79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.03.2022 Справа № 914/3061/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Синчука М.М., за участю секретаря судового засідання Кравчук І.В., розглянувши матеріали заяви (вх.№4032/22 від 14.02.2022) представника Приватного підприємства «Патронат» про стягнення судових витрат
у справі № 914/3061/21
за позовом: Комунального підприємства «Луцькводоканал», м. Луцьк
до відповідача: Приватного підприємства «Патронат», м. Львів
про: стягнення 966 549,25 грн
Представники учасників справи:
позивача: не з'явились;
відповідача: Рабінович М.П.-представник.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено. До закінчення судових дебатів представником відповідача зроблено заяву про намір протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подати докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Канцелярією Господарського суду Львівської області зареєстровано заяву (вх.№4032/22 від 14.02.2022) представника Приватного підприємства «Патронат» про стягнення судових витрат. До заяви долучено докази, що підтверджують витрати відповідача на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 17.02.2022 заяву представника Приватного підприємства «Патронат» про стягнення судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2022.
Ухвалою суду від 28.02.2022 розгляд заяви відкладено на 28.03.2022.
У судове засідання 28.03.2022 представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду заяви (вх.№4032/22 від 14.02.2022) представника Приватного підприємства «Патронат» про ухвалення додаткового рішення позивача було належним чином повідомлено засобами поштового зв'язку на адресу згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.
У судове засідання 28.03.2022 представник відповідача (заявник) з'явився, надав пояснення щодо поданої заяви, вимоги викладені в ній повністю підтримує.
Відповідно до ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У судовому засіданні 28.03.2022 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Позиція заявника (відповідача).
Під час розгляду в суді першої інстанції господарської справи № 914/3061/21 відповідачем здійснено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується копією Договору № 03-П про представництво інтересів та надання правової допомоги від 15.11.2021, копію Акту наданих послуг № 07/02/22/4 від 07.02.2022, копією опису виконаних робіт та наданих послуг у господарській справі № 914/3061/21.
Обставини, встановлені судом.
Відповідач у поданому до господарського суду відзиві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме судові витрати, які складаються із витрати на правову допомогу орієнтовний розмір яких становить 60 000,00 грн.
Представництво інтересів відповідача у процесі здійснювалось адвокатом Рабіновичом М.П., що діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1011089 від 06.12.2021.
Представником відповідача було долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правової допомоги № 03-П від 15.11.2021, укладеного між ПП «ПАТРОНАТ» та Адвокатським Об'єднанням «Інновейшн Легал Груп» в особі Керуючого партнера Рабіновича Михайла Петровича.
Відповідно до умов п. 1,2,3,4,5. Договору про надання правової допомоги.
Виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт зобов'язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні, для виконання даного Договору.
За послуги згідно п. 6 цього Договору Клієнт сплачує Виконавцю гонорар за надання правової допомоги у господарській справі №914/3061/21 у суді першої інстанції у сумі 60 000, 00 грн.
Відповідно до п. 8 Договору сторони погодили, що факт надання правової допомоги за цим Договором фіксується у Акті наданих послуг, який складається та підписується сторонами після винесення кінцевого судового рішення у відповідній судовій інстанції.
Оплата виконуваних Виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється Клієнтом протягом 6 (шести) місяців з моменту прийняття судом першої інстанції кінцевого рішення, а апеляційним судом - постанови відповідно, шляхом здійснення переказу грошових коштів на банківський рахунок Об'єднання.
В матеріалах справи міститься опис виконаних робіт та наданих послуг, виконаних Адвокатським Об'єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №914/3061/21.
Відповідно до наданого представником відповідача опису виконаних робіт, Адвокатським Об'єднанням «Інновейшн Легал Груп» надано наступні послуги: Ознайомлення із позовною заявою КП «Луцькводоканал» та додатками до неї - 3 год., підготовка та подання адвокатських запитів - 2 год., формування правової позиції для ПП «Патронат», підготовка та подання відзиву на позовну заяву - 8 год., аналіз законодавства та пошук актуальної релевантної судової практики - 4 год., участь у судових засіданнях - 4 судових засідання, загальною вартістю 60 000, 00 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься Акт наданих послуг №07/02/22/4 від 07.02.2022 на загальну суму 60 000, 00 грн.
Аргументи і висновки суду.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено: інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 23 листопада 2021 року, справа № 908/3182/20.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Суд, дослідивши надані представником відповідача докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку, що вартість виконаних представником позивача робіт відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву представника Приватного підприємства «Патронат» про стягнення судових витрат - задовольнити.
2.Стягнути з Комунального підприємства «Луцькводоканал» (43010, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 26, ідентифікаційний код 03339489) на користь Приватного підприємства «Патронат» (79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 129, ідентифікаційний код 23967667) 60 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 30.03.2022.
Суддя Синчук М.М.