Дата документу 27.01.2022 Справа № 310/2263/20
Єдиний унікальний №310/2263/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/251/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
27 січня 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянська, Запорізької області, громадянина України, який не працює, має середню освіту, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-14 грудня 2000 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.140 КК України до позбавлення волі строком 1 рік. На підставі ст.43 КК України частково приєднано покарання за вироком від 09 лютого 2000 року та визначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі, штрафу у розмірі 680 грн. Звільнений 03 квітня 2002 року на підставі ст.81 КК України за постановою Бердянського міського суду Запорізької області від 02 квітня 2002 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 19 днів;
-09 липня 2003 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, 70 КК України до позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбутий строк за вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 14 грудня 2000 року та визначено позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців;
-07 жовтня 2004 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.296, ч.2 ст.186, 70 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст.70 КК України частково приєднано покарання за вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 09 липня 2003 року та визначено позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Звільнено 08 лютого 2008 року по відбуттю строку покарання;
-25 червня 2012 року Бердянськимміськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, 75, 76 КК України до позбавлення волі строком 3 роки з випробуванням строком 3 роки. Знятий з обліку 01 квітня 2014 року у зв'язку з новим засудженням;
-17 грудня 2014 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.15 ч.3 ст.186, ч.2 ст.125 ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2012 року та визначено позбавлення волі строком 4 роки 3 місяці. Звільнений 14 грудня 2017 року по відбуттю строку покарання;
-06 червня 2019 року вироком Бердянського міськрайонного суду засуджено за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 5 місяців арешту;
-27 січня 2020 року вироком Бердянського міськрайоного суду засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)»,
захисника-адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з приміщенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 звернулись з апеляційними скаргами на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання:
за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Згідно з ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Згідно ч.1 ст.71 КК України, призначено покарання ОСОБА_6 за сукупністю вироків та до призначеного судом покаранню частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2019 року та вироком Бердянського міськрайонного суду від 27 січня 2020 року, остаточно призначено 4 (чотири) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 - з 22 квітня 2020 року 22:20 годин.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 1471 грн 05 коп.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 просить змінити вирок в частині призначеного ОСОБА_6 покарання за ч.2,3 ст.185 КК України, а саме застосувати положення ст.69 КК України та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.
Скасувати вирок в частині призначеного покарання за ч.2 ст.186 КК України та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що сторона обвинувачення не надала до суду жодного доказу на підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України.
Вказує, що суд першої інстанції порушив принцип безпосередності дослідження доказів, а саме не допитав потерпілого ОСОБА_9 , який помер, а тому невідомо чи дійсно було відкрите заволодіння чужим майном та звідки потерпілий взяв музичну колонку.
Окрім того, свідок ОСОБА_10 не бачив музичну колонку безпосередньо у обвинуваченого ОСОБА_6 . Більш того, між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не добрі стосунки, а тому свідок має всі підстави оговорювати обвинуваченого.
У зв'язку з цим, суд повинен був критично віднестись до показань вказаного свідка.
Інших доказів та свідків зі сторони обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, до суду не надано.
Стосовно призначення покарання за ч.2,3 ст.185 КК України захисник вважає, що суд не врахував положення ст.65, ст.66 КК України та можливість застосування положення ст.69 КК.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що він повністю підтримує апеляційну скаргу свого захисника та просить суворо його не наказувати. Крім того, просить виправдати його за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення злочинів, судимість за які у передбаченому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочини за таких обставин.
Так, 28 травня 2019 року о 12 годині 34 хвилин знаходячись біля готелю «IrisHotels», який розташований за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, вулиця Первомайська будинок 29а/32а у ОСОБА_6 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. З цією метою, ОСОБА_6 через незачинені вхідні двері зайшов до приміщення вказаного готелю «IrisHotels», який згідно зі свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 01 червня 2006 року належить ОСОБА_11 . Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері проник до кімнати відпочинку №8, звідки шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав телевізор «Bravis» в корпусі чорного кольору, модель «LED-19H10B» вартістю 1199 гривень 07 копійок, який належить ОСОБА_11 .
Відразу після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, та розпорядився ним на свій власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 1199 гривень 07 копійок.
28 вересня 2019 року о 15 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку №41по вулиці Софіївській, у місті Бердянськ, Запорізької області, ОСОБА_6 , маючи намір на викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_12 , перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з задньої кишені штанів, викрав мобільний телефон ТМ «SamsungGalaxyA7» модель SM-A750FZKUSEK, який належить ОСОБА_12 .
Відразу після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, та розпорядився ним на свій власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 5000 гривень.
Крім того, 31 січня 2020 року близько 11 години 15 хвилин, знаходячись в магазині «Кармен» розташованому за адресою: м. Бердянськ, проспект Праці, будинок 8-А, ОСОБА_6 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вітрини та шляхом вільного доступу таємно, повторно викрав комплект постільної білизни, а саме: покривало фірми «Alex» розміром 220х240 см. та дві наволочки розміром 50х70 см., загальною вартістю 788 грн. без урахування НДС, після чого залишив місце вчинення злочину розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 788 грн.
Крім того, на початку квітня 2020 року в денний час доби (точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з приміщення ванної кімнати, таємно викрав належну ОСОБА_14 пральну машину «Samsung» модель WF-F1062, вартістю 2000 грн., 00 копійок.
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн.
Крім того, 07 квітня 2020 року в денний час доби (точного часу під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи, що на території дачної ділянки АДРЕСА_2 знаходиться металевий бак об'ємом 5 м.куб., який належить ОСОБА_15 , діючи умисно, повторно, з корисних мотивів, з метою викрадення бака, видаючи його за свою власність запропонував ОСОБА_16 та ОСОБА_17 придбати його, тим самим ввівши їх в оману стосовно належності бака.
ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не усвідомлюючи злочинний намір дій ОСОБА_6 , вважаючи, що металевий бак належить йому на праві власності, погодилися його придбати.
Після чого, ОСОБА_6 розуміючи, що його діяння не усвідомлюються ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , як протизаконні, маючи законний доступ на територію дачі, відчинив замок хвіртки дачної ділянки АДРЕСА_2 , після цього показав ОСОБА_16 та ОСОБА_17 металевий бак об'ємом 5 м.куб. належний ОСОБА_15 вартістю 7375 грн 00 копійок та отримавши від них гроші за продаж баку, дозволив його порізати на частини та вивезти, що останні і зробили тим самим таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_15 .
Крім того, 13 квітня 2020 року в денний час доби (точного часу під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 , маючи умисел та таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи, що за місцем його мешкання в квартирі АДРЕСА_3 модель RB31FSRNDRF, який належить ОСОБА_14 , діючи умисно, з метою особистого збагачення, повторно, з корисних мотивів, з метою викрадення холодильника, видаючи його за свою власність запропонував ОСОБА_18 придбати його, тим самим ввівши його в оману стосовно належності холодильника.
ОСОБА_18 , не усвідомлюючи злочинний намір дій ОСОБА_6 , вважаючи, що холодильник належить йому на праві власності, погодився його придбати.
Після чого, ОСОБА_6 розуміючи, що його діяння не усвідомлюються ОСОБА_18 , як протизаконні, маючи законний доступ до квартири АДРЕСА_3 , впустив до неї ОСОБА_18 та показав холодильник, належний ОСОБА_14 вартістю 8000 грн. 00 копійок.
У подальшому, ОСОБА_6 , отримавши від ОСОБА_18 гроші за продаж холодильника, дозволив його винести з квартири, тим самим таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_14 .
Крім того, 14 квітня 2020 року у період часу з 21 години 00 хвилин до 23 години 30 хвилин знаходячись біля магазину «Лимон», розташованого за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ вулиця Володимира Довганюка 93В, ОСОБА_6 , маючи намір на викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно, викрав мобільний телефон ТМ «Neffos» модель ТР703А, який належить ОСОБА_19 .
Відразу після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину та розпорядився ним на свій власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_19 майнову шкоду на загальну суму 1000 гривень.
Крім того, 22 квітня 2020 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, знаходячись біля території Центрального ринку по пр. Праці в місті Бердянськ, Запорізької області, ОСОБА_6 , підійшов до ОСОБА_9 та попрохав надати йому для перегляду безпровідну музичну колонку «T&G», на що останній погодився.
Після цього, ОСОБА_20 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи умисно, в умовах очевидності, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер повторно з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та вихватив з його правої руки безпровідну музичну колонку «T&G» вартістю 300 грн, 00 копійок, яка належить ОСОБА_9 , тим самим відкрито викрав майно ОСОБА_9 .
Відразу після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 300 грн.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні, задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження дотримався вказаних вимог закону, ретельно дослідив зібрані у провадженні докази, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України.
Так, з матеріалів кримінального провадження та вироку суду убачається, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, в повному обсязі, погодився із обставинами, викладеними в обвинувальному акті та зібраними у справі доказами. За ч.2 ст.186 КК України винним себе не визнав та пояснив, що 22 квітня 2020 приблизно о 17:00 год. він знаходився біля території Центрального ринку по пр. Праці в місті Бердянськ, біля аптеки стояв ОСОБА_9 , він з ним недовго поговорив та пішов по своїх справах. З потерпілим він знайомий, з приводу відбування покарання в місцях позбавлення волі. Музичну колонку в нього не забирав.
Вирок суду в частині встановлених судом фактичних обставин і визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185 КК України, ніким не оспорюється, тому, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів не переглядається.
Переглядаючи оскаржуваний вирок суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, не зважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаного правопорушення, вина останнього повністю підтверджується наявними доказами, що зібрані у встановленому законом порядку, які досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.
Так, свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він 22 квітня 2020 року приблизно о 17 год. проходив біля центрального ринку в м.Бердянську, там він побачив безхатченка, який просить милостиню, та свого приятеля ОСОБА_21 . Коли він був на відстані приблизно 15 метрів від них, то почув лайку позаду себе. Обернувшись, він побачив ОСОБА_6 , який обігнав його та пішов за кут магазину, приблизно через 30 хв., коли він проходив біля школи № 5 по вул. Софіївська, його наздогнав ОСОБА_22 та коли вони проходили повз будинку АДРЕСА_4 , біля них зупинився поліцейський автомобіль та, побачивши його, ОСОБА_22 викинув щось в траву. Він підібрав те, що викинув ОСОБА_22 , це була музична колонка чорного кольору, та передав її поліцейським. Він пояснив поліцейським, що це кинув ОСОБА_22 , поліцейські зафіксували його пояснення. ОСОБА_22 знаходився від нього на відстані 2 метрів коли кидав колонку у траву, вона була у формі бочки.
Також судом першої інстанції дослідженні письмові докази, а саме:
витяг з ЄРДР, згідно з яким 22 квітня 2020 року внесено відомості за фактом грабежу музичної колонки у ОСОБА_9 (а.с.11-12 т.5);
постанова про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 23 квітня 2020 року, відповідно до якої прокурором об'єднано в одне провадження кримінальні провадження №12020080130000977, №12020080130001005, №12020080130001072, №12020080130001086 (а.с.16-17 т.5);
протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22 квітня 2020 року ОСОБА_9 , згідно з яким останній повідомив про обставини вчинення злочину, а саме про те, що 22 квітня 2020 року в період часу з 17 год. 10 хв. до 17 год. 15 хв. невстановлена особа, знаходячись біля магазину на Центральному ринку по АДРЕСА_5 , діючи умисно, підійшла до ОСОБА_9 та без застосування насилля ривком руки вихватила у нього з рук музичну колонку тим самим незаконно, відкрито заволодів майном останнього чим завдала йому матеріальний збиток на загальну суму 300 грн (а.с.54 т.5);
заява ОСОБА_10 про добровільну видачу працівникам поліції колонки, яку викинув чоловік на ім'я ОСОБА_21 напроти будинку АДРЕСА_6 (а.с.58 т.5);
протокол огляду речового доказу - колонки T&G від 22 квітня 2020 року з фото таблицею (а.с.59-60 т.5);
протокол пред'явлення особи для впізнання від 22 квітня 2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_9 впізнав особу під фото №1, за рисами обличчя, довжиною волосся. На фото №1 зображено ОСОБА_6 (а.с.61 т.5);
протокол проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2020 року за участі свідка ОСОБА_10 з фото таблицею (а.с.63-67 т.5);
протокол проведення слідчого експерименту від 29 квітня 2020 року за участі потерпілого ОСОБА_9 з фото таблицею (а.с.68-71 т.5);
постанова про визнання речовим доказом від 29 квітня 2020 року, якою визнано в якості речового доказу музичну колонку «T&G» (а.с.76 т.5);
квитанція про отримання на зберігання речових доказів від 29 квітня 2020 року, а саме музична колонка «T&G» (а.с.77 т.5);
протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с.78 т.5);
копія оголошення про продаж колонки (а.с.84 т.5);
довідка про вартість колонки (а.с.91 т.5).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищевказані докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, при викладених у вироку суду обставинах, а доводи сторони захисту про протилежне суперечать матеріалам провадження.
Таким чином, твердження захисника про те, що сторона обвинувачення не надала до суду жодного доказу на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України, спростовується наведеними вище доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_9 звернувся до органів поліції із заявою про відкрите викрадення в нього невідомою йому особою музичної колонки. В подальшому потерпілий впізнав ОСОБА_6 як цю особу та під час слідчого експерименту розповів про обставини вчиненого щодо нього злочину. Показання потерпілого повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 , який був очевидцем того, як ОСОБА_6 викинув викрадену у потерпілого колонку, побачивши працівників поліції.
Вказані докази отриманні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та є належними і допустимими, істотних суперечностей не мають.
Ставити під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_10 жодних підстав немає. Доводи сторони захисту про упередженість вказаного свідка не є переконливими, оскільки об'єктивно нічим не підтверджуються.
Потерпілий ОСОБА_9 під час судового розгляду не був допитаний з об'єктивних причин - через смерть останнього, що підтверджується витягом з ДРАЦСГ щодо актового запису про смерть від 21 січня 2021 року, де зазначено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.167-168).
Отже порушення принципу безпосередності дослідження доказів, як про це зазначає сторона захисту, в цьому випадку не убачається.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд повно і всебічно дослідив обставини справи та перевірив їх доказами. Висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, фактичним обставинам провадження відповідають.
Доводи сторони захисту, викладені в апеляційних скаргах, правильності висновків суду не спростовують.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З вироку суду убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії не тяжких та тяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, вік обвинуваченого, відомості про його особу, зокрема те, що останній раніше судимий, має не зняті та не погашені судимості за корисливі злочини, не працює, за місцем проживання характеризується незадовільно, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, у лікаря-нарколога перебував на диспансерному обліку з 2000 року, облік скасовано на підставі наказу МОЗ України № 1063 від 13 травня 2019 року, продовжує отримувати амбулаторну наркологічну допомогу, його відношення до скоєного, поведінку після скоєного, висновок досудової доповіді органу пробації.
Судом першої інстанції встановлено наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме: активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення; часткове відшкодування завданого збитку; обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що, починаючи з 2000 року, обвинувачений ОСОБА_6 з невеликими перервами перебував у місцях позбавлення волі, де відбував покарання за вчиненні ним злочини, до затримання ніде не працював.
З урахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей обвинувачення, але на мінімальний строк.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, суд першої інстанції застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Також, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_6 остаточне покарання із застосуванням положень ст.71 КК України та до покарання, призначеного обвинуваченому за оскаржуваним вироком, частково приєднав невідбуте останнім покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2019 року та вироком Бердянського міськрайонного суду від 27 січня 2020 року.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання та застосування положень ст.69 КК України колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
З огляду на фактичні обставини провадження і відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, кількість епізодів вчинених злочинів, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання неможна вважати надто суворим.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4