Справа № 465/5005/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.
Провадження № 22-ц/811/251/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 70
24 березня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Акопджанової Катерини Ігорівни на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
в травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що у неї та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_3 , яка залишилася проживати із нею. Батько дитиною не цікавиться та коштів на її утримання не надає.
Ураховуючи викладене та те, що відповідач має мінливий дохід, позивачка просила стягнути з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 29 травня 2013 року і до досягнення нею повноліття.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 29 травня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Розподілено судові витрати.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач є батьком дитини, проте не надає їй матеріальну допомогу, що є підставою для стягнення із нього аліментів в примусовому порядку.
Не погоджуючись із заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2013 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Акопджанова К. І. оскаржила таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, постановлене з грубим порушенням норм матеріального права та таким, що прийняте без врахування фактичних обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у 2013 році, що відповідно до положення частини першої статті 288 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення. Заявник також посилається на те, що сума аліментів станом на 2013 рік є неспівмірною із мінімальною заробітною платою. Крім того, зазначає, що у відповідача у 2015 та 2018 роках народилося ще дві дитини, що не було враховано при стягненні з нього аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Оскільки дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у відповідності до приписів частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 ЇЇ батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Пред'являючи позов, ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги на утримання їхньої спільної дочки.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
Частиною першою статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частина перша статті 184 СК України передбачає, що, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, визначив розмір аліментів, що станом на 2013 рік був обґрунтованим та відповідав матеріальним потребам дитини.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він має стабільний заробіток, тому стягнення аліментів у твердій сумі вважає неправомірним.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що відповідач не довів належними та допустимими доказами своїх доводів про те, що розмір стягнутих районним судом аліментів є необґрунтованим, не надав також і довідки про свої доходи за 2013 рік (станом на день ухвалення заочного рішення).
Щодо доводів апеляційної скарги про спосіб стягнення аліментів.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду першої інстанції) було передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При цьому СК України передбачав підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язував їх виключно зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України ).
З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів міг бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач.
При цьому право застосування норми права належить виключно суду.
За встановлених судом першої інстанції обставин даної справи, колегія суддів погоджується що визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі відповідає якнайкращим інтересам дитини сторін.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для скасування правильного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції немає.
Доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції також відхиляються, оскільки ЦПК України у редакції станом на час ухвалення рішення судом не вимагав відправляти повістки-повідомлення сторонам справи з повідомленням про вручення, тому відповідних доказів у матеріалах справи нема. При цьому на а.с. 21 на звороті міститься відмітка адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Львівській області про правильність зазначення адреси ОСОБА_1 , на яку й була направлена повістка-повідомлення.
Слід наголосити, що навіть, якби суд першої інстанції допустив порушення процесуального права при розгляді справи, це не призвело б до скасування заочного рішення, оскільки це не призвело до неправильного вирішення спору по суті та неправильного визначення розміру аліментів.
Під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи вірних висновків суду не спростовують.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 24 березня 2022 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Акопджанової Катерини Ігорівни залишити без задоволення.
Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 22 липня 2013 року залишити без змін.?
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 24 березня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич