Дата документу 27.01.2022 Справа № 314/2681/21
Єдиний унікальний №314/2681/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/298/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
27 січня 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням засудженого
Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта неповна середня, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджений: 29 лютого 2016 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.4 ст.187 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня 2020 року на підставі ст.82 КК України невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участю прокурора ОСОБА_7 в режимі відеоконференції EASYCON,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)».
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про умовно-дострокове звільнення.
Своє рішення суд мотивував тим, що поведінка засудженого за весь час відбування ним покарання не була стабільно позитивною та активною, про що свідчить те, що у 2020 році засуджений 1 раз порушував режим відбування покарання, вживав спиртні напої, тому суд не знайшов достатніх підстав для задоволення клопотання, оскільки на думку суду, засуджений не довів своє виправлення. Так, само по собі поліпшення поведінки в останній період без врахування більшої частини фактичного періоду відбування покарання не може бути достатньою підставою для застосування ст.81 КК, а встановлені в судовому засіданні обставини у своїй сукупності не можуть свідчити, на погляд суду, про його виправлення та перевиховання на цей час.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на невідбутий строк.
В обґрунтування скарги зазначає, що ухвала суду про відмову в застосуванні до нього умовно-дострокового звільнення є незаконною та необґрунтованою.
За період відбування покарання у виді позбавлення волі він характеризується добре, мав 3 стягнення, які в законному порядку зняті та погашені, має 6 заохочень. Був працевлаштований на виробництві ДУ «Кам'янська виправна колонія (№101)». Приймав участь в програмах диференційного впливу та самодіяльних організаціях.
Ухвалою від 07 липня 2020 року за сумлінну поведінку та ставлення до праці на підставі ст.82 КК України невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі було замінено більш м'яким покаранням у вигляді обмеження волі.
З 27 липня 2020 року відбуває покарання у виді обмеження волі в ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)», за час відбування покарання мав 1 стягнення, яке в законному порядку зняте та погашене, має 3 заохочення. Працевлаштований.
Вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з ухвалою суду, до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання засудженого Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» про умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши доповідь судді; засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого і вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставлення до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
При цьому висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися також й на аналізі даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому.
Відповідно до положень КВК України, основним засобом виправлення і ресоціалізації засуджених є, зокрема, суспільно корисна праця.
Суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону та рекомендацій, викладених в постанові Пленуму Верхового Суду України, детально проаналізував дані про особу засудженого ОСОБА_6 і його поведінку за весь час відбування покарання та дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений не довів своє виправлення.
Так, з матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 засуджений вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року за ч.4 ст.187 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ч.5 ст.72 КК України зараховано термін попереднього ув'язнення з 03 січня 2014 року по 21 жовтня 2016 року в строк покарання.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня 2020 року, згідно ст.82 КК України, невідбуту частину покарання змінено на обмеження волі.
Початок строку: 21 жовтня 2016 року, кінець строку: 25 лютого 2024 року.
Згідно з характеристикою, наданою ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» на засудженого ОСОБА_6 , останній під час тримання у ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» з 15 січня 2014 року по 10 листопада 2016 року мав одне стягнення, заохочень не мав.
У період з 10 листопада 2016 року по 28 липня 2020 року відбував покарання в ДУ «Кам'янська установа виконання покарань (№101)», де мав 2 стягнення, які погашені в установленому законом порядку, заохочувався 6 разів правами начальника установи.
До Дружелюбівського виправного центру прибув 28 липня 2020 року.
За період відбування покарання характеризується таким чином: на час складення характеристики, засуджений не працевлаштований. Був працевлаштований на контрагентському об'єкті у м.Запоріжжя. Допустив 1 порушення вимог режиму відбування покарання, за що був покараний правами начальника установи. Стягнення знято в установленому законом порядку. Був заохочений правами начальника установи 3 рази.
У відношенні з іншими засудженими не конфліктний, адекватно реагує на критику у свою адресу. У відношенні до представників адміністрації установи тактовний. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті і порядку, має задовільний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Бере участь у реалізації програм диференційного впливу «Фізкультура та спорт». Підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов. Рідні мають позитивний вплив на поведінку засудженого. Відвідує бібліотеку, підвищує свій загальноосвітній рівень.
У скоєному розкаюється, вину визнав. Призначене судом покарання вважає справедливим.
Рішенням комісії від 30 листопада 2020 року було відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення.
Згідно з довідкою про наявність заохочень та стягнень, виданою ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)», засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання має 9 заохочень, допустив 4 порушення, за що на нього були накладені стягнення у вигляді догани, суворої догани та поміщення до ДІЗО.
Згідно з довідкою, виданою помічником начальника установи та в.о. головного бухгалтера, засуджений ОСОБА_6 був працевлаштований з серпня 2020 року, та всього відпрацьовано 15 днів 120 годин, а саме: у серпні 2020 року - 5 днів 40 годин; вересень 2020 року - 9 днів 72 години; березень 2021 року - 1 день 8 годин.
З урахуванням даних, що характеризують особу засудженого ОСОБА_6 , його відношення до праці за весь період знаходження у виправних установах, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Посилання апелянта на те, що він мав заохочення, був працевлаштований, було враховано судом першої інстанції.
Згідно з довідкою про працевлаштування засудженого ОСОБА_6 , долученою захисником в ході апеляційного розгляду, вбачається, що останній був працевлаштований з серпня 2020 року, а саме: серпень 2020 року - 5 днів 40 годин; вересень 2020 року - 9 днів 72 години; лютий 2021 року - 7 днів 28 годин; березень 2021 року - 1 день 8 годин; вересень 2021 року - 7 днів 35 годин; жовтень 2021 року - 20 днів 100 годин. Всього відпрацьовано 49 днів 283 години.
Той факт, що накладені на засудженого стягнення погашені, та він має заохочення і подяки, не є безумовною підставою для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки в цьому випадку враховується поведінка засудженого і його ставлення до праці за увесь час відбування покарання.
Надані захисником суду апеляційної інстанції копії свідоцтва про народження ОСОБА_9 , 01 січня 2009 року, в якому в графі батько вказаний ОСОБА_6 , а також копія сертифіката від 23 січня 2022 року, про те, що ОСОБА_6 закінчив курс «Основи інформаційної безпеки» також не спростовують висновки суду першої інстанції.
Наявність у засудженого ОСОБА_6 малолітнього сина не є достатньою підставою для застосування до засудженого положення ст.81 КК України, як і підвищення засудженим свого загальноосвітнього рівня.
Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції не спростовують. Отже, підстав для задоволення цієї скарги не вбачається.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вищевказаної ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про умовно-дострокове звільнення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3