Справа № 464/5763/18 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/811/4197/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 41
24 березня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маліцької Ірини Олексіївни на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 30 вересня 2021 року (повний текст рішення складено 18 жовтня 2021 року), у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в жовтні 2018 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулося в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 03 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 70 500 доларів США на строк до 01 червня 2018 року.
На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_2 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 , утворилася кредитна заборгованість, яка станом на 13 вересня 2018 року склала 4 236,33 доларів США.
Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 4 236,33 доларів США та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 травня 2020 року, яка набрала законної сили, провадження у справі в частині вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 236,33 доларів США.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не виконала умови договору та допустила прострочення сплати кредиту, у результаті чого утворилася заборгованість, яку й було стягнуто рішенням суду. При цьому суд вказав, що АТ «Універсал Банк» підвищив відсоткову ставку за кредитом відповідно до умов кредитного договору, тому підстав для зменшення розміру заборгованості немає.
Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Маліцька І. О. оскаржила таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, постановлене з грубим порушенням норм матеріального права та таким, що прийняте без врахування фактичних обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач виплатила кредит з нарахованими на нього відсотками за договором, проте банк самовільно підвищив відсоткову ставку, у результаті чого й виникла спірна заборгованість. Заявник стверджує, що підвищення відсоткової ставки відбулось незаконно, без згоди позичальника, тому остання не має нести додатковий тягар з її виплати.
Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Оскільки дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у відповідності до приписів частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 03 червня 2008 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 70 500 доларів США на строк до 01 червня 2018 року зі сплатою 14 % річних.
Відповідно до пункту 1.3.2 Договору за користування кредитними коштами понад строк кредитування (або терміни погашення за графіком погашення кредиту), встановлений цим договором, процента ставка встановлюється в розмірах 28,00 % річних.
В пункті 5.1 розділу 5 «Порядок змін процентної ставки» кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема статті 651 ЦК України, сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розміри процентних ставок, передбачених договором, в сторону збільшення у разі настання будь-якої з наступних обставин: - здійснення поточних коливань процентних ставок за вказаними та/або кредитами або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж 5 відсотків у порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладеного цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 5 відсотків пунктів по банкових кредитах «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.
У пункті 5.2 цього договору сторони погодили, що при настанні обставин, передбачених пунктом 5.1 цього договору, банк може збільшити розміри процентних ставок, передбачених договором в наступному порядку: про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру, позичальник повідомляється шляхом направлення йому банком поштою відповідного рекомендованого (листа) повідомлення за адресою позичальника, що вказана у розділі 8 договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси.
ПАТ «Універсал Банк» у встановленому договором порядку 09 липня 2008 року повідомило ОСОБА_1 про підвищення процентної ставки з 01 вересня 2008 року до 30,5 %.
ОСОБА_1 оскаржила такі дії банку в суді, проте постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 464/612/20, яка набрала законної сили, у задоволенні її позову було відмовлено.
Судовим рішенням встановлено правомірність підвищення відсоткової ставки до 30,5 %.
Пред'являючи позов, банк посилався на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору за ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 13 вересня 2018 року склала 4 236,33 доларів США.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України та умовами договору передбачено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошове зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахувань встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний суд перевірив поданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості та вважає його обґрунтованим, тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позов банку в повному обсязі.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неправомірність застосування до спірних правовідносин підвищеної відсоткової ставки за кредитом, оскільки це питання вже було предметом розгляду в іншій справі № 464/612/20 і суд встановив правомірність дій банку з підвищення відсоткової ставки до 30,5%, тому розмір заборгованості у даній справі слід рахувати з урахуванням цієї підвищеної ставки.
Згідно із положеннями частини четвертої та п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надав обґрунтованого контррозрахунку, який би викликав сумніви у правильності розрахунку банку. Натомість наданий ОСОБА_1 розрахунок не містить календарних дат, періодів та розміру застосованої при розрахунку відсоткової ставки. Не надано заявником також і квитанцій про сплату заборгованості, з якої було б видно, що кошти банком зараховані не за призначенням, зокрема на погашення відсотків чи тіла кредиту, хоча вона в апеляційній скарзі посилається саме на цю обставину. Тобто відповідач не довела своїх заперечень належними та допустимими доказами.
Наведені доводи, які є аналогічні доводам відзиву на позову заяву, вірно оцінено судом першої інстанції, та спростовано в оскаржуваному рішенні.
Під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи вірних висновків суду не спростовують.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 24 березня 2022 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маліцької Ірини Олексіївни залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 30 вересня 2021 року залишити без змін.?
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 24 березня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич