79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.03.2022 Справа № 914/12/22
місто Львів
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Аутдор», м. Одеса
про стягнення 2258,38 грн.
Суддя Щигельська О.І.
Представники сторін не викликались
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Аутдор» про стягнення 1957,13 грн заборгованості з орендної плати, 105,54 грн пені та 195,71 грн штрафу.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи № 914/12/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
11.01.2022 ухвалу суду від 10.01.2022 надіслано на адреси місцезнаходження сторін, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Кореспонденцію, що надсилалась на адресу відповідача ТОВ «Інтер Аутдор», а саме 65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Балківська, будинок 120/1 - 08.02.2022 повернуто на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (Довідка про причини повернення/досилання Ф.20).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов'язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.01.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Аутдор» було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 27. Балансоутримувачем орендованого майна - НУ «Львівська політехніка» встановлено, що об'єкт оренди орендарем не використовується і його майно відсутнє, що засвідчено у Акті огляду орендованого державного майна від 05.07.2021, відповідно Договір вважається припиненим 05.07.2021.
Однак за період з 01.03.2020 року по 05.07.2021 року включно відповідачем допущено заборгованість з орендної плати в розмірі 1957,13 грн. Крім того за несвоєчасну сплату орендної плати позивачем нарахована пеня в сумі 105,54 грн. А також, оскільки заборгованість зі сплати орендної плати до державного бюджету становить загалом більше, ніж три місяці, відповідно до п.3.8 Договору, нарахований штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 195,71 грн. Зазначені обставини зумовили звернення до суду із позовною заявою про стягнення.
Аргументи відповідача
Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
30.01.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 №232 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (позивач по справі, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Аутдор» (відповідач по справі, орендар за договором) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №27, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частини внутрішньої стіни вестибюлю навчального корпусу №4 (далі - майно), загальною площею 2,16 кв.м, розміщеного за адресою: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 5, що перебуває на балансі Національного університету «Львівська політехніка» (далі - балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 30.09.2009 року і становить за незалежною оцінкою 4475,00 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень 00 ко п.) без ПДВ (п.1.1).
Зазначене підтверджується актом приймання-передавання нерухомого державного майна №27/2010 від 30.01.2010 року, підписаним представниками сторін та балансоутримувача, скріпленим їх печатками.
Як визначено у п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою розміщення рекламно-інформаційного стенда на внутрішній стіні вестибюлю (інше використання майна).
Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика) становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2009 року 56,44грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди січень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди жовтень 2009 року на індекси інфляції за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної, плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж,у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету на рахунок визначений Управлінням Державного Казначейства України, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 23949066, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080200 ); 50% на рахунок Балансоутримувача.
У п.п. 5.3 Договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
У відповідності до п.п. 3.7, 3.8 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
05.07.2021 балансоутримувачем було проведено огляд державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі Національного університету «Львівська політехніка», державне нерухоме майно знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 5 та складено Акт огляду орендованого державного майна яким встановлено, що частина внутрішньої стіни загальною площею 2,16 м2 у вестибюлі навчального корпусу №4, за адресою: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 5 яка використовувалась орендарем ТзОВ «Інтер Аутдор» для розміщення інформаційного стенда, на даний час не використовується та його майно відсутнє.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем взяті на себе за Договором зобов'язання зі сплати орендної плати належним чином не виконувались, відтак, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до ТОВ «Інтер Аутдор» із претензією від 06.07.2021 за №11-11-03756 про сплату заборгованості по орендній платі, а також нарахованої пені та штрафу, станом на 25.06.2021 року в 20-ти денний термін, в якій також зазначено, що в разі непогашення зазначеної заборгованості регіональне відділення звертатиметься в суд для примусового стягнення заборгованості. На підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем долучено копію фіскального чеку установи зв'язку АТ «Укрпошта» від 07.07.2021 року.
Докази надання відповіді на претензію чи погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Оскільки вказану претензію залишено без відповіді та задоволення, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Аутдор» про стягнення 1957,13 грн заборгованості з орендної плати, 105,54 грн пені та 195,71 грн штрафу.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами 30.01.2010 року договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 27 є договором найму (оренди) майна.
Як визначено ст.759, ч.1 ст.760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 238 ГК України визначено особливості оренди майна у сфері господарювання, зокрема встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6).
Так, у відповідності до ч.ч. 1-3 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
У ч.5 ст.762 ЦК України зазначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним
За ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що починаючи з березня 2020 року ТОВ «Інтер Аутдор» прострочено сплату орендної плати за більше ніж три місяці поспіль, зокрема у нього виникла заборгованість з врахуванням індексації в розмірі 1957,13 грн.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Доказів погашення заборгованості чи інших доказів на спростування позиції позивача відповідачем не долучено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 105,5 грн пені та 195,71 грн штрафу обґрунтовані.
Суд також звертає увагу на те, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Зазначений висновок кореспондує правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного суду від 02.04.2019 по справі № 917/194/18, 09.02.2018 по справі №911/2813/17, від 22.03.2018 по справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 по справі № 922/1720/17.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Аутдор» про стягнення 1957,13 грн заборгованості з орендної плати, 105,54 грн пені та 195,71 грн штрафу обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судовий збір в розмірі 2270,00 грн. покладається на відповідача в порядку п.2 ч.1 ст.129 ГПК України в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Аутдор» (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Балківська, будинок 120/1; ідентифікаційний код 32979455) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, Львівська обл., місто Львів, вул. Коперника М., будинок 4; ідентифікаційний код 42899921) 1957,13 грн заборгованості з орендної плати, 105,54 грн пені, 195,71 грн штрафу та 2270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано суддею 31.03.2022.
Суддя Щигельська О.І.