Номер провадження: 11-кп/813/894/22
Номер справи місцевого суду: 947/29099/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового апеляційного провадження апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 21.01.2022, якою під час судового розгляду кримінального провадження № 12021162480000484 від 24.03.2021 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червоноармійське Болградського району, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2022;
ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Азербайджанській Респ., громадянина Азербайджанської Респ., з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2022,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Болград, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше судимого:
- 11.12.2019 Малиновським райсудом м. Одеси за ч. 1 ст. 263-1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2022,
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в респ. Азербайджан, громадянина респ. Азербайджан, офіційно не працюючого, не одруженого, із середньою освітою, без визначеного місця реєстрації та постійного проживання на території України, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2022,
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в респ. Азербайджан, громадянина респ. Азербайджан, офіційно не працюючого, не одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2022,
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в респ. Азербайджан, громадянина респ. Азербайджан, офіційно не працюючого, одруженого, із вищою освітою, зареєстрованого в м. Харкові, проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2022,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 21.01.2022 під час судового розгляду кримінального провадження № 12021162480000484 від 24.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146. ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146,ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 18.03.2022.
При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вищезгаданим обвинуваченим, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення була доведена неможливість застосування стосовно останніх більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, врахував тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими, обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, наявність у провадженні ризиків продовження злочинної діяльності, незаконного впливу на потерпілих та свідків, переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню, а також врахував особи обвинувачених, їх вік, майновий стан, міцність соціальних зв'язків.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням кримінального процесуального закону з огляду на наступне:
- судом не враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів та утримується під вартою з березня 2021 року, при цьому прокурором не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, натомість ОСОБА_7 має постійне місце проживання у м. Одесі, де проживав із своєю цивільною дружиною та їх спільними дітьми, на теперішній час з потерпілими проведені усі необхідні слідчі дії, ними не заявлено цивільного позову, більш того, жодних показань стосовно участі ОСОБА_7 потерпілі не надавали;
- поза увагою суду, залишилось те, що клопотання прокурора не містить жодного обґрунтування неможливості застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу;
- судом не враховано, що єдиним доказом участі ОСОБА_7 є показання іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні - ОСОБА_15 , який на відмінну від ОСОБА_7 , є реальним учасником злочину.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його постійного проживання: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням кримінального процесуального закону з наступних підстав:
- судом не враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів та утримується під вартою з березня 2021 року, при цьому прокурором не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, натомість ОСОБА_8 має постійне місце проживання у м. Одесі, де проживав зі своєю цивільною дружиною та їх спільною дитиною, був затриманий за місцем свого постійного мешкання, що підтверджує відсутність будь-яких спроб переховування, на теперішній час з потерпілими проведені усі необхідні слідчі дії;
- поза увагою суду залишилось те, що відносно ОСОБА_8 вже застосовувався більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який він не порушував не зважаючи на наявність в нього судимостей.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_9 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 не погодися із оскаржуваною ухвалу з огляду на наступне:
- поза увагою суду залишилось те, що заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України жоднім чином не обґрунтовані та є лише припущенням сторони обвинувачення;
- судом не враховано особу обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме він раніше не судимий, офіційно одружений, має малолітню дитину, до моменту затримання працював, має місце реєстрації та постійного проживання в Одеський області, має посвідку на проживання в Україні, а також хворого батька похилого віку на утриманні,
- суд 1-ої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 183 КПК України не застосував відносно ОСОБА_10 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_10 запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_10 або визначити мінімальний розмір застави у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвала суду 1-ої інстанції в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в апеляційному порядку не оскаржується.
В судове засідання апеляційного суду прокурор ОСОБА_16 не з'явився, проте надав клопотання в якому заперечує проти задоволення апеляційних скарг захисників та просить судовий розгляд здійснювати за його відсутності. Водночас, захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду також не з'явилися, проте надали до суду клопотання в яких підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просять судовий розгляд здійснювати без їх участі.
Разом із тим, від обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 жодних клопотань про забезпечення їх участі під час апеляційного розгляду не надходило.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового апеляційного провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 1 ст. 406 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності учасників судового провадження, в порядку письмового апеляційного провадження та фіксацію судового засідання технічними засобами не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Київському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження № 12021162480000484 від 24.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146. ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146,ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
З апеляційних скарг захисників, а також матеріалів кримінального провадження, вбачається, що триває судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146. ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України та остаточне рішення по кримінальному провадженню ще не прийнято.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений процесуальної можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення та правильності кваліфікації дій обвинувачених.
Враховуючи вищезазначене апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості надати відповідну правову оцінку доводам захисника ОСОБА_6 з приводу того, що єдиним доказом участі ОСОБА_7 є показання іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та звертає увагу на те, що оцінка доказам буде надана безпосередньо судом 1-ої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті.
Згідно ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейського Суду з прав людини визначено вказує, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.
Проте, зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 злочинів, вчинених організованою групою осіб, проти свободи потерпілої особи, їх характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути їм призначена у разі визнанням винуватими (позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинувачених від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» визначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 офіційно не працевлаштовані та відповідно до формулювання обвинувачення, вони обвинувачуються, в тому числі у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі підлягають безпосередньому допиту судом, останнім відоме місце проживання потерпілих, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченими на потерпілих в зазначеному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд також враховує те, що обвинувачений ОСОБА_8 є раніше судимим, обвинувачується у вчиненні, в тому числі особливо тяжкого злочину, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 цивільних дружин та дітей, апеляційний суд сприймає критично, оскільки матеріалами справи та апеляційних скарг зазначене не підтверджується.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги посилання захисника ОСОБА_9 про наявність у ОСОБА_10 дружини та постійного місця проживання на території Одеської обл., а також відсутності у нього судимостей, проте зауважує на тому, що зазначені обставини не виключають та не зменшують існування вище доведених стороною обвинувачення ризиків. Більш того, апеляційний суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_10 є громадянином іншої держави - респ. Азербайджан.
Посилання сторони захисту на те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 раніше вже застосувався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, проте був змінений на тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки на теперішній час є достатні підстави вважати, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Разом із тим, колегія суддів приймає до уваги твердження сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 місця реєстрації та постійного проживання, проте зауважує на тому, що зазначена обставина не виключає та не зменшує існування зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків.
Що стосується посилань захисника ОСОБА_9 щодо не визначення відносно ОСОБА_10 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, апеляційний суд вважає безпідставними та зазначає наступне.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючою ознакою: пособництво у вимаганні передачі чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Тобто, відповідно до формулювання обвинувачення ОСОБА_10 було завідомо відомо про обставини вчинення організованою групою осіб злочину, а саме: незаконного позбавлення волі особи, способом небезпечним для життя потерпілого, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Так, з огляду на обставини та характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_10 був членом організованої групи осіб та був обізнаний про обставини цих злочинів, колегія суддів вважає, що в даному випадку при вирішенні питання щодо визначення останньому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слід керуватись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи характеризуючи дані щодо осіб обвинувачених: обставини вчинення злочинів, їх характеру, зухвалості, та тяжкості; відсутності в останніх місця роботи на момент затримання, міцних соціальних зв'язків, колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Отже, доводи захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинувачених - залишенню без змін як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_17 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 21.01.2022, якою стосовно ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України на стадії судового розгляду кримінального провадження продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2022 стосовно кожного - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4