Справа № 454/3079/18 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/811/4144/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 11
24 березня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Жукровська Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Волсвинська сільська рада Сокальського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні заїздом,
в жовтні 2018 року позивачі звернулися в суд з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що за житловою вулицею, яка розділяє будинковолодіння сторін у справі, знаходиться город належний позивачам на праві власності, доступ до якого обмежили відповідачі, а саме, загородили забором житлову вулицю та вільний проїзд до городу і збудували дашок (навіс) від будівлі, чим чинять перешкоди в користуванні проїздом до городу по житловій вулиці, яка відноситься до земель загального користування. Усунути перешкоду в добровільному порядку відповідачі відмовляються. Звернення до сільської ради для вирішення спору, результату не дав.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року в позові ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Волсвинська сільська рада Сокальського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні заїздом відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом залишено поза увагою, що згідно із генеральним планом проїзд до городу позивачів йде по житловій вулиці, яка відноситься до земель загального користування. Оскільки проїзд є землею загального користування, доступ до нього має бути відкритий. А усунути створені відповідачами перешкоди у користуванні проїздом, останні в добровільному порядку відмовляються. Також зазначає, що сільська рада, як власник земель загального користування, не погоджувала відповідачам в межах передбачених статтями 116 ,118 ЗК України процедур, меж земельної ділянки, як не відбулося такого погодження і з позивачами, як суміжними землекористувачами. Земельна ділянка під будинком відповідачів, у встановленому законом порядку не сформована.
Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Рішення суду позивачкою ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржується.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також на те, що рішення про виклик учасників справи в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання пояснень не приймалось, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які не з'явились.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивачі в порядку спадкування за законом є власниками житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби (кадастровий номер: 4624881300:10:007:0011), розташованої в с. Волсвин Сокальського району.
Навпроти будинковолодіння позивачів, через вулицю загального користування, за адресою АДРЕСА_2 , знаходиться будинковолодіння ОСОБА_3 , в якому крім останньої проживає її син ОСОБА_4 , його дружина та троє дітей.
З відповіді, наданої Головою сільської ради, вбачається, що за житловою вулицею, яка розділяє будинковолодіння сторін у справі знаходиться город, який перебуває у власності позивачів. Дійсно прохід на город був через подвір'я ОСОБА_3 , який згодом перекрив ОСОБА_4 .
Однак, згідно генерального плану села Волсвин, вільний проїзд до городів є понад річкою.
В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, та не заперечується учасники судового процесу, що сторони у справі є сусідами, ОСОБА_4 обмежив (загородив забором) вулицю загального користування та вільний проїзд до городу позивачів, і збудував дашок (навіс) від будівлі, чим чинить позивачам перешкоди в користуванні проїздом на город по житловій вулиці.
Згідно генерального плану с. Волсвин будинковолодіння позивачів та відповідачів розділяє вулиця (без назви).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено порушення їх прав діями відповідача, адже як убачається з матеріалів справи, ділянка на якій розташована огорожа та дашок (навіс) від будівлі, є ділянкою загального користування, що знаходиться у власності сільської ради, а тому належним позивачем по справі може виступати лише сільська рада.
Проте з такими висновками погодитись не можна, з огляду на таке.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Спір у справі, що переглядається стосується земельних правовідносин.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як зазначено в пункті «а» частини четвертої статті 81 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Встановивши, що позивачі є власниками, а відтак належними землекористувачами земельної ділянки (город), можливість доступу до якої, через перекриття вулиці, обмежили відповідачі, які не підтвердили своє право на спірну (перекриту) частину земельної ділянки, зокрема, не довели, що така є частиною їх прибудинкової території (подвір'ям), суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що внаслідок таких дій не порушуються земельні права позивачів, і що такі не підлягають захисту в обраний ними спосіб, адже саме вони, за обставинами цієї справи, є належними позивачами, а не орган місцевого самоврядування, як помилково вказав місцевий суд.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відтак, рішення суду першої інстанції належить скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду та задоволення позову, відповідно до приписів частини тринадцятої статті 141 ЦПК України змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог у разі часткового задоволення позову.
Ураховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Волсвинська сільська рада Сокальського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні заїздом задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звільнити проїзд загального користування (житлову вулицю без назви), яка знаходиться між будинковолодіннями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) шляхом звільнення проїзду до земельної ділянки (городу) (кадастровий номер: 4624881300:10:007:0011) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від загорожі (плоту) та надбудови (навісу), та не чинити перешкод ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у користуванні зазначеним проїздом загального користування.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 784 грн 80 коп. на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 1 057 грн 20 коп. судового збору, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 березня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич