Справа № 466/9731/21 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/324/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 53
24 березня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Обласна база спеціального медичного постачання» - адвоката Вишневського Миколи Станіславовича на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 грудня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Обласна база спеціального медичного постачання», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 08 травня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Комунальному некомерційному підприємству Львівської обласної ради «Обласна база спеціального медичного постачання» (далі - КНП ЛОР «Обласна база спеціального медичного постачання») та перебував під керуванням його працівника - ОСОБА_2 , та автомобіля марки Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_1 .
Винним у ДТП визнано водія автомобіля марки Daewoo Lanos - ОСОБА_2 і постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року, яка набрало законної сили, його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4 та 124 КУаАП.
Цивільна відповідальність водія автомобіля марки Daewoo Lanos була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»).
Страховим актом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодження колісного транспортного засобу № ФС-44, складеним ФОП ОСОБА_3 , визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Honda Civic без урахування ВТВ у розмірі 143 329 грн 54 коп.
Страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховиком виплачено у розмірі 76 653 грн 03 коп.
Ураховуючи викладене та те, що ОСОБА_2 під час ДТП перебував у трудових відносинах із КНП ЛОР «Обласна база спеціального медичного постачання», позивач просив стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням у розмірі 66 676 грн 51 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 29 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з КНП ЛОР «Обласна база спеціального медичного постачання» на користь ОСОБА_1 66 676 грн 51 коп. збитків.
Розподілено судові витрати.
Судове рішення мотивовано тим, що страхова компанія виплатила відшкодування в межах ліміту, а різницю між завданими збитками та лімітом відповідальності страхової компанії має бути відшкодовано за рахунок власника автомобіля Daewoo Lanos, з яким до того ж винний у ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах.
Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2021 року, представник КНП ЛОР «Обласна база спеціального медичного постачання» - адвокат Вишневський М. С. оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, постановлене з грубим порушенням норм матеріального права та таким, що прийняте без врахування фактичних обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів отримання страхового відшкодування від страхової компанії, у той час як страхувальник має відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту та сплаченим страховим відшкодуванням. Відтак, на думку заявника, позивач не довів свого позову та розміру матеріальної шкоди, яку повинен відшкодувати відповідач.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Оскільки дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у відповідності до приписів частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 08 травня 2021 року сталася ДТП за участю автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить КНП ЛОР «Обласна база спеціального медичного постачання» та перебував під керуванням його працівника - ОСОБА_2 , та автомобіля марки Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_1 .
Винним у ДТП визнано водія автомобіля марки Daewoo Lanos - ОСОБА_2 і постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року, яка набрало законної сили, його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4 та 124 КУаАП.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільна відповідальність водія автомобіля марки Daewoo Lanos була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
Страховим актом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодження колісного транспортного засобу № ФС-44, складеним ФОП ОСОБА_3 , визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Honda Civic без урахування ВТВ у розмірі 143 329 грн 54 коп. та здійснено відповідне страхове відшкодування у межах ліміту у розмірі 76 653 грн 03 коп.
Згідно статті 1194 ЦК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
При цьому відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від19вересня 2018року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18).
Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від: 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 (провадження № 61-14417св19), 30 червня 2020 року у справі № 200/12295/17 (провадження № 61-6325св19), 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19 (провадження № 61-9194св20).
Оскільки страховик виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справа № 686/17155/15-ц (провадження № 61-18840св18).
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 450/3453/17 (провадження № 61-13380св19).
Різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у даному випадку складає 66 676 грн 51 коп., яку суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із власника (відповідача) транспортного засобу, керуючи яким ОСОБА_2 порушив ПДД та завдав шкоди позивачеві.
При цьому, розмір страхової виплати та факт її виплати позивачу, останнім визнається, а невизнання цих фактів відповідачем, не має правового значення, адже не входить до предмету доказування у справі, оскільки предметом позовних вимог стягнення страхового відшкодування позивачем не заявлено.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру шкоди відхиляються колегією суддів апеляційного суду з огляду наявні матеріали справи, яким судом дана належна оцінка, зокрема страховому акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» № 4640/1 та звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодження колісного транспортного засобу № ФС-44, складений ФОП ОСОБА_3 , які відповідачем жодним чином не спростовані.
Клопотання про проведення відповідної судової експертизи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій відповідач не заявляв, хоча в апеляційній скарзі посилався, зокрема й на не проведення районним судом такої експертизи, тобто своїм правом на спростування доказів, поданих позивачем, не скористався.
Під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи вірних висновків суду не спростовують.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 24 березня 2022 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Обласна база спеціального медичного постачання» - адвоката Вишневського Миколи Станіславовича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 грудня 2021 року залишити без змін.?
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 24 березня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич