Дата документу 01.02.2022 Справа № 314/2717/21
Єдиний унікальний №314/2714/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/296/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
01 лютого 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням засудженого
Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджений: 08 червня 2012 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч.2 п.6 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)».
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про умовно-дострокове звільнення.
Своє рішення суд мотивував тим, що поведінка за весь час відбування засудженим покарання не була стабільно позитивною, про що свідчить те, що останній має 5 стягнень. Саме по собі поліпшення поведінки в останній період без врахування більшої частини фактичного періоду відбування покарання не може бути достатньою підставою для застосування ст.81 КК України, а встановлені в судовому засіданні обставини у своїй сукупності не можуть свідчити про його виправлення та перевиховання на цей час.
В апеляційній скарзі засуджений зазначає, що під час відбування покарання з 2012 року по 2019 рік на території непідконтрольній республіки «ЛНР» він відмовлявся працювати, так як він патріот України, за що був поміщений до карцеру. За невиконання вимог він отримав 5 стягнень за порушення режиму на території «ЛНР». В 2017 році його етапували до Кропивницької ВК, у період відбування покарання він здобув професії токаря стропальника, влаштувався на швейне виробництво, за що мав 3 заохочення. Працював добросовісно, виконував вимоги адміністрації установи, отримував заробітну плату. В січні 2021 року його етапували до Софіївська ВК, де з першого дня він почав працювати, має 2 заохочення, у вільний час займається благоустроєм швейної дільниці та житлової зони установи. Закінчив ПТУ при установі, має 4 спеціальності.
Враховуючи викладене, просить задовольнити його апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою суду, до Вільнянського районного суду Запорізької області від засудженого, який відбуває покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)» ОСОБА_6 надійшло клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши доповідь судді; засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги засудженого і вважала ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставлення до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
При цьому висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися також й на аналізі даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому.
Відповідно до положень КВК України, основним засобом виправлення і ресоціалізації засуджених є, зокрема, суспільно корисна праця.
Суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону та рекомендацій, викладених в постанові Пленуму Верхового Суду України, детально проаналізував дані про особу засудженого ОСОБА_6 і його поведінку за весь час відбування покарання та дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений не довів своє виправлення.
Так, з матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 засуджений вироком Енергодарського міського суду Запорізької області за п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.70 КК України від 08 червня 2012 року до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою від 18 жовтня 2019 року Петрівського районного суду Кіровоградської області зараховано строк попереднього ув'язнення з 15 січня 20210 року по дату вступу вироку в законну силу включно. За правилами ст.72 КК України з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Ухвалою від 08 листопада 2019 року Петрівського районного суду Кіровоградської області, виправлено описку в мотивувальній та резолютивній частині ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2019 року, а саме: вказано зарахувати строк попереднього ув'язнення з 15 січня 2010 року по дату вступу вироку в законну силу з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, за правилами ч.5 ст.72 КК України.
Початок строку: 15 січня 2010 року, кінець строку: 15 квітня 2022 року.
Згідно з характеристикою, наданою ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» на засудженого ОСОБА_6 , останній під час тримання в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» з 25 січня 2010 року по 15 лютого 2010 року вимоги режиму тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.
З 15 лютого 2010 року по 05 вересня 2011 року відбував покарання у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», за час відбування покарання порушував вимоги режиму відбування покарання, за що мав 2 стягнення до вступу вироку в законну силу, заохочень не мав.
З 05 вересня 2011 року по 21 грудня 2012 року відбував покарання у ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)». За час відбування покарання порушував вимоги режиму відбування покарання, за що мав 1 стягнення до вступу вироку в законну силу, заохочень не мав.
З 21 грудня 2012 року по 24 травня 2019 року відбував покарання в ДУ «Слов'яносербська виправна колонія (№60)». За час відбування покарання порушував вимоги режиму відбування покарання, за що мав 2 стягнення, які на даний час погашені. За сумлінну поведінку та ставлення до праці мав 2 заохочення.
З 24 травня 2019 року по 27 червня 2019 року відбував покарання в ДУ «Старовельський слідчий ізолятор». За час відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував, стягнень та заохочень не мав.
З 27 червня 2019 року по 05 грудня 2020 року відбував покарання в ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)». За час відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував. За сумлінну поведінку та ставлення до праці мав 2 заохочення.
З 05 грудня 2020 року по 25 січня 2021 року відбував покарання в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». За час відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував, стягнень та заохочень не мав.
З 25 січня 2021 року відбуває покарання в ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)». За час відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував. За сумлінну поведінку та ставлення до праці має 1 заохочення.
На виробництві установи працевлаштований на швейній дільниці. До праці ставиться задовільно. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Підтримує стосунки із засудженими як позитивної так і негативної спрямованості. Намагається дотримуватись правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом.
Намагається утримувати в чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Намагається приділяти увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням.
До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться задовільно. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться задовільно. Дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі не приймає. Не бере участі в реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених. Не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок. Не бере участі у роботі самодіяльних організацій. Не входить до складу ради колективу засуджених.
Підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов.
На профілактичному обліку не перебуває. За вироком суду цивільного позову не має.
16 серпня 2017 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.101 КВК України, як такому що відмовився від заохочувальної норми.
15 квітня 2017 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення.
24 грудня 2019 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.81 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення.
Згідно з довідкою про наявність заохочень та стягнень, засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання має 5 порушень режиму тримання, 3 з яких до вступу вироку в законну силу, 2 - погашені за що на нього були накладені стягнення у вигляді: попередження та догани. За сумлінну поведінку та ставлення до праці засуджений ОСОБА_6 за ввесь час відбування покарання має 5 заохочень.
У відповідності з довідкою, виданою начальником установи та начальником оперативного відділу ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» засуджений ОСОБА_6 на профілактичному обліку в оперативному відділі установи не перебуває.
Згідно з довідкою начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні (№55) засуджений ОСОБА_6 - здоровий.
Відповідно до довідки начальника установи та начальника планово-економічного відділу установи, засуджений ОСОБА_6 був працевлаштований в березні 2021 року та в травні 2021 року, що також підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату за вказані місяці.
З урахуванням даних, що характеризують особу засудженого ОСОБА_6 , його відношення до праці за весь період знаходження в установах виконання покарань, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Той факт, що накладені на засудженого стягнення погашені, та він підвищив освітній рівень, здобув професію, не є безумовною підставою для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки в цьому випадку враховується поведінка засудженого і його ставлення до праці за увесь час відбування покарання.
Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника засудженого, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції не спростовують. Отже, підстав для задоволення цієї скарги не вбачається.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вищевказаної ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про умовно-дострокове звільнення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3