Дата документу 27.01.2022 Справа № 317/2284/21
Єдиний унікальний №317/2284/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/290/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
27 січня 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Голубицьке Волноваського району Донецької області, громадянина України, який не одружений, не працює, має середню-спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
По даній справі засуджений:24 травня 2018 року Володарським районним судом Донецькоїобласті за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано строк попереднього ув'язнення з 09 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає 1 дню позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції EASYCON.
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)».
Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення.
Своє рішення суд мотивував тим, що згідно з поданими та перевіреними у судовому засіданні доказами, не надано конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення ОСОБА_6 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним.
В апеляційній скарзі захисник засудженого просить змінити ухвалу суду та задовольнити клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення і застосувати до нього ст.81 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, такою, що підлягає скасуванню.
Захисник вважає, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що вплинуло на остаточне рішення і є підставами для скасування оскаржуваної ухвали.
Апелянт вказує, що засуджений ОСОБА_6 аргументовано довів те, що він докорінно змінив свої погляди на життя. В подальшому має намір жити тільки законослухняно, ніколи більше не скоювати злочини, працювати. Під час відбування покарання ОСОБА_6 підвищив освітній рівень, здобув професію. Засуджений має житло, неповнолітню дитину.
Вважає, що суд однобічно сприйняв характеристику засудженого, не врахував його позитивні риси, стягнення погашені.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що засуджений вперше відбуває покарання, правопорушення скоїв випадково, у злочині щиро розкаюється, потерпілий жодних претензій до ОСОБА_6 не має.
Згідно з ухвалою суду, до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 мотивоване тим, що він відбув термін необхідний для застосування ст.81 КК України, зазначив, що вину у скоєному злочині усвідомив.
В судовому засіданні представник адміністрації державної установи «Біленьківська виправна колонія №99» ОСОБА_9 просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки вважає, що засуджений не довів своє виправлення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали клопотання в повному обсязі, просять задовольнити.
Прокурор ОСОБА_10 заперечувала проти задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді; засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника засудженого і вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставлення до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
При цьому висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися також й на аналізі даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому.
Відповідно до положень КВК України, основним засобом виправлення і ресоціалізації засуджених є, зокрема, суспільно корисна праця.
Суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону та рекомендацій, викладених в постанові Пленуму Верхового Суду України, детально проаналізував дані про особу засудженого ОСОБА_6 і його поведінку за весь час відбування покарання та дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений не довів своє виправлення.
Так, з матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 засуджений вироком Володарського районного суду Донецької області за ч.1 ст.121 КК України від 24 травня 2018 року до 5 років позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано строк попереднього ув'язнення з 09 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає 1 дню позбавлення волі.
Початок строку: 24 травня 2018 року, кінець строку: 09 листопада 2022 року.
Згідно з характеристикою, наданою ДУ «Вільнянська виправна колонія (№ 20)» на засудженого ОСОБА_6 , останній в місцях позбавлення волі знаходиться з 10 листопада 2017 року.
Під час тримання у Маріупольському слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, допустив одне порушення вимог режиму тримання, яке виразилося у зберіганні заборонених предметів, за що притягався до дисциплінарної відповідальності правами начальника слідчого ізолятора. Стягнення накладене до набуття вироком чинності. Заохочень не мав.
З 26 липня 2018 року відбував покарання у ДУ «Жовтоводська виправна колонія (№26). Характеризувався негативно, допустив три порушення вимог режиму відбування покарання, які виразилися у порушенні розпорядку дня, зберіганні заборонених предметів та у нетактовній поведінці, за що притягався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Стягнення погашені у встановленому законом порядку. Заохочень не мав.
З 11 вересня 2020 року відбуває покарання у державні установі «Біленьківська виправна колонія (№99)». Характеризується негативно, допустив два порушення вимог режиму відбування покарання, які виразилися у палінні у невстановленому місці, за що притягався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Стягнення погашені у встановленому законом порядку. Заохочень не має.
На виробництві установи не працевлаштований. Із засудженими підтримує рівні взаємовідносини. У відношенні до персоналу установи намагається дотримуватись правомірних взаємовідносин, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи під контролем.
Дотримується вимог санітарії та гігієни, спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Виконує роботи із самообслуговування, має задовільний рівень необхідних навичок. Не завжди дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи.
До виконання робіт із благоустрою установи ставиться негативно, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні.
Участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі не приймає. Прагнув до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, у 2019 році закінчив ДПТНЗ «Жовтоводський навчальний центр № 26» та здобув професію «Електрогазозварювальник 3-го розряду». Участі у роботі самодіяльних організацій засуджених не приймає.
01 серпня 2019 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.100, 101 КВК України, у вигляді зміни умов тримання, а саме переведення до дільниці соціальної реабілітації.
14 травня 2020 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.82 КК України, у вигляді заміни не відбутої частини покарання більш м'яким.
12 березня 2021 комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.81 КК України, у вигляді умовно-дострокового звільнення.
Засуджений відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину, згідно з вироком суду, вину в скоєному злочині визнав, характеризується негативно.
Згідно з довідкою про наявність заохочень та стягнень, виданою ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)», засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання має 6 порушень режиму тримання, за що на нього були накладені стягнення у вигляді: попередження, догани та суворої догани.
Відповідно до довідки, виданої начальником установи ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» та головним бухгалтером, засуджений ОСОБА_6 має цивільний позов на суму 989,60 грн, виконавчі листи на стягнення боргу відсутні.
Відповідно до довідки головного бухгалтера та в.о. начальника ПЕВ установи, засуджений ОСОБА_6 дійсно відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» з 11 вересня 2020 року, на виробництві колонії не працював.
З урахуванням даних, що характеризують особу засудженого ОСОБА_6 , його відношення до праці за весь період знаходження у виправній установі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Той факт, що накладені на засудженого стягнення погашені, та він підвищив освітній рівень, здобув професію, не є безумовною підставою для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки в цьому випадку враховується поведінка засудженого і його ставлення до праці за увесь час відбування покарання.
Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника засудженого, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції не спростовують. Отже, підстав для задоволення цієї скарги не вбачається.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вищевказаної ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3