містить при цьому відомостей про кількісний показник позитивного результату (стану алкогольного сп'яніння) огляду ОСОБА_1 , який проводився за допомогою технічного приладу DRAGER, який після проведення тесту повинен мати цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Окрім цього, в направленні на огляд водія відсутні відмітки про ознайомлення ОСОБА_1 із вказаним документом.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На підтвердження, чи спростування пояснень ОСОБА_1 судом досліджено відеозапис, з якого вбачається, що свідки під час проходження огляду з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом відсутні, також в присутності свідків не зафіксована відмова пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Окрім того, відтворений судом відеофайл, доданий до адміністративного матеріалу,свідчить про те, що працівниками поліції не проводилась відеозйомка проходження ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу огляду на предмет вживання алкоголю.
При цьому, з долученого відеозапису по факту вчинення 13.01.2022 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, судом не встановлено обставин роз'яснення останньому прав та обов'язків, передбачених Конституцією України та КУпАП, в тому числі права на користування правовою допомогою.
Із змісту ст. 266 КУпАП слідує, що запідозрити водія у керуванні автомобілем у нетверезому стані інспектор поліції вправі лише в присутності двох свідків та обов'язковим (при згоді водія) використанням технічного засобу, а вразі незгоди з його результатами, направити на огляд в медичний заклад.
Отже, в порушення вимог вищевказаних Інструкцій та ст. 266 КУпАП працівник поліції належним чином не зафіксував в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №322868 від 13.01.2022 року та інших матеріалах факт відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я. При вказаних не з'ясованих обставинах, відсутності доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, сам по собі наявний протокол про адміністративне правопорушення не дає достатньо підстав для впевненого і переконливого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 в скоєнні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вищезазначені обставини свідчать про порушення працівником поліції процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №322868 від 13.01.2022 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналогічні позиції стосовно допущених працівниками поліції порушень оформлення матеріалів справи та інших документів у справах про адміністративні правопорушення викладені Верховним судом у постановах по справі № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року (доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення), по справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) від 08.07.2020 року (сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення), по справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року (відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є неналежним доказом, якщо в протоколі немає посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис).
Пунктом 11 частини першої (Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 ЗУ «Про Національну поліцію», одним із превентивних заходів є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як свідчить правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.11.2018 по справі №524/5536/17 (адміністративне провадження №К/9901/1403/17), відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення додано диск з відеозаписом. Однак, суд, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що диск з відеозаписом не є належним, достатнім та допустимим доказом, що беззаперечно доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки, технічний запис не містить назву технічного засобу, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Вище зазначені обставини є підставою для виключення наданого відеозапису з числа доказів у розумінні ст.251 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згiдно із статею 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Уci сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України. Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року N 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» є джерелом національного права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції“ (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97). ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). Згідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП вважається недійсним. За таких обставин, приходжу до висновку, що працівниками поліції при складанні протоколу порушено вимоги Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що вказує на недопустимість доказів, отже, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є таким, що складений з порушенням вимог законодавства, та не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягається до відповідальності, а отже провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В силу ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів правил України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а за змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи, керуючись законом та правосвідомістю, приходжу висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 за протоколом серії ААБ №322868 не доведено поза всяким розумним сумнівом факт порушення 13.01.2022 року ОСОБА_1 вимог п. 2.9 А ПДР, та відсутність таким чином складу і події адміністративного правопорушення, відповідальність за яке настає за ч.1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у справі.
Згідно п.1 ст.247 КУАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.40-1 КУпАП.
Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі наведеного, відповідно до ст.221, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП та керуючись ст., ст.9, 40-1, 140, 251, 256, 280, 283, 284, 287, 291, 294 КУпАП,-
Провадження по справі за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена згідно статей 287-289 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, потерпілим протягом десяти днів з дня її винесення.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати дану справу.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК