Справа № 489/1006/22
кримінальне провадження
№1-кс/489/408/22
23 лютого 2022 р. м. Миколаїв
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого про арешт майна,
СВ ВП № 2 МРУП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022152040000198 від 16.02.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було добровільно видане 17.02.2022 потерпілим ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог п.1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Підтримуючи вищезазначене клопотання, слідчий зазначив, що у слідства є достатні підстави вважати, що вилучені речі є речовими доказами, а тому з метою їх збереження, проведення необхідних експертиз, виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені речі.
Проте під час розгляду клопотання слідчим не було доведено, що светр темно-синього кольору добровільно виданий потерпілим ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки останній слідчим додатково не оглядався. Також з жодному долученого до клопотання матеріалу не вбачається, що потерпілий перебував у день події саме в цьому светрі. Наявність слідів речовини бурого кольору на наданому ОСОБА_6 светрі не підтверджується жодною процесуальною дією передбаченою КПК України, а тому у слідчого судді відсутні підстави для визнання останнього речовим доказом, з метою збереження якого і заявлено клопотання.
З огляду на викладене підстави для задоволення клопотання відсутні.
Керуючись ст.ст. 170, 172, 173 Кримінального процесуального кодексу України,
В задоволенні клопотання слідчого про арешт светру темно-синього кольору, добровільно виданого 17.02.2022 р. потерпілим ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя