Справа № 303/1736/20
Закарпатський апеляційний суд
21.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/873/20, за апеляційною скаргою, яку подав адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2020 року,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, має на утриманні та вихованні п'ятьох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого, востаннє 29.03.2018 Мукачівським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки 6 (шість) місяців,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано не відбуте покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.03.2018 і за сукупністю вироків обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 місяці.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
22 лютого 2020 року, приблизно о 20 год 00 хв, обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись біля воріт дворогосподарства АДРЕСА_1 , тобто за місцем свого проживання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку з потерпілим ОСОБА_8 , під час якої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, взяв до рук невстановлений предмет рубаючої дії (яким може бути обух сокири) та наніс ним один удар у тім'яну ділянку голови потерпілого ОСОБА_8 , внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 6, але не більше 21 дня.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , вказує на те, що вирок є незаконним, на його думку, судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що потерпілий неодноразово намагався руками завдати удари в обличчя обвинуваченого, перебуваючи на його приватному подвір'ї, і погрожуючи останньому та висловлюючись нецензурною лексикою на адресу як ОСОБА_6 , так і його сім'ї, при цьому обвинувачений ОСОБА_6 був змушений захищатись, тобто вчинив дії у стані необхідної оборони, з метою захисту себе та своєї сім'ї, тобто вчинив дії з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається. Адвокат зазначає, що жодного умислу у діях ОСОБА_6 на протиправне нанесення тілесних ушкоджень потерпілому не було, а були вчинені дії, спрямовані на самозахист та захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, тож із кваліфікацією дій обвинуваченого сторона захисту погодитись не може. На ці обставини сторона захисту звертала увагу під час розгляду кримінального провадження, однак місцевим судом вони проігноровані. Апелянт просить вирок скасувати, ухвалити новий виправдувальний вирок.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду: захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу; прокурора ОСОБА_5 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 , неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: обвинувачений ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_8 належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; потерпілий подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, а тому апеляційний суд не визнавав його явку в судове засідання обов'язковою; під час розгляду апеляційної скарги брав участь захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , який подав апеляційну скаргу, і який не заперечував щодо її розгляду без участі обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у спричиненні потерпілому ОСОБА_8 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ґрунтується на сукупності наведених у вироку доказів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду місцевим судом кримінального провадження.
У тому числі, винуватість ОСОБА_6 підтверджується такими доказами.
Із показань потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що 22 лютого 2020 року приблизно о 20:00 годині він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 прийшов до воріт дворогосподарста АДРЕСА_1 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб з'ясувати чому обвинувачений ударив ОСОБА_9 . У цей час, ОСОБА_6 , будучи напідпитку, вийшов до них, і біля воріт, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, між ним та обвинуваченим зав'язалася суперечка, у ході якої ОСОБА_6 пішов у глиб двору, взяв до рук сокиру та обухом сокири наніс йому один удар у тім'яну ділянку голови, внаслідок чого, він втратив свідомість, а коли прийшов до тями зрозумів, що ОСОБА_6 спричинив йому тілесне ушкодження.
Із показань свідка ОСОБА_9 убачається, що вона є співмешканкою потерпілого ОСОБА_8 та свахою обвинуваченого ОСОБА_6 . Того дня, 22 лютого 2020 року вона зайшла до ОСОБА_6 запитати чи заходив до нього її співмешканець ОСОБА_8 , однак ОСОБА_6 був п'яним та вдарив її по обличчю. Вона пішла додому та поскаржилася ОСОБА_8 , після чого, вони разом пішли до ОСОБА_6 , щоб з'ясувати стосунки. Прийшли до воріт дворогосподарства, де проживає ОСОБА_6 , який вийшов до них на ворота і між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 почалася суперечка та лайка. Під час суперечки, ОСОБА_6 пішов у глиб двору, взяв до рук сокиру та обухом сокири наніс ОСОБА_8 один удар у тім'яну ділянку голови, внаслідок чого, той втратив свідомість. Вона дуже злякалася та почала викликати швидку та поліцію. Свідком цієї події була її донька, яка є невісткою обвинуваченого ОСОБА_6 та проживає у будинку навпроти. Потім вона почала приводити до тями ОСОБА_8 , швидка і поліція прибули одночасно. ОСОБА_6 весь цей час перебував на подвір'ї свого будинку і не тікав, а вона з потерпілим знаходилися на вулиці, біля воріт будинку.
Із показань свідка ОСОБА_10 убачається, що вона є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_6 та сусідкою потерпілого ОСОБА_8 . Того дня, співмешканка потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , прийшла до них додому та влаштувала скандал з приводу того, чого її чоловік вдома п'яний. Її співмешканець обвинувачений ОСОБА_6 не мав наміру вислуховувати претензії ОСОБА_9 та вдарив її по обличчі, і та пішла. Приблизно о 22:00 год того ж дня - 22.02.2020, коли вони вже вкладували спати дітей, до них у двір зайшов потерпілий ОСОБА_8 із співмешканкою ОСОБА_9 , щоб з'ясувати стосунки чому ОСОБА_6 ударив ОСОБА_9 . Вона покликала чоловіка, бо він був у будинку. Останній вийшов на подвір'я та просив непроханих гостей піти геть, однак ОСОБА_8 зупинився біля воріт та не йшов геть. Тоді ОСОБА_6 кулаком ударив його у груди і той впав перед воротами і, падаючи вдарився об виступ біля хвіртки. Крові не було, але він не ворушився. Тоді їхній син приніс води, щоб привести ОСОБА_8 до тями. Після чого, ОСОБА_8 встав і знову намагався вчинити бійку з ОСОБА_6 . Вони зчепилися, а ОСОБА_9 їх розбороняла. Потім приїхала поліція та швидка допомога майже одночасно. Поліція забрала ОСОБА_6 , а швидка ОСОБА_8 . На місці події були тільки вони четверо та четверо поліцейських, більше нікого не було. Пізно ввечері, приблизно о 24:00 годині приїхав на таксі з поліції її чоловік ОСОБА_6 , а потерпілий ОСОБА_8 з перев'язаною головою прийшов пішки. Вона бачила, як вони майже одночасно повернулися додому.
Із показань свідка ОСОБА_11 - поліцейського, убачається, що у час події - 22.02.2020, свідок перебував на патрулюванні у складі наряду поліції. На планшет поступив виклик про вбивство біля будинку АДРЕСА_1 . Прибувши на місце виклику, побачив натовп мешканців вулиці, які кричали, що ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_8 сокирою по голові. Пройшовши крізь натовп агресивно налаштованих людей, побачив потерпілого ОСОБА_8 , який знаходився біля будинку, що навпроти через вулицю від місця події. Потерпілий був весь у крові з січеною раною на голові. Пройшовши на місце події він викликав швидку допомогу та почав опитувати обвинуваченого щодо обставин події, який сказав, що не бив потерпілого, чим викликав ще більше обурення натовпу односельців, які зібралися на місці події. Його напарник відібрав пояснення у потерпілого. Вони оглянули місце події і жодних виступів чи знарядь злочину не знайшли, були тільки сліди крові на асфальті поряд з містком будинку, де мешкає ОСОБА_6 . Він добре знає особу обвинуваченого ОСОБА_6 , бо за останні півтори роки служби у поліції, близько 15-20 разів приїздив у складі групи на виклики його дружини та сусідів щодо насильства з його боку.
Із показань свідка ОСОБА_12 - поліцейського, вбачається, що такі є аналогічними за змістом до показань свідка ОСОБА_11 .
З висновку експерта N 90/2020 від 03.03.2020 убачається, що у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ушитої рани тім'яної ділянки голови по центру, які можливо виникли внаслідок дії рубаючих предметів по механізму удару, якими можуть бути сокира, та не є характерними для падіння з висоти власного зросту. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 22.02.2020 та відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 6, але не більше 21 день.
Апеляційний суд, давши оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 про його невинуватість у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, уваги не заслуговують і відхиляє їх, оскільки вони направлені на його ухилення від відповідальності за вчинений кримінальний проступок та оскільки такі спростовуються сукупністю безпосередньо досліджених місцевим судом у судовому засіданні доказів.
При оцінці доказів та доводів апеляційної скарги також ураховується те, що в справі відсутні які-небудь дані про те, що у потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були підстави для обмови ОСОБА_6 . Показання цих осіб, колегія суддів вважає логічними, послідовними, такими, що не містять суперечностей і такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв їх до уваги, надавши їм перевагу та визнавши їх достовірними, і також приймає їх до уваги.
При цьому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дав критичну оцінку показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки вони є співмешканками відповідно потерпілого та обвинуваченого, що свідчить про те, що кожна з них захищає свого чоловіка та дані ними покази в деякій мірі не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження та іншими доказами.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що вищенаведені докази в їх сукупності, які є достовірними, допустимими, зібраними відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі із врахуванням вимог ст. ст. 85-89 КПК України, підтверджують винуватість ОСОБА_6 у спричиненні потерпілому ОСОБА_8 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно.
Перевіркою справи в апеляційному порядку не виявлено порушень норм Конституції України, у тому числі передбачених статтею 62 Конституції України, норм Кримінального процесуального кодексу України, які тягнуть скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, у тому числі істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення у частині доведеності вини, кваліфікації дій та призначеного покарання, і, зокрема, порушення права особи на захист.
Отже, доводи апеляційної скарги захисинка про те, що вирок є незаконним та необґрунтованим апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження, в повному об'ємі дослідив докази.
Висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, які суд проаналізував та дав їм оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечив свою вину, оскільки його твердження спростовуються показами потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , висновком судово-медичної експертизи, висновки якої узгоджуються з показами потерпілого та свідків, вкладаються в дату події, можливість отримання ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту виключено.
На підставі наведеного доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення апеляційний суд відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
З матеріалів кримінального провадження також убачається, що судом досліджені всі докази, клопотання про дослідження яких були заявлені суду.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про те, що потерпілий неодноразово намагався руками завдати удари по обличчю обвинуваченого, перебуваючи на його приватному подвір'ї, і погрожуючи йому та висловлюючись нецензурною лексикою як на його адресу, так і його сім'ї, при цьому був змушений захищатись, - апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України кримінального правопорушення та не свідчать про відсутність у його діях складу цього кримінального правопорушення.
При цьому, доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 вчинив дії у стані необхідної оборони, з метою захисту себе та своєї сім'ї, зокрема й із метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження та наведеними вище доказами.
Із цих підстав, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовані наведеним вище, і в свою чергу жодним чином не впливають на висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України кримінального проступку, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що жодного умислу у діях ОСОБА_6 на протиправне нанесення тілесних ушкоджень потерпілому не було, а були вчинені дії, спрямовані на самозахист та захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, тож із кваліфікацією дій обвинуваченого сторона захисту погодитись не може.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах , установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Покарання ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням: ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його характеру та наслідків; даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, розлучений, маючий на утриманні 5 неповнолітніх дітей, на спеціальних обліках у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, вину не визнав; відсутності обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин; досудової доповіді, відповідно до якої ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення «середній», а ризик небезпеки для суспільства «високий».
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України - у виді арешту на строк 3 місяці, а також дав належну оцінку тому факту, що ОСОБА_6 вчинив дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, визначеного йому вироком Мукачівського міськрайонного суду від 29.03.2018, та у свою чергу обґрунтовано застосував положення ст. ст. ст. 71, 72 КК України, визначивши обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
Колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 призначено покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає вимогам закону і є справедливим.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а вирок щодо ОСОБА_6 як законний та обґрунтований підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2020 року, щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_6 , - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді: